Amelanchier alnifolia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ірга вільхолиста"
Ірга вільхолиста
Ірга вільхолиста
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клас: Eudicots (Еудікоти)
Порядок: Rosales (Розоцвіті)
Родина: Rosaceae (Розові)
Рід: Ірга, або Амеланхіер
Вид: Ірга вільхолиста
Біноміальна назва
Amelanchier alnifolia

Ірга вільхолиста або "Саскатун" (англ. saskatoon,англ. Pacific serviceberry, англ. western serviceberries, англ. alder-leaf shadbush, англ. dwarf shadbush, англ. chuckley pear або англ. western juneberry).[1] чагарник з їстівними ягодоподібними фруктами, які ростуть у Північній Америці, Алясці, в західній Канаді і в західній і північно-центральній території США. Історично йоготакож називають "голуба ягода".[2]

Вона росте на висоті 2600 м. від рівня моря на півночі Каліфорнії і на висоті 3400 м. в Скелястих горах[1][3][4].

Етимологія[ред.ред. код]

Місто Саскатун, Саскачеван названі на честь ягід. Мовою Крі "Саскатун" перекладається як «На місці багатьох ірг вільхолистих».

Від 3 до 20 квітки, зазвичай переповнені, короткі кисті.

Опис[ред.ред. код]

Це листяні чагарники або невеликі дерева, що можуть вирости від 1 до 8 м (інколи до 10 м) у висоту. Листя овальні майже круглі, довжиною 14,5 см.

Квітка розміром приблизно 2-13 см по діагоналі, вони з'являються восени по 3-20 квіток, в той час як нові листя все ще появляються. Фрукти є невеликими фіолетовими зернятками 5-15 мм в діаметрі, дозрівають на початку літа в прибережних районах і в кінці літа. [3][4]

Вирощування і використання[ред.ред. код]

Розсаду висаджують з 13-20 футів (4-6 м) між рядами і 1,5-3 футів (0.5-1 м) між рослинами. Окремі кущі можуть приносити плоди 30 або більше років.[5]

Саскатуни можуть бути адаптовані до самих типів ґрунту, за винятком погано дренованих або важких глинистих ґрунтів, в яких відсутні органічні речовини. Неглибокий ґрунт слід уникати, особливо якщо існують високі або нестійкі води.

Зимостійкість є винятковою, але мороз може пошкодити квіти. Велика кількість сонячного світла необхідні для дозрівання плодів. [5][6]

Ягода має солодкий горіховий смак, і їдять її свіжими або сушеними. Вони інгредієнт в пемікан, приправа до сушеного м'ясо, яким ірга додається для смаку і консерванту.

Вони також часто використовуються в пирогах з варення, вином, сидром, пивом.[7][8][9][10]

У 2004 році британське "Агентство з харчових стандартів" заборонило використовувати іргу у роздрібній продажі, який був в кінці кінців знятий після тиску з Європейського Союза.[11][12][13]

Канадські виробники класифікують іргу, як "Суперфрут" (англ. Superfruit), слідуючи моді на такі фрукти, як дикий чорницею, журавлини, граната і асаї. [14]

Хвороби та шкідники[ред.ред. код]

Amelanchier alnifolia сприйнятливі до Gymnosporangium juniperi-virginianae.[15]

Живильні речовини і потенційні вигоди для здоров'я[ред.ред. код]

Діаметром 5 мм зерняткові плоди дозрівають на початку літа
Схожий на чорницю, плід має восковий наліт

Живильні речовини в сировині Ірга вільхолиста[7]

Поживна Сума 100 грами  % Рекомендована добова доза
Енергія 85 ккал
Сума харчові волокна 5.9 г 20%
Цукор, сума 11.4 г 8%
Кальцій, Ca 42 мг 4%
Магній, Mg 24 мг 6%
Залізо, Fe 1 мг 12%
Манган, Mn 1.4 мг 70%
Калій, K 162 мг 3%
Натрій, Na 0.5 мг 0%
Вітамін C 3.6 мг 4%
Вітамін A, IU 11 IU 1%
Вітамін E 1.1 мг 7%
Фолієва кислота, мкг 4.6 мкг 1%
Рибофлавін 3.5 мг >100%
Пантотенова кислота 0.3 мг 6%
Піридоксин 0.03 мг 2%
Біотин 20 мкг 67%

Ягоди містять значну рекомендовану добову дозу, оскільки містять значну кількість харчових волокон, рибофлавіну, біотину, а також важливих мінералів, заліза і марганцю, живильний профіль, подібний до вмісту чорниці.[7]

Поліфеноли антиоксиданти також близькі по складу до чорниці,[7]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Germplasm Resources Information Network: Amelanchier alnifolia(англ.)
  2. Schorger, A.W. 1955. The Passenger Pigeon; its natural history and extinction. The University of Wisconsin Press, Madison.(англ.)
  3. а б Plants of British Columbia: Amelanchier alnifolia
  4. а б Jepson Flora: Amelanchier alnifolia(англ.)
  5. а б Introduction to Saskatoons(англ.)
  6. St-Pierre, R. G. Growing Saskatoons - A Manual For Orchardists(англ.)
  7. а б в г Compositional and functional properties of saskatoon berry and blueberry // Int. J. Fruit Sci., 5 (2005) (3) С. 99–118.(англ.)
  8. Mazza G, Davidson CG. Saskatoon berry: A fruit crop for the prairies. p. 516-519. In: J. Janick and J.E. Simon (eds.), New crops. Wiley, New York, 1993.(англ.)
  9. Government of Manitoba - Ministry of Agriculture: Saskatoon Berries
  10. St-Pierre RG. Growing saskatoons - a manual for orchardists(англ.)
  11. British Food Standards Authority: Saskatoon Berries(англ.)
  12. Johnson, B. We banned a berry – and it took Brussels to stop us being so silly. The Telegraph 2004-12-23(англ.)
  13. Anon. Britain plucks saskatoon berries from store shelves. CBC News 2004-06-07.(англ.)
  14. Leeder, Jessica. Saskatchewan couple betting the farm on the Saskatoon berry's super powers. The Globe and Mail. 16 September 2011.(англ.)
  15. Ron Smith. «Juneberries». Процитовано 2010-06-21. «Q: I have a question about Juneberry shrub trees. When the Juneberries start to ripen, they get red in color and then something starts to grow on them, almost like a fungus. What could it be and what can be done? A: It is a fungus, most likely cedar-apple rust. Juneberry is in the same family as the apple (rose), so it is subject to some of the same diseases. The easiest way to control this is to find the offending juniper and remove it or pick off and destroy the orange, golf ball-sized fruit that is present before sporogenesis has a chance to begin.» (англ.)