Ірга вільхолиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Amelanchier alnifolia)
Перейти до: навігація, пошук
Ірга вільхолиста
Ірга вільхолиста
Ірга вільхолиста
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клас: Eudicots (Еудікоти)
Порядок: Rosales (Розоцвіті)
Родина: Rosaceae (Розові)
Рід: Ірга, або Амеланхіер
Вид: Ірга вільхолиста
Біноміальна назва
Amelanchier alnifolia

Ірга вільхолиста або «Саскатун» (англ. saskatoon,англ. Pacific serviceberry, англ. western serviceberries, англ. alder-leaf shadbush, англ. dwarf shadbush, англ. chuckley pear або англ. western juneberry).[1] чагарник з їстівними ягодами, росте у Північній Америці, зокрема на Алясці, в західній Канаді і на західній та північно-центральній території США. Історично його також називають «голубина ягода».[2]

Вона росте в горах до висоти 2600 м над рівня моря на півночі Каліфорнії і до висоти 3400 м в Скелястих горах[1][3][4].

Етимологія[ред.ред. код]

Місто Саскатун, Саскачеван названі на честь ягід. Мовою Крі "Саскатун" перекладається як «На місці багатьох ірг вільхолистих».

Від 3 до 20 квіток, зібрані у китиці.

Опис[ред.ред. код]

Це листяні чагарники або невеликі дерева, що можуть вирости від 1 до 8 м (інколи до 10 м) у висоту. Листя овальне, майже кругле, довжиною 2 — 5 см і шириною 1 — 4,5 см.

Квітка розміром 2-3 см з'являються навесні в суцвіттях 3—20 квіток, одночасно з ростом нового листя. Плоди — фіолетові ягоди діаметром 5-15 мм з зернятами, дозрівають на початку літа в прибережних районах (ближче до кінця літа у континентальному кліматі). [3][4]

Вирощування і використання[ред.ред. код]

Саджанці розсади висаджують на відстані 0,5—1 м один від одного; відстань між рядами 4—6 м. Окремі кущі можуть приносити плоди 30 або більше років.[5]

Ірга може бути адаптована до рідних типів ґрунту, за винятком погано дренованих або важких глинистих ґрунтів, у яких відсутні органічні речовини. Неглибоких ґрунтів слід уникати, особливо якщо грунтові води високо або є загроза затоплення.

Зимостійкість є винятковою, але мороз може пошкодити квіти. Велика кількість сонячного світла потрібна для дозрівання плодів. [5][6]

Ягоди солодкі на смак, іх їдять свіжими або сушеними. Їх додають до сушеного м'яса — пемікану — для покращення смаку і у якості консерванта.

Ірга також використовуються у приготуванні пирогів, варення, вина, сидру, пива.[7][8][9][10]

У 2004 році британське "Агентство з харчових стандартів" заборонило використовувати іргу у роздрібному продажу. Заборону було знято після тиску з боку Європейського Союзу.[11][12][13]

Канадські виробники класифікують іргу, як "Суперфрукт" (англ. Superfruit), слідуючи моді на такі фрукти, як чорниця, журавлина, гранат і асаї. [14]

Хвороби та шкідники[ред.ред. код]

Іргу може вразити грибок Gymnosporangium juniperi-virginianae.[15]

Поживні і корисні для здоров'я речовини[ред.ред. код]

Калорійність — 85 ккал на 100 г ягід.

Зерняткові плоди діаметром 5 мм дозрівають на початку літа
Схожий на чорницю, плід має восковий наліт

Поживні речовини в сировині Ірга вільхолиста[7]

Поживна речовина Кількість у 100 грамах ягід Рекомендована добова доза
Харчові волокна 5.9 г 20%
Цукор 11.4 г 8%
Кальцій, Ca 42 мг 4%
Магній, Mg 24 мг 6%
Залізо, Fe 1 мг 12%
Манган, Mn 1.4 мг 70%
Калій, K 162 мг 3%
Натрій, Na 0.5 мг 0%
Вітамін C 3.6 мг 4%
Вітамін A, IU 11 IU 1%
Вітамін E 1.1 мг 7%
Фолієва кислота, мкг 4.6 мкг 1%
Рибофлавін 3.5 мг >100%
Пантотенова кислота 0.3 мг 6%
Піридоксин 0.03 мг 2%
Біотин 20 мкг 67%

Ягоди містять значну дозу вітамінів і мікроелементів, а також харчових волокон. Багаті на рибофлавін, біотин, залізо, марганець; містять поліфенольні антиоксиданти[7]. Загалом склад подібний до чорниці.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Germplasm Resources Information Network: Amelanchier alnifolia(англ.)
  2. Schorger, A.W. 1955. The Passenger Pigeon; its natural history and extinction. The University of Wisconsin Press, Madison.(англ.)
  3. а б Plants of British Columbia: Amelanchier alnifolia
  4. а б Jepson Flora: Amelanchier alnifolia(англ.)
  5. а б Introduction to Saskatoons(англ.)
  6. St-Pierre, R. G. Growing Saskatoons - A Manual For Orchardists(англ.)
  7. а б в Mazza, G (2005). «Compositional and functional properties of saskatoon berry and blueberry». Int. J. Fruit Sci. 5 (3). с. 99–118. (англ.)
  8. Mazza G, Davidson CG. Saskatoon berry: A fruit crop for the prairies. p. 516-519. In: J. Janick and J.E. Simon (eds.), New crops. Wiley, New York, 1993.(англ.)
  9. Government of Manitoba - Ministry of Agriculture: Saskatoon Berries
  10. St-Pierre RG. Growing saskatoons - a manual for orchardists(англ.)
  11. British Food Standards Authority: Saskatoon Berries(англ.)
  12. Johnson, B. We banned a berry – and it took Brussels to stop us being so silly. The Telegraph 2004-12-23(англ.)
  13. Anon. Britain plucks saskatoon berries from store shelves. CBC News 2004-06-07.(англ.)
  14. Leeder, Jessica. Saskatchewan couple betting the farm on the Saskatoon berry's super powers. The Globe and Mail. 16 September 2011.(англ.)
  15. Ron Smith. «Juneberries». Процитовано 2010-06-21. «Q: I have a question about Juneberry shrub trees. When the Juneberries start to ripen, they get red in color and then something starts to grow on them, almost like a fungus. What could it be and what can be done? A: It is a fungus, most likely cedar-apple rust. Juneberry is in the same family as the apple (rose), so it is subject to some of the same diseases. The easiest way to control this is to find the offending juniper and remove it or pick off and destroy the orange, golf ball-sized fruit that is present before sporogenesis has a chance to begin.» (англ.)