Звернення до сили

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Звернення до сили, або аргумент сили (лат. Argumentum ad baculum, дослівно: аргумент палиці) — це логічна хиба, що виникає, коли особа загрожує використанням сили, щоб примусити опонента погодитись із висновком. Як правило використовується у випадках, коли або немає доказів, або раціональна аргументація невірна або відсутня.

Яскравим прикладом використання цієї хиби є відома жартівлива російська приказка «сіла єсть, ума нє надо». Багато прикладів можна бачити щоденно на політичній арені, коли підчас парламентських дебатів використовується залякування опонентів. У більш загальному сенсі звернення до наслідків, наприклад, лоббіїст, чинячи тиск на депутата парламенту, нагадує тому про щедрі пожертвування на передвиборчу кампанію, котрі той втратить, якщо не підтримає деяку законодавчу ініціативу.

Шокуючим прикладом використання аргументу сили у міжнародній політиці може слугувати наступний епізод із зустрічі союзників в Ялті незадовго до кінця Другої Світової Війни. Коли Вінстон Черчіль повідомив про те, що Папа Римський пропонує прийняти певне рішення по одному із питань післявоєнного облаштування Європи, Йосиф Сталін висловив свою незгоду запитанням «І скільки ж боєздатних дивізій є у розпорядженні Папи Римського?».

Деякі послідовники прагматизму не тільки дотримуються думки, що аргумент сили не є хибою, але також вважають, що багато наших переконань базуються саме на цьому «доказі».

Звернення до сили є частковим випадком звернення до наслідків (лат. Argumentum ad consequentiam).

Див. також[ред.ред. код]