Argumentum ad lapidem

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет Семюеля Джонсона роботи Джошуа Рейнольдса

Argumentum ad lapidemлат., дослівно: — «звертання до каменя», сутнісно: — «звертання до бідності») — латинська фраза, яка визначає логічну хибність, що полягає у запереченні якогось твердження як абсурдного без обґрунтування цієї абсурдності [1].

Аргументація ad lapidem є хибною тому, що вона не враховує суті претензії в суперечці. Походження фрази пов'язують з Семюелем Джонсоном (англ. Samuel Johnson ), який, спростовуючи філософську тезу єпископа Берклі (англ. George Berkeley) — «Матерія не може існувати поза її сприйняттям» — ударив об камінь так, що його нога аж відскочила, і промовив: «Таким чином я спростував це.» [2]. Очевидно, Джонсон не спростував, а радше проігнорував аргументацію Берклі: докази існування каменя (вигляд, звук, відчуття удару об камінь) усе-таки сприймаються відчуттями. Ця невдала спроба заперечення поглядів Берклі розглядається як «просте звільнення від аргументів Берклі»[3]

Приклад[ред.ред. код]

  • Співрозмовник А: Інфекційні хвороби спричиняються мікробами.
  • Співрозмовник B: Що за смішна думка!
  • Співрозмовник А: Чому?
  • Співрозмовник B: Тому, що це явне безглуздя.

Коментар: Співрозмовник B не наводить жодних доказів чи міркувань і навіть «тисне» на А, стверджуючи, що його твердження є за своєю суттю абсурдним [4].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]