Asimina triloba

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Asimina triloba
Asimina triloba in fruit
Asimina triloba in fruit
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Magnoliids
Ряд: Magnoliales
Родина: Annonaceae
Рід: Asimina
Вид: A. triloba
Біноміальна назва
Asimina triloba
(L.) Dunal
Поширення A. triloba в США
Поширення A. triloba в США

Азіміна трилопатева, папайя або гірський банан (лат. Asimina triloba) — дводольна квіткова рослина, роду азіміна ( Asimina) родини Annonaceae. Азіміна трилопатева є єдиним видом в цій родині, який може зростати та давати плоди за межами тропічного клімату.

Назва[ред.ред. код]

Наукова назва роду ' Asimina triloba' взята з індіанської назви assimin через Французьку asiminier, епітет triloba відноситься до квітів («трилопатеві» чашечки).

Загальна назва цього виду пишеться по-різному: папайя, Paw Paw, лапа-лапа, динне дерево. Asimina triloba має безліч інших місцевих назв: дикий банан, банан прерії, Indiana банан, Hoosier банан, West Virginia банан, Канзас-банан, Кентуккі банан, Мічиган банан, Міссурі банан, банан бідняка, Ozark банан, banango.

Історія[ред.ред. код]

Найперша документальна згадка про папайю віднайдена за 1541 рік в доповіді іспанської експедиції Ернандо де Сото, яка знайшла її в індіанців Пінічної Америки, які вирощували її на схід від річки Міссісіпі.

Охолоджені фрукти папайя були улюбленим десертом Джорджа Вашингтона і Томаса Джефферсона.

Експедиції Льюїса і Кларка іноді харчувалися папайя під час своїх подорожей.

Поширення і екологія[ред.ред. код]

У природі ареал виду охоплює Північну Америку — від південної частини Онтаріо (Канада) до Флориди. На заході його ареал доходить до південно-східної Небраски і Техасу[1]. Азіміна була завезена в Іспанію, Францію, Італію, Японію і ряд інших країн.

Asimina triloba в природніх умовах росте на пухких, вологих грунтах в лісистих місцевостях, по берегах річок, часто утворюючи густі зарості.

Оптимальний клімат: вологе та прохолодне літо, від прохолодної до холодної зими, з мінімумом 810 мм дощу на рік, коли опади рівномірно розподілені протягом року. Добре росте в межах зони 5 (-26 ° C) і зони 8 (-9 ° C).

Кора

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Листопадне дерево або чагарник висотою до 15 м, зазвичай 4-5 м. Молоді пагони густо опушені; однорічні — голі, оливково-коричневі, блискучі; дворічні — сірі, з помітними сочевичками.

Бруньки коричнево-червоні, шерстисті. Листя зворотньо-довгасто-яйцеподібне, довжиною 12-30 см, шириною 4,5-12 см, на вершині коротко загострені, що поступово звужуються до черешка, цілокраї, шкірясті, з частими просвічуваними точковими залозками, знизу в молодості з червонувато-коричневим опушенням, пізніше сильно оголюються, світло-або сіро-зелені. Черешки довжиною 0,8-1,2 см. В середині осені вони жовтіють і опадають, нове листя з'являються в кінці квітня, коли рослина вже відцвітає.

Квітки зазвичай одиночні, коричнево-пурпурні, діаметром до 4,5 см, з'являються в пазухах листків попередніх років, на кудлатій, опушеній квітконіжці завдовжки 1 — 3 см; три чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні блідо-зелені і опушені; шість пелюсток широкояйцеподібні, тупо-загострені, темно-пурпурові або винно-червоні, з сітчастими жилками, рано відцвітають, зовнішні відігнуті, внутрішні прямостоячі. Кожна квітка містить кілька маточок, чим пояснюється здатність однієї квітки утворювати кілька плодів. Квітки двостатеві, але запилюються перехресно. У природних умовах азіміну трилопатеву запилюють падальні мухи і жуки-мертвоїди — її квіти видають несильний, але дуже неприємний запах, схожий на запах гнилого м'яса.

Плоди[ред.ред. код]

Квітка
Плід

Плоди довжиною 5-16 см, шириною 3-7 см, важать від 20 до 500 г, по 2-8 плодів на одній плодоніжці, зазвичай довгасті, циліндричні або округлі, зазвичай дещо криві, незграбні.

Насінини коричневі, довжиною 2-2,5 см, по 10-12 у кожному плоді, розташовані двома рядами (12-16% відсотків від загальної ваги плоду). Увага! Її насіння отруйне.

Шкірка у плодів тонка, напівпрозора, але легко зчищається. Колір у міру дозрівання змінюється від зеленого до лимонно-жовтого, а після перших заморозків стає коричневим або чорним. М'якоть стиглого плоду азіміни м'яка, білувато-жовта або оранжево-жовта, з нудотно солодким смаком і приємним ананасово-суничним ароматом. Вона багата фруктозою і сахарозою, а також мікроелементами. Смаком зріла азіміна трохи нагадує банан і манго.

Цвітіння в квітні — травні, триває близько трьох тижнів. Плодоносіння у вересні — жовтні, плоди дозрівають протягом 4 тижнів.

Asimina triloba2.jpg
Asimina triloba - pawpaw - desc-flower.jpg
Asimina triloba red fern farm.jpg
Asimina triloba.jpg
Зліва направо:
Листя, квітка, розрізаний плід і насіння .

Різноманіття[ред.ред. код]

Обширний список сортів, багато з яких були виявлені в природі, і в переважній більшості були отримані схрещенням. Деякі сорти були розроблені в США, інші в Європі.

Сорт «Mango», був виявлений в дикій природі (можливо, його назва походить від його схожості з ароматом тропічним фруктів). Ще один дуже популярний сорт в Європі був виведений в Італії «Prima 1216». Дуже важко зробити порівняння сортів за смаковими якостями, так як це суб'єктивний аспект. Однак, в 2008 році в штаті Кентуккі державним університетом проводилися дегустації різних сортів папайї. Дегустатори повинні були вказати, як вони сприймають смак фруктів і класифікувати його. Їх також просили вказати, чи вони відчували присмак дині, гіркий присмак, або не сприймали ніякого післясмаку. Результати вказані в таблиці.

Сорти \Смак Жахливий Поганий Посередній Добрий Відмінний Післясмак дині Гіркий присмак Підсумковий рахунок
Allegheny 0 0 4 19 23 9 2 4,41
G9-108 0 0 6 12 22 2 10 4,40
10-35 0 0 4 19 19 3 10 4,36
Шенандоа 0 0 7 16 16 7 12 4,23
NC-1 (*) 0 2 5 16 15 4 9 4,16
Потомак 0 0 6 22 12 5 10 4,15
Taytwo (*) 1 1 4 24 13 12 9 4,9
Susquehanna 0 1 13 13 16 8 10 2.4
Wabash 1 0 11 19 14 6 10 4,00
Соняшник (*) 0 2 10 16 13 8 7 3,98
Overleese (*) 0 2 15 15 11 5 15 3,81
Wilson (*) 0 4 11 18 8 9 7 3,73
Джеремі золото 0 6 13 19 6 16 7 3,57
3-21 1 4 13 21 4 13 2 3,53
PA Золотий (*) 2 4 18 11 7 12 8 3,40
Мітчелл (*) 1 16 12 12 3 15 3 3,00

Сорти позначені (*) можна знайти в європейських розплідниках (Франція, Нідерланди, Чехія, Словаччина та ін.)

Біохімія[ред.ред. код]

Метелики Zebra ластівчин хвіст (Eurytides Марцелл) з листками папайя

Насіння містить хімічні речовини, які можуть стати корисними при хіміотерапії раку простати і товстої кишки.

Листя також містить речовини токсичні для більшості комах. Помітним винятком є ​​метелик зебра ластівчин хвіст (' Eurytides Марцелл), чиї личинки харчуються листям різних видів азіміни, і як наслідок, протягом усього життя метелика він залишається неприємними для птахів та інших хижаків.

Кора дерева папайя містить інші ацетогеніни, в тому числі asimin, asiminacin і asiminecin, які виявились сильними інгібіторами мітохондрії, що робить А. triloba перспективним джерелом пестицидів і антипухлинних з'єднань.

Значення і застосування[ред.ред. код]

Інтродукована в 1736 році. У Західній Європі без захисту вирощується в Іспанії, Франції,Італії та Португалії.. В Україні поширена в Криму. В невеликій кількості вирощується в Центральному ботанічному саду ім. М. М. Гришка. Центром її комерційного вирощування є південний схід штату Огайо, де щорічно недалеко від м. Олбані проводиться так званий Pawpaw Festival[2].

Насіння азіміни отруйне, містить алкалоїд азімінін і їх настоянка вживається, як блювотний засіб. Листя дає сечогінний ефект, зрілі плоди — проносний.

Свіжі плоди папайя зазвичай їдять сирими, або охолодженим або при кімнатній температурі. Тим не менш, вони можуть зберігатися 2-3 дні при кімнатній температурі, або близько тижня, при охолодженні. М'якоть плодів також часто використовується в рецептах десертів, додається в морозиво або в млинці, а також в сокові суміші. Природних інсектицидів в листя, гілки та кору дерев папайї можуть бути використані для органічних пестицидів.

Деревина азіміни трилопатевої не є комерційно цінною.

Папайю, іноді включають в екологічне відновлення насаджень, оскільки це дерево добре росте на вологих грунтах і має сильну тенденцію до утворення колоніальної зарості. Папайя особливо цінується для створення швидкозростаючої рослинності в районах, де часті повені утворюють ерозії поверхні, бо їх коренева система допомагає утримувати грунти.

Агротехніка[ред.ред. код]

Asimina triloba, папайя або гірський банан — єдиний з видів, що належить до родини anonácea, який поширений за межами тропічного клімату. Його стійкість до холоду (до −29 ° C) дозволяє вирощування в Європі.

Азіміна трилопатева введена в культуру трохи більше 100 років тому: відомо 68 сортів, плоди яких відрізняються термінами дозрівання, розмірами і величиною насіння. Основним недоліком цієї культури є низька врожайність у порівнянні з багатьма іншими плодовими — вона складає всього 25-40 кг з дерева. Пересадка цієї рослини також пов'язана з труднощами, оскільки у азіміни стрижневий корінь. Плоди азіміни важко зберігати, вони швидко перестигають і набувають неприємного присмаку.

Розмножують азіміну насінням і щепленням. Вирощені з насіння рослини зазвичай починають цвісти і плодоносити через 4-8 років, щеплені — через 2-3 роки. Азіміна дуже стійка до хвороб і шкідників.

Розвиток протягом перших двох років повинен бути в повній відсутності прямих сонячних променів, тому що ці рослини ростуть в густих лісах. У третій рік вимагає часткового затінення і прямих сонячних променів на четвертому році. При посадці бажано залишити відстань між деревами 2,5 м.

Є дуже мало сортів, які відомі, як самозапильні. Більшість сортів вимагають іншого сорту для запилення.

Хоча Asimina triloba може давати плоди в тіні, але найкращий урожай дає при повному перебуванні на сонці, і з деяким захистом від вітрів через великі розміри її листя.

Краще росте на грунтах злегка кислих (рН 5,5-7), глибоких, родючих, добре дренованих, цей останній пункт має важливе значення для її успішного росту . Папайя погано почуває себе на важких або перезволожених грунтах.

Азіміну ніколи не культивували в великих масштабах, в першу чергу тому, що її плоди починають бродіння невдовзі після їх збору, і тільки заморожені фрукти можна зберігати або перевозити. Інші методи збереження включають зневоднення, виробництво джемів або желе.

В останні роки вирощування азіміни привертає підвищений інтерес, зокрема тому, що вона стійка до шкідників, і її успішно вирощують без пестицидів. Комерційне вирощування і збирання азіміни розвинуто у південно-східному Огайо, а також вивчаються в Кентуккі і Меріленді, а також в різних районах за межами природного ареалу виду, в тому числі Каліфорнії.

Бажані сорти папайї поширються щепленням. Відсутність успішного запилення є найбільш поширеною причиною поганого плодоношення. Рекомендується перехресне запилення, принаймні, двох різних генетичних різновидів рослин, і виробники часто вдаються до ручного запилення або використання запилювачів, для принадження яких розпорошують рибну емульсію або розвішують курячі шиї або інше м'ясо поблизу відкритих квіток.

Папайя також набирає популярності серед озеленювачів і садівників завдяки відмінному росту дерева, привабливістю та смаковими якостями її плодів, високою стійкістю до шкідників та хвороб, і відносно низькими експлуатаційними затратами. Однак, пересадку дорослого дерева необхідно здійснювати в контейнері, аби не пошкодити його тендітні корінці.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними сайту Germplasm Resources Information Network (див. картку рослини).
  2. Pawpaw Festival