Астрагал Геннінга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Astragalus henningii)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Астрагал Геннінга
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид:
Астрагал Геннінга (A. buchtormensis)
Біноміальна назва
Astragalus buchtormensis
Синоніми

Astragalus henningii (Steven) Boriss.
Astragalus novascanicus Klokov
Astragalus novoascanicus Klokov
Myobroma henningii Steven

Астрага́л Ге́ннінга (Astragalus buchtormensis (Steven) Boriss.) — багаторічна рослина родини бобових. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яниста безстеблова рослина, 10–30 см заввишки, зі стрижневим коренем. Листки з 15–27 парами ланцетно-довгастих, загострених, частіше вздовж складених, світло-зелених, зверху голих, зісподу запушених листочків. Грона рідкі, 2–5-квіткові, на тонких пазушних, коротших за листки квітконосах. Чашечка 11–15 мм завдовжки, трубчасто-лійкоподібна, з ланцетно-шилоподібними зубцями, відлегловолосиста. Квітки зеленкувато-жовті, прапорець довгастий, на верхівці з виїмкою, зверху голий. Боби еліптичні, з коротким шилоподібним носиком, здуті. Цвіте в квітні-травні, плодоносить в травні-липні. Розмножується насінням та партикуляцією каудекса.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]

Причорномор'я, Нижнє Поволжя, Передкавказзя. В Україні — від Одеси до Тарханкутського і Керченського півостровів. Зростає в Дніпропетровській, Херсонській, Донецькій, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській областях.

Чисельність та структура популяцій[ред. | ред. код]

Популяції диз'юнктивні з дифузною просторовою структурою. Щільність популяцій 1–3(5) особин на 10 м². Чисельність незначна, популяції стійкі. Віковий спектр повночленний, правосторонній з максимумом на особинах генеративної фази.

Умови місцезростання[ред. | ред. код]

Степи, вапнякові і крейдяні відшарування, на чорноземних та кам'янисто-щебенистих хрящуватих ґрунтах. Рослина входить до складу різнотравно-типчаково-ковилових, типчаково-ковилових та петрофітно-степових угруповань кл. Festuco-Brometea (союз Astragalo-Stipion). Ксерофіт.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони[ред. | ред. код]

Занесений до Європейського Червоного списку, Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи та Червоної книги України. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Охороняється на території заповіднику «Асканія-Нова», відділення «Хомутовський степ» Українського степового природного заповіднику, ботанічного заказника місцевого значення «Михайлівський» (Миколаївська область). Для збереження виду необхідно розширити мережу заповідних територій, здійснювати моніторинг популяцій, вирощувати в ботанічних садах. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань (розорювання степів та штучне заліснення територій).

Причини зміни чисельності[ред. | ред. код]

Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання та заліснення, надмірні навантаження випасання.

Господарське та комерційне значення[ред. | ред. код]

Декоративна, медодайна, кормова рослина.

Література[ред. | ред. код]

  • Определитель высших растений Украины, 1987;
  • Флора европейской части СССР, 1987;
  • Флора СССР, 1945;
  • Walter, Gillet, 1998.
  • Flora of China Editorial Committee. 2010. Fl. China 10: 1–642. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]