Астрагал Геннінга
| Астрагал Геннінга | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Астрагал (Astragalus) |
| Вид: | Астрагал Геннінга (A. buchtormensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Astragalus buchtormensis | |
| Синоніми | |
|
Astragalus henningii (Steven) Boriss. | |
Астрага́л Ге́ннінга (Astragalus buchtormensis (Steven) Boriss.) — багаторічна рослина родини бобових. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яниста безстеблова рослина, 10–30 см заввишки, зі стрижневим коренем. Листки з 15–27 парами ланцетно-довгастих, загострених, частіше вздовж складених, світло-зелених, зверху голих, зісподу запушених листочків. Грона рідкі, 2–5-квіткові, на тонких пазушних, коротших за листки квітконосах. Чашечка 11–15 мм завдовжки, трубчасто-лійкоподібна, з ланцетно-шилоподібними зубцями, відлегловолосиста. Квітки зеленкувато-жовті, прапорець довгастий, на верхівці з виїмкою, зверху голий. Боби еліптичні, з коротким шилоподібним носиком, здуті. Цвіте в квітні-травні, плодоносить в травні-липні. Розмножується насінням та партикуляцією каудекса.
Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]
Причорномор'я, Нижнє Поволжя, Передкавказзя. В Україні — від Одеси до Тарханкутського і Керченського півостровів. Зростає в Дніпропетровській, Херсонській, Донецькій, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській областях.
Чисельність та структура популяцій[ред. | ред. код]
Популяції диз'юнктивні з дифузною просторовою структурою. Щільність популяцій 1–3(5) особин на 10 м². Чисельність незначна, популяції стійкі. Віковий спектр повночленний, правосторонній з максимумом на особинах генеративної фази.
Умови місцезростання[ред. | ред. код]
Степи, вапнякові і крейдяні відшарування, на чорноземних та кам'янисто-щебенистих хрящуватих ґрунтах. Рослина входить до складу різнотравно-типчаково-ковилових, типчаково-ковилових та петрофітно-степових угруповань кл. Festuco-Brometea (союз Astragalo-Stipion). Ксерофіт.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони[ред. | ред. код]
Занесений до Європейського Червоного списку, Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи та Червоної книги України. Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Охороняється на території заповіднику «Асканія-Нова», відділення «Хомутовський степ» Українського степового природного заповіднику, ботанічного заказника місцевого значення «Михайлівський» (Миколаївська область). Для збереження виду необхідно розширити мережу заповідних територій, здійснювати моніторинг популяцій, вирощувати в ботанічних садах. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань (розорювання степів та штучне заліснення територій).
Причини зміни чисельності[ред. | ред. код]
Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання та заліснення, надмірні навантаження випасання.
Господарське та комерційне значення[ред. | ред. код]
Декоративна, медодайна, кормова рослина.
Література[ред. | ред. код]
- Определитель высших растений Украины, 1987;
- Флора европейской части СССР, 1987;
- Флора СССР, 1945;
- Walter, Gillet, 1998.
- Flora of China Editorial Committee. 2010. Fl. China 10: 1–642. Science Press & Missouri Botanical Garden Press, Beijing & St. Louis.
Джерела[ред. | ред. код]
- Червона книга України
- Биоразнообразие Алтае-Саянского экорегиона [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Astragalus buchtormensis на сайті «JSTOR Plant Science»(англ.)
- Astragalus buchtormensis на сайті «Tropicos»(англ.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Astragalus buchtormensis |
|