BIND

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
BIND
Розробник(и) Internet Systems Consortium
Стабільний випуск 10 1.2.0 (17 квітня 2014; 2 дні тому)
Операційна система GNU/Linux, NetBSD, FreeBSD, OpenBSD, Mac OS X, Windows
Тип DNS-сервер
Ліцензія ISC license
Сайт www.isc.org/software/bind

BIND (Berkeley Internet Name Domain, до цього Berkeley Internet Name Daemon) — відкрита і найпоширеніша реалізація DNS-сервера, що забезпечує виконання перетворення DNS-імені в IP-адресу і навпаки. BIND підтримується організацією Internet Systems Consortium. 10 з 13 кореневих серверів DNS працюють на BIND, решта 3 працюють на NSD.

Історія[ред.ред. код]

BIND був створений студентами на початку 1980-х на грант, виданий DARPA і вперше був випущений у BSD 4.3.

У версіях до 9 було виявлено чимало серйозних проблем з безпекою.

Версія 9 була переписана заново компанією Nominum , реліз був випущений у вересні 2000 року.

Ранні версії BIND зберігали інформацію тільки в текстових файлах зон. Починаючи з версії 9.4, в якості сховища можна використовувати LDAP, Berkeley DB, PostgreSQL, MySQL і ODBC.

BIND 10[ред.ред. код]

Консорціум ISC представив стабільний реліз BIND 10 у лютому 2013, після чотирьох років розробки і через 13 років з моменту випуску BIND 9. BIND 10 має кардинально перероблену внутрішню архітектуру: на відміну від ранішої моделі реалізації всієї доступної функціональності в одному серверному процесі, в BIND 10 здійснений перехід до розділення функцій по окремим взаємопов'язаним процесам, кожен з яких реалізує свій сервіс. Поділ за різними процесам дозволив раціонально використовувати ресурси багатоядерних систем, розширив можливості масштабування, забезпечив ізоляцію окремих функцій і підвищив надійність.

Ключовою ланкою BIND 10 є процес msgq, він використовується для організації обміну повідомленнями між модулями. Функції авторитетного DNS-сервера виконує модуль auth, а функціональність DHCP забезпечується модулями dhcp4 і dhcp6. Модулі auth, dhcp4 і dhcp6 для збільшення масштабованості і балансування навантаження можуть запускатися в декількох екземплярах, наприклад, для кожного CPU на сервері може бути запущена окрема копія модуля, а запити на мережевий порт можуть рівномірно розподілятися між процесами. Для обслуговування вхідних і вихідних AXFR-запитів (трансфер зон цілком) представлені окремі сервіси xfrin і xfrout. Функції динамічного DNS-сервера виконує модуль ddns, а управління зонами делеговані модулю zonemgr.

Для організації віддаленого управління DNS-сервером підготовлений модуль cmdctl, поверх якого підготовлено кілька надбудов для управління конфігурацією, таких як утиліта bindctl, веб-інтерфейс WebTool, GUI-інтерфейс GuiTool і утиліта для забезпечення сумісності з конфігуратором BIND9. Для розбору і зберігання конфігурації задіяний модуль cfgmgr. Для управління сервером і зміни конфігурації може використовуватися RESTful-інтерфейс, що працює поверх HTTPS. Окремий інтерес представляє модуль накопичення статистики, який у поєднанні з додатковими надбудовами може віддавати статистику по протоколах HTTPXML-поданні) або SNMP.

Посилання[ред.ред. код]