Boeing B-17 Flying Fortress

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Боїнг B-17 «Летюча фортеця»
Boeing B-17 Flying Fortress
B-17G-30-DL на бомбометанні
B-17
Призначення: стратегічний бомбардувальник 
Перший політ: 28 липня 1935 
Прийнятий на озброєння: квітень 1938 
Знятий з озброєння: 1968 (Бразилія) 
Період використання: 19381968 
На озброєнні у: США, Великобританія 
Історія виробництва
Виробник: Боїнг, Дуглас, Локхид 
Всього збудовано: 12731 
Характеристики
Екіпаж: 10 чол.
Крейсерська швидкість: 293 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 462 км/г
Бойовий радіус: 3219 км
Практична стеля: 10 850 м
Швидкопідйомність: 277 м/с
Розміри
Довжина: 22,66 м
Висота: 5,82 м
Розмах крил: 31,62 м
Площа крил: 131,92 м²
Маса
Споряджений: 24 495 кг
Силова установка
Двигуни: Wright R-1820-97 "Cyclone" 
Тяга (потужність): 4x1200 к.с. 
Озброєння
Гарматне озброєння: 13x12,7 мм, кулемети Браунінг M2 
Внутрішнє бомбове навантаження: 7900 кг

Бо́їнг B-17 «Летюча фортеця» (англ. Boeing B-17 Flying Fortress) — перший американський суцільнометалевий важкий чотиримоторний бомбардувальник.

Літак був спроектований в 1934 році в рамках конкурсу із створення берегового бомбардувальника, що діє проти кораблів. Через рік був створений прототип «Боїнг 299», оснащений двигунами «Пратт і Уїтні» 750 к.с., перший політ якого відбувся 28 липня того ж року. На подальших літаках були двигуни «Райт-циклон» 1200 к.с.

Заводи Боїнгу розробили і випустили B-17 «Летючу фортецю», для армії США рівно через 12 місяців. Заводи компанії Боїнг спільно з фірмами Дуглас і Локхид випустили в цілому 6981 бомбардувальників B-17 різних моделей, а також 5745 інших модифікацій, тобто всього 12726 штук.

Використання в Другій світовій війні[ред.ред. код]

Восени 1940 року двадцять бомбардувальників B-17 було поставлено в Королівські військово-повітряні сили Великобританії.

Літак відразу став легендою, завдяки своїй бойовій потужності і здатності повертатися на аеродром навіть з простреленим фюзеляжем, з якого були вирвані шматки обшивки. Оригінальна конструкція крила дозволяла витримувати важкі пошкодження. 9 великокаліберних кулеметів забезпечували могутній захист. Проте, були серйозні проблеми з уразливістю бомбардувальника B-17, не вдалося подолати його схильність до спалахування. Був слабкий захист спереду при лобовій атаці винищувачів: з 27 фрагментів важких броньових плит і протизенітних екранів жоден не захищав екіпаж від лобової атаки. При попаданні в лобову частину з гармати або навіть кулемета екіпаж виявлявся абсолютно не захищеним.

Результати денного застосування B-17E/F без винищувального прикриття були плачевні: в ході двох рейдів углиб Німеччині 17 серпня і 14 жовтня 1943 року 120 літаків було збито, а 240 потребували тривалого ремонту.

Не зважаючи на безпрецедентно великі втрати, американські льотчики здійснювали до 1000 літако-вильотів в день.

Операція «Френтік»[ред.ред. код]

В-17 поряд з В-24 брали участь у операції «Френтік» (англ. Frantic) спільна радянсько-англо-американська операція з човниковим рухом американських бомбардувальників трикутником Англія — Північна Італія — Полтава. Завдяки наявності повноцінних ремонтно-забезпечувальних баз у вершинах «трикутника» збільшувалась дальність дії бомбардувальників, оскільки не було потреби повертатися на аеродром вильоту. Бомбардування здійснювалося «на проході» між двома вершинами «трикутника», що дозволяло урізноманітнювати напрямки бомбових атак, та робити їх несподіванішими для супротивника.

Операція розпочалась 2 червня 1944 року вильотом з Італії ескадри в 750 літаків (разом з винищувачами прикриття Р-51 «Мустанг»), яка здійснила бомбардування об'єктів на території Угорщини та приземлилась на аеродромах Полтава, Миргород та Пирятин. Втрати американців: 1 — В-17 та 1 — Р-51, п'ять Мустангів повернулося до Італії.

Підготовчі технічні роботи до першого вильоту тривали майже півроку. На полтавських грунтових аеродромах, не придатних для приймання важких літаків за будь-якої погоди, було укладено металеве покриття загальною площею 354 тис. м². Побудовано казарми, госпіталі та квартири для американського персоналу баз. Для прикриття баз з повітря тут було розміщено радянську 329-ту дивізію винищувачів «Ейркобра».

Німецьке командування стурбоване ефективністю нової тактики бомбових ударів союзників, вжило контрзаходів. 22 червня 1944 німецька авіація вщент розбомбила базу в Полтаві, знищивши майже 70 американських літаків. У нічних умовах радянські винищувачі прикриття виявилися цілком безпорадними, в повітря піднялося лише 19 винищувачів. База була приведена в порядок лише через місяць. Човникові бомбардування тривали до 8 жовтня 1944 року, після чого програму було згорнуто.

Тактично-технічні характеристики[ред.ред. код]

Схема B-17G.

Приведені нижче характеристики відповідають модифікації B-17G:

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Екіпаж: 10 осіб (командир корабля, 2-ий пілот, штурман, бомбардир, бортінженер (стрілець верхньої турелі), стрілець-радист, стрілець підфюзеляжної турелі, бортстрілець (зліва), борстрілець (справа), стрілець хвостової турелі)
  • Довжина 22,66 м
  • Розмах крила: 31,62 м
  • Висота 5,82 м
  • Площа крила: 131,92 м²
  • Профіль крила: NACA 0018 / NACA 0010
  • Вага порожнього: 16391 кг
  • Вага спорядженого: 24495 кг
  • Максимальна злітна вага: 29710 кг
  • Двигуни 4× Wright R-1820-97 «Cyclone» поршневих двигунів з турбонагнітачем по 1,200 к.с. (895 квт) кожен

Льотні характеристики[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

  • Кулемети: 13× M2 Browning .50 дюймових (12.7 мм)
  • Бомбове навантаження: до 7900 кг

Посилання[ред.ред. код]