Camel

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Camel — британський рок-гурт, утворений 1971 року. До першого складу гурту входили: Енді Лейтімер (Andy Latimer), 11.05.1949, Гілдфорд, Велика Британія — гітара, флейта, вокал; Дуг Фергюсон (Doug Ferguson), 4.04.1947, Карлайл, Велика Британія — бас, вокал; Енді Уорд (Andy Ward), 28.09.1952, Епсон, Велика Британія — ударні та Пітер Барденс (Peter Bardens), 19.06.1945, Лондон, Велика Британія — клавішні, вокал.

Лейтімер, Фергюсон та Уорд до створення Camel кілька років виступали разом спочатку у гурті Brew, а пізніше в акомпануючій формації Філіпа Гудхенд-Тейта. Барденс набував свого музичного досвіду у таких гуртах, як Them та Shotgun Express і на початку діяльності мав такий великий вплив на звучання Camel, що формацію охрестили Peter Barden's Camel (ця назва також вживалася, щоб відрізнити цей Camel від Camel Пітера Фремптона).

Офіційно Camel дебютували під кінець 1971 року під час концерту, на якому у ролі зірок виступав квартет Wishbone Ash. Декілька концертів Camel у наступні місяці привели до зацікавленості гуртом з боку представників фірми «МСА», яка у лютому 1973 року видала перший альбом формації. Однак попри те, що продаж цього лонгплея проходив не найгірше, «МСА» все ж не відновила контракту з гуртом, який швидко знайшов нового опікуна в особі фірми «Deram». Першим плодом нового партнерства став альбом «Mirage»[а], що з'явився у березні 1974 року. Довгі гітарні та клавішні партії на цьому альбомі вказували на появу характерного стилю гурту.

Наприкінці 1974 року Camel (разом з Wishbone Ash) подалися у своє перше американське турне. Після повернення музиканти розпочали запис нового альбому — музичну адаптацію оповідання Поля Голліко «The Snow Goose», який проторував цим прогресивним артистам шлях до першої британської тридцятки. Після запису чергового лонгплея «Moonmadness» 1977 року на місце Фергюсона прийшов колишній учасник The Caravan Річард Сінклейр (Richard Sinclair), а реноме Camel закріпили альбоми-бестселери «Rain Dances» та «Breathless», які головним чином завдяки Сінклейру та Барденсу були збагачені елементами джазу. У запису цих робіт брав участь саксофоніст Мел Коллінс. Під час перерви між цими двома альбомами на ринку з'явилось концертне видання формації під назвою «A Live Record».

Поява у другій половині сімдесятих років багатьох гуртів, що грали в стилях панк та нью-вейв, не віщувала нічого хорошого у подальшій кар'єрі Camel — гурту, що бів представником старого прогресивного року. Групі вдалося пережити цей період, але дещо змінивши свій музичний стиль. Барденса та Сінклейра замінили Джен Шелхаас (Jan Schelhaas) — клавішні, Кіт Уоткінс (Kit Watkins) — клавішні та Колін Басе (Colin Bass) — бас. Цим складом гурт записав черговий лонгплей «І Can See Your House From Here», який продюсував Руперт Хайн.

1980 року гурт вперше не видав жодного альбому і хоча наприкінці року черговий альбом був цілком готовий, його вихід відклали до січня 1981 року. Платівка «Nude» — таку назву мав цей лонгплей, стала першим справжнім концептуальним альбомом з часів «Snow Goose». Вона розповідала про японського солдата Онода Хіроо, який провів 29 років на безлюдному острові, не маючи уяви, що Друга світова війна давно закінчилась.

Тим часом гурт залишили Уоткінс та Шелхаас. 1982 року Енді Лейтімер разом з новими музикантами Грейемом Джарвісом (Graham Jarvisem) — ударні; Девідом Пейтоном (David Paton) — бас; відомим з записів Алана Парсонса Крісом Рейнбоу (Chris Rainbow) — вокал; Хейдном Бендоллом (Haydn Bendall) — клавішні і Данкеном Маккеєм (Duncan McKay) — клавішні; Ентоні Філліпсом (Antony Phillips) — клавішні, гітара та іншими записав черговий альбом «The Single Factor» під загальною назвою гурту Camel.

Через два роки на ринку з'явився концептуальний альбом-бестселлер «Stationary Traveller», який, як з'ясувалося пізніше, став останньою студійною роботою гурту перед семирічною перервою. Промоційне турне цього альбому, на якому Лейтімеру допомагали Колін Васс, Том Шерпінзіл (Tom Scherpeenzeel) — клавішні; Річі Клоуз (Richie Close) — клавішні, Кріс Рейнбоу, Пол Бергесс (Paul Burgess) — ударні, завершилося у травні 1984 року, а фрагменти з останнього концерту потрапили до виданого пізніше альбому «Pressure Points», на якому як гості з'явились Мел Колінз та Пітер Барденс.

Енді Лейтімер разом з дружиною С'юзан Хувер вирушив до Каліфорнії, де 1991 року утворив фірму «Camel Productions» і повернувся на музичний ринок черговим концептуальним альбомом «Dust & Dreams», що спирався на оповідання Джона Стейнбека «Коло гніву». Цього разу крім лідера у запису платівки брали участь Колін Басе, Том Шерпінзіл, Пол Бергесс, Дон Харрісс (Don Harriss) — клавішні; Крістофер Бок (Christopher Bock) — ударні, а також Девід Пейтон та Мей Маккенна (Mae McKenna) — вокал. Перше після дев'ятирічної перерви концертне турне закінчилось появою подвійного видання (на компакт-диску) «Never Let Go». Під час концертів Лейтімеру, Бассу та Бергесу допомагав Мікі Сіммондс (Mickey Simmonds) — клавішні, колишній учасник гуртів Майка Олдфілда та Фіша.

Поки слухачі чекали на черговий студійний альбом гурту, запланований на осінь 1995 року, Енді Лейтімер догоджав своїм фанам платівками з концертним архівним матеріалом гурту. Нарешті у січні 1996 року Енді Лейтімер представив свій новий студійний альбом «Harbour Of Tears». Вихідним матеріалом для його написання стала трагічна подія, що трапилася 7 травня 1915 року, коли німецький підводний човен торпедував поблизу ірландського порту Коб трансатлантичне судно «Лузітанія». «Гавань сліз» («Harbour Of Tears») — таку назву отримав порт після цієї трагедії. При написанні цього альбому Лейтімер згадав про свої коріння, адже він походить з родини ірландських емігрантів. У запису цієї вдалої платівки лідеру Camel допомагали: Девід Пейтон, Колін Басе, Мікі Сіммондс, Мей Маккенпа, Джон Ксеполіс (John Xepoleas) — ударні, Ніл Пентон (Neil Panton) — саксофон та секція смичкових інструментів.

Дискографія[ред.ред. код]

  • 1973: Camel
  • 1974: Mirage
  • 1975: The Snow Goose
  • 1976: Moonmadness
  • 1977: Rain Dances
  • 1978: A Live Record
  • 1978: Breathless
  • 1979: I Can See Your House From Here
  • 1981: Nude
  • 1981: Cameleon
  • 1982: The Single Factor
  • 1984: Stationary Traveller
  • 1984: Pressure Points — Camel Live In Concert
  • 1986: The Camel Collection
  • 1992: Dust & Dreams
  • 1992: Landscapes
  • 1992: Camel On The Road 1972
  • 1993: Never Let Go
  • 1993: Echoes
  • 1994: Camel On The Road 1982
  • 1996: Harbour Of Tears
  • 1999: Rajaz
  • 2002: A Nod and a Wink

Пітер Барденс[ред.ред. код]

  • 1970: The Answer
  • 1970: Vintage 1969
  • 1971: Peter Bardens
  • 1971: Write My Name In The Dust
  • 1980: Heart To Hearl
  • 1987: Seen One Earth
  • 1988: Speed Of Light

Примітки[ред.ред. код]

а. ^ На честь цього альбому було названо французький рок-гурт «Mirage»