Clostridium botulinum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Clostridium botulinum
Clostridium botulinum
Clostridium botulinum
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Відділ: Firmicutes
Клас: Clostridia
Ряд: Clostridiales
Родина: Clostridiaceae
Рід: Clostridium
Вид: C. botulinum
Біноміальна назва
Clostridium botulinum
van Ermengem, 1896
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1491
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Clostridium botulinum

Clostridium botulinum (походження назви від лат. closter — веретено, botulus — ковбаса) — бактерія, що виробляє ботулінічний токсин, є збудником ботулізму. Цей мікроб входить до роду Clostridium, родини Bacillaceae, великої групи грам-позитивних бактерій. C. botulinum було вперше виявлено й ізольовано у 1896 році Емілем Ван Ерменгемом. C. botulinum є сапронозним збудником, що тривалий час зберігається в ґрунті.

Морфологічні особливості[ред.ред. код]

Збудник ботулізму має форму палички з закругленими кінцями, належить до суворих анаеробів. Існує у 2 формах: вегетативній та споровій. Мікроби з молодих культур забарвлюються за Грамом позитивно, тоді як серед старих може траплятися й грам-негативне зафарбування. Мікроби рухливі, мають джгутики, які розташовані по всій поверхні тіла.

Культуральні особливості[ред.ред. код]

Вирощування мікроорганізмів можливе на твердих і рідких середовищах в анаеробних умовах (наприклад, на кров'яному агарі). Оптимальний ріст —температура +30°С, рН 7,3-7,6, але деякі збудники (тип Е) можуть зростати й при температурі холодильника (+3 °C). Вегетативні форми термолабільні, вони гинуть при кип'ятінні за 10-15 хвилин. Концентрації солі >15%, цукру >50% пригнічують їх розмноження. Деяким штамам притаманний протеоліз при зростанні (особливо помітний в типу А), у зв'язку з чим можуть бути змінені органолептичні властивості харчових продуктів («прогірклість») і здуття консервів («бомбаж») через накопичення газоподібних продуктів протеолізу.

Спороутворення[ред.ред. код]

У несприятливих аеробних умовах вегетативні форми утворюють ендоспори, що нагадують «тенісні ракетки» або «веретена», тобот розширені з одного боку. Спори виключно стійкі до впливу фізичних і хімічних чинників. У висушеному стані, вони життєздатні десятиліттями, добре переносять низькі температури, заморожування. Кип'ятіння знищує спори тільки через декілька годин, автоклавування при 120°С тільки через 30′. Вони також вкрай стійкі до дезінфікуючих засобів.

Ботулотоксин[ред.ред. код]

Основним фактором патогенності C. botulinum є екзотоксин, який продукують вегетативні форми. Це найпотужніший з відомих в світі токсинів: він в 10 мільйонів разів сильніше ціаністого калію, понад 375 тисяч разів потужніший від нейротоксину гримучої змії. 6 мг токсину типу А може вбити 60 більйонів білих мишей сумарною вагою в 12 тонн. Один грам токсину гіпотетично може вразити 8 мільйонів людей.

Ботулінічний екзотоксин —- це поліпептид. Оскільки протягом вивчення збудників, що виділялися дослідниками, були виявлені різні  види ботулотоксинів, це призвело до поділу самої C. botulinum на 7 серотипів (А, В, C, D, E, F, G). При дослідженні ботулотоксину С було виявлено, що він складається з двох підтипів: С1 та С2. Якщо підтип С1 вів себе як справжній нейротоксин, що спричиняв в піддослідних тварин параліч, то С2 призводив до появи крововиливів в легені та гіперсекрецію слизу у птахів без нейротоксигенного впливу. Антигенні розбіжності токсинів настільки великі, що антиботулінічні моноспеціфічні сироватки практично не знешкоджують токсини інших типів, хоча описані випадки штам-залежної перехресної нейтралізації між типами C та D, E та F. Окремі штами C. botulinum здатні продукувати по 2 типи ботулотоксинів, що дуже часто проявляється при ботулізмі у птахів, уражених серотипом С. Виділені також були штами C. botulinum, які продукували в культурі мало ботулотоксину, та й такі, що його взагалі не виробляли.[1]У мікробній клітині частина ботулотоксину є повністю активованою, а інша частина (протоксин) синтезується у вигляді термолабільного білка-попередника, в якого токсичний компонент захищений особливим поліпептидним екраном, його розщеплення відбувається за допомогою протеолітичних ферментів. C. botulinum, зазвичай, має для цього автономний набір ферментів. Ботулінічні бактерії типу E і окремі штами типу А і В не мають своїх власних гідролаз, тому активація протоксину відбувається під дією ферментів травлення у шлунку та верхній частини тонкої кишки тварини або людини. Спеціальний набір амінокислот, властивих ботулотоксину є причиною його високої поверхневої активності і сприяє швидкому проникненню через численні мембрани в організмі. Вважається, що здатність до утворення токсину індукується відповідними бактеріофагами чи плазмідами.

Цікавий факт[ред.ред. код]

Існують свідчення, що ботулотоксин типу F може вироблятися, окрім C. botulinum, ще й C. baratii, а ботулотоксин типу Е — C. argentinense і C. butyricum.[2] Тому іноді ботулізм вже називають токсикоінфекцією, що зумовлена декількома збудниками, але визнають, що головним чинником все-таки є саме C. botulinum.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Інфекційні хвороби: підручник  /За ред. О. А. Голубовської — К.:  ВСВ «Медицина», 2012. — 728 с. + 12 с. кольор. вкл.; ISBN 978-617-505-214-3
  • Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я",2008.nbsp;— Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп.nbsp;— 884 с. ISBN 978-966-463-012-9
  • Никифоров В. Н. , Никифоров В. В. Ботулизм. — Ленинград: Медицина. — 1985;

Посилання[ред.ред. код]

  • Madigan, Michael; Martinko, John (editors) (2005). Brock Biology of Microorganisms (вид. 11th ed.). Prentice Hall. ISBN 0-13-144329-1. 
  • Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.