Clostridium perfringens
| Clostridium perfringens | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 C. perfringens, фарбування за Грамом
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Clostridium perfringens (Veillon and Zuber 1898) Hauduroy et al. 1937 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Clostridium perfringens — грам-позитивна, облігатно анаеробна паличкоподібна бактерія роду Clostridium, як й інші представники роду утворює ендоспори. Збудник харчових токсикоінфекцій людини, один із збудників газової гангрени. Є санітарно-показовим організмом. Бактерія була вперше описана в 1898 році Вельйоном і Зубером як Bacillus perfringens[1].
Зміст |
Біологічні властивості [ред.]
Морфологія [ред.]
C. perfringens — великі (0,8-1 × 4-8 мікрон) плеоморфні паличкоподібні грам-позитивні бактерії. Ендоспори овальні, розташовані центрально або субтермінально. Нерухомі, в організмі людини утворюють капсулу. Утворюють стабільні L-форми, здатні рости на поверхні скла[2].
Культуральні властивості [ред.]
C. perfringens — хемоорганогетеротроф, облігатний анаероб. Росте на простих живильних середовищах за анаеробними умовами. На агарирозвних середовищах утворюються круглі колонії 1-2 мм в діаметрі з гладким або зубчастим краєм. Колонії, що виросли в товщі агару, мають сочевицеподібну форму. У рідкому середовищі — помутніння з подальшим проясненням середовища і утворенням білуватого пластівцеподібного осаду. На середовищі Кітт-Тароцці — помутніння з рясним газоутворенням. На кров'яному агарі утворюються круглі гладкі сіруваті колонії, що поступово зеленіють і стають оточені зоною гемолізу β-типа. На жовтковому агарі, зважаючи на утворення лецитінази, утворюються зони преципітації. Ця бактерія здатна зброджувати глюкозу, лактозу, мальтозу і цукрозу з активним газоутворенням. Синтезує також масляну кислоту в ході ацетобутіратного бродіння, здатний відновлювати нітрат[3].
Геном [ред.]
У 1989 році було проведено картування геному C. perfringens з використанням методу пульс-електрофорезу[4], у 2001 році була визначена нуклеотидна послідовність всього геному C. perfringens штаму 13, його геном представлений однією кільцевою двуцепочечной молекулою ДНК розміром 3031430 пар основ, вміст ГЦ становить 28,6 % кількість відкритих рамок зчитування 2660, також є плазміда pCP13 розміром 54310 пар основ, яка містить 63 відкритих рамки зчитування[5]. Геном C. perfringens штаму ATCC13124 представлений молекулою ДНК розміром 3256683 пар основ і містить 3015 генів, з них 2899 кодують білки, вміст ГЦ становить 28,37 %[6]. У C. perfringens штаму E88 геном розміром 2799250 пар основ і містить 2372 відкритих рамки зчитування[7]. В геномі добре охарактеризовані гени ентеротоксинів[8], ці гени можуть знаходитися як на хромосомі, так і на плазмідах[9] і є мобільними елементами[10].
Патогенез [ред.]
C. perfringens є збудником харчових токсикоінфекцій людини і одним із збудників газової гангрени. Факторами вірулентності є протеази, лецитіназа, колагеназа, гіалуронідаза та деякі інші ферменти. Ця бактерія також синтезує токсини[11][12][13], зокрема α-токсин є фосфоліпазою C, що володіє гемолітичними властивостями[14], ε-токсин є білком розміром 300 амінокислот, що утворює пори в мембранах епітеліоцитів кишечнику людини та в результаті викликає вихід іонів К+ і води з клітини; смертельна концентрація (LD50) для мишей становить 0,1 мкг на кг маси[15]. C. perfringens також синтезує Пеніцилін-зв'язуючі білки, що надають їй резистентності проти антибіотиків цього класу[16].
Посилання [ред.]
- ↑ Veillon, A., and Zuber, A. Recherches sur quelques microbes strictement anaerobies et leur role en pathologie // Archives de Medecine Experimentale et d'Anatomie Pathologique. — Т. 10. — (1898) С. 517-545.
- ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9192
- ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=pubmed&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=166143&ordinalpos=2&itool=EntrezSystem2.PEntrez.Pubmed.Pubmed_ResultsPanel.Pubmed_RVDocSum
- ↑ http://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?artid=297908&blobtype=pdf
- ↑ http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=117419
- ↑ http://cmr.tigr.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=bcl
- ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12552129
- ↑ http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?artid=96936
- ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9891801
- ↑ http://mic.sgmjournals.org/cgi/content/abstract/143/7/2109
- ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/2404569
- ↑ http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?artid=1865726
- ↑ http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=pubmed&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=17459870&ordinalpos=62&itool=EntrezSystem2.PEntrez.Pubmed.Pubmed_ResultsPanel.Pubmed_RVDocSum
- ↑ http://www.copewithcytokines.de/cope.cgi?key=Clostridium%20perfringens%20alpha-toxin
- ↑ http://www.cbwinfo.com/Biological/Toxins/Cper.html
- ↑ http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=181803
