Combat 18

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Combat 18
Combat18 rvf.jpg
Основою емблеми є Totenkopf (мертва голова) — символ 3-ї танкової дивізії Ваффен-СС
Гасло Whatever it takes, oderint dum metuant, White Revolution is the only solution
Заснування 1992
Тип Парамілітарна організація
Розташування Велика Британія, Ірландія, Бельгія, Німеччина, Польща, Росія, США, Канада, Австралія, Бразилія, Ісландія, Чехія, Сербія, Швеція, Данія, Греція
Ключові особи Дел О'Коннор, Девід М'ятт, Чарлі Сарджент
Дочірні Redwatch, Blood and Honour, National Socialist Movement, Racial Volunteer Force

Combat 18 (C18) — британська праворадикальна організація, заснована представниками Blood and Honour у 1992 році. Спочатку утворена у Великій Британії, згодом з'явились представництва у інших країнах. Ідеологічно базується на ідеї безлідерного спротиву. Члени організації підозрюються у численних убивствах іммігрантів, осіб неєвропейської зовнішності, інших членів C18[1]. Число 18 — це закодовані ініціали Адольфа Гітлера (Adolf Hitler): A та H — це 1 і 8 літери латинської абетки відповідно. Члени Combat 18 позбавлені можливості працювати в британській пенітенціарній службі[2] та поліції[3].

Історія[ред.ред. код]

Combat 18 було засновано на початку 1992 року Чарлі Сарджентом[4]. Невдовзі C18 привернула увагу всієї британської громадськості через акти насилля відносно іммігрантів, представників національних меншин, лівих[5]. 1992 року організацією було засновано видання Redwatch, у якому містились фотографії, імена та адреси політичних опонентів. Діяльність Combat 18 в основному пов'язана з насильницькими діями, тому організація вороже ставиться до виборчої системи загалом. Через це 1993 року Сарджент вирішив відділитись від Британської національної партії[6].

З 1998 по 2000 десятки членів Combat 18 у Великій Британії були затримані в результаті так званих «світанкових рейдів», проведених поліцією. Ці рейди були частиною серії з кількох операцій, спланованих Скотленд-Ярдом у співпраці з MI5. У результаті цих дій було заарештовано Стіва Сарджента (брата Чарлі Сарджента), Девіда М'ятта та двох британських солдатів: Даррена Террона (Парашутно-десантний полк) й Карла Вільсона[7]. Частину заарештованих згодом було засуджено до різних термінів ув'язнення.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ex-Combat 18 man speaks out». BBC News. 25 November 2001. 
  2. Staff Membership of Racist Groups and Organisations: Annex A, HM Prison Service, 2001
  3. BBC News, «Officer resigns over BNP badge» 3 October 2008
  4. BNP Under the skin: 1992, BBC, 2001
  5. World in Action documentary April 1993
  6. «BNP: under the skin», BBC, 2005
  7. «MI5 swoops on Army 'neo-Nazis'», Sunday Telegraph, 7 March 1999

Література[ред.ред. код]

  • Lowles, Nick (2003). White Riot: The Violent Story of Combat 18. Milo Books. ISBN 1-903854-00-8. 
  • O'Hara, Larry (1996). Searchlight for Beginners. Phoenix Press. ISBN 0-948984-33-3. 
  • O'Hara, Larry (1994). Turning Up the Heat: MI5 After the Cold War. Phoenix Press. ISBN 0-948984-29-5. 

Посилання[ред.ред. код]