Consolidated PBY Catalina

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Consolidated PBY Catalina
PBY Catalina landing.jpg
Consolidated PBY Catalina
Призначення: Бомбардувальник, Патрульна амфібія 
Перший політ: 28 березня 1935 
Прийнятий на озброєння: 1936 
Знятий з озброєння: 1957 
На озброєнні у: СРСР, США, ще більше 30 країн 
Історія виробництва
Виробник: Consolidated Aircraft Corporation, США 
Всього збудовано: 3305 
Модифікації: PBY-1, PBY-2, PBY-3, PBY-4, PBY-5, PBY-5A, PBY-6A 
Конструктор: Айзек М. Леддон 
Характеристики
Екіпаж: 7-8 чол.
Крейсерська швидкість: 201 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 314 км/г
Бойовий радіус: 720 км
Дальність польоту: 4030 км
Практична стеля: 4000 м
Розміри
Довжина: 19,47 м
Висота: 6,15 м
Розмах крил: 31,7 м
Площа крил: 130,06 м²
Маса
Силова установка
Двигуни: 2 × Pratt & Whitney R-1830-92 
Тяга (потужність): 2 × 1200 к.с. (895 кВт) 
Озброєння
«Каталіна» американських ВМС часів Другої Світової війни

Consolidated PBY Catalina, «Каталіна» — американський літак-амфібія, розроблений в середині 30-х р. ХХ ст. компанією Consolidated Aircraft. Брав активну участь у бойових діях на усіх фронтах Другої Світової війни. Експортувався в більш ніж 30 країн, постачався в СРСР за ленд-лізом, та вироблявся у Радянському союзі за ліцензією під назвою ГСТ. «Каталін» було побудовано більше, ніж будь яких інших гідролітаків в історії[1].

Після війни продовжував активно використовуватись військовими та цивільними операторами протягом кількох десятиріч. Окремі екземпляри експлуатуються у якості пожежних літаків і в наші часи.

Історія назви[ред.ред. код]

«Каталіною» амфібію нарекли британські льотчики, отримавши перші поставки у листопаді 1940 р. Літак було названо на честь острова-курорта біля берегів Каліфорнії[2]. Таке ім'я цілком відповідало прийнятій у Королівських ВПС системі найменування іноземних літаків, згідно якої назва машини повинна вказувати на її походження. Коли у 1941 році США офіційно ввели систему назв для власних літаків, багато імен вони запозичили у британців, включно із «Каталіною».

«Каталіна» в СРСР[ред.ред. код]

Перша спроба отримати «Каталіну» для радянського флоту біла здійснена у 1942 році, але безрезультатно.[3]

З лютого 1943 року завод Naval Aircraft Factory (NAF) у Філадельфії почав будувати модифіковану версію «Каталіни» під індексом PBN-1 Nomad. Саме ці машини були запропоновані за ленд-лізом СРСР. Практично усі літакі з цим індексом (118 з 138 побудованих) були відправлені у Елізабет Сіті, звідки радянські екіпажі переганяли їх у бойові частини.[4]

У модифікації Nomad носову частину подовжили, а вікно бомбардира захистили створами. На 1,42 м подовжилась хвостова частина. Змінилась форма поплавків під крилами, у центральній частині крила розмістили додатковий паливний бак, встановили нове хвостове оперення та вдосконалили електросистему. Носова турель з 12,7-мм кулеметом стала прибираємою.

Ці літаки використовувались як розвідники та мисливці за підводними човнами, а також для рятування екіпажів збитих літаків. К травню 1945 року літак цього типу став наймасовішим гідролітаком у радянській морській авіації, витіснивши МБР-2[5].

Після війни[ред.ред. код]

У післявоєнний період «Каталіну» прийняли на озброєння більш ніж 30 країн світу. Нідерландські літаки брали участь у спробі придушити щойно оголошену незалежність Індонезії у 1946-48 рр, ізраїльські застовувались під час Суецької кризи 1956 р. Останньою військовою операцією «Каталіни» стала висадка кубинських контрреволюціонерів у затоці Свиней у квітні 1961 р.

У США та Канаді багато «Каталін» модифікували у пожежні літаки для боротьби з лісовими пожежами. Модифікація передбачала встановлення у фюзеляжі бака ємністю 4164 л води, що наповнявся під час глісування літака на швидкості 112–120 км/год. Висувний забірник дозволяв набирати 3000 л за 15-20 сек.

Серійні варіанти[ред.ред. код]

  • РВY-1 — початкова версія з двигунами R-1830-64. Озброєння 4×7,62 мм кулемета, до 1820 кг бомб, або 2 торпеди;
  • РВY-2 — змінене хвостове оперення;
  • РВY-3 — з двигунами R-1830-66;
  • РВY-4 — з двигунами R-1830-72 та системою запобігання заледенінню;
  • РВY-5 — з двигунами R-1830-82, зміненим хвостовим оперенням, бортовими стрілецькими установками у блістерах. Озброєння 2×12,7 + 2×7,62 мм кулемета, потім 2×12,7 + 3×7,62 мм кулемета. З 1941 року встановлювались радари;
  • РВY-5А — амфібія на базі РВY-5, гідравлічно-кероване трьохопорне шасі з носовою стійкою;
  • РВY-6А — останній варіант, що увібрав зміни, застосовані у моделі PBN-1 Nomad. А саме: трохи вищий кіль, зміцнене крило, нова електрична система, та носова турель з 12,7-мм кулеметом.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Creed, Roscoe. PBY: The Catalina Flying Boat. Annapolis, MD: US Naval Institute Press, 1986. ISBN 0-87021-526-4
  • Crocker, Mel. Black Cats and Dumbos: WW II's Fighting PBYs. Crocker Media Expressions, 2002. ISBN 0-9712901-0-5
  • Hendrie, Andrew. Flying Cats: The Catalina Aircraft in World War II. Annapolis, MD: US Naval Institute Press, 1988. ISBN 0-87021-213-3
  • Legg, David. Consolidated PBY Catalina: The Peacetime Record. Annapolis, MD: US Naval Institute Press, 2002. ISBN 1-55750-245-5
  • Ragnarsson, Ragnar. US Navy PBY Catalina Units of the Atlantic War. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing, 2006. ISBN 1-84176-910-X
  • Scarborough, William E. PBY Catalina — Walk Around. Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1996. ISBN 0-89747-357-4
  • Wagner, Ray. The Story of the PBY Catalina (Aero Biographies Volume 1). San Diego, California: Flight Classics, 1972.