Corpus iuris civilis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Corpus juris civilis» («Корпус юріс цивіліс» від лат. «тіло цивільного права»)  — сучасна назва зведення римського цивільного права, укладеного 528534 роках за часів панування візантійського імператора Юстиніана I Великого Відомий також під назвами «Зведення Юстиніана» або «Кодифікація Юстиніана».

Спочатку зведення складалося з трьох частин:

  • Інституцій (4 томи, що були підручниками для юристів, що починали).
  • Дигестів (50 томів, складених з праць класичних римських юристів, з інтерполяціями кодифікаторів).
  • Кодексу Юстиніана.
  • Пізніше була додана четверта частина, «Новели» (168 нових законів, опублікованих після складання кодифікації).

Для «Corpus juris civilis» характерне прагнення з'єднати різноманітні гілки римського права і надати нового змісту окремим старим правовим поняттям і інститутам, таким чином зберегти їх життєвість. У XII столітті зведення отримало назву «Corpus juris civilis». Вперше виданий в XVI столітті Діонісієм Готофредом.

Зміст[ред.ред. код]

Кодекс Юстиніана[ред.ред. код]

Ко́декс Юстиніа́на (лат. Codex Iustiniani) — частина законодавчої компіляції Юстиніана; містить в собі імператорські конституції, що увійшли до кодексів Грегоріана, Гермогеніана і Феодосія, зберегли силу до Юстиніана, доповнені пізнішими новелами і видозмінені згідно з потребами часу.

Необхідність у підготовці Кодексу була пов'язана з великим числом старих розпоряджень, що втратили усяку практичну ціну, але включених до старих Кодексів. Комісія, призначена в лютому 528, повинна була виробити новий Кодекс, маючи на увазі лише сучасні їй практичні потреби. Комісії було надано право не тільки робити скорочення (викреслювати введення, звернення, завершальні слова і т. д.) в конституціях, але і викидати все віджиле або відмінене пізнішими узаконеннями; виправляти текст, уточнювати його, змінювати і доповнювати, сполучати багато конституцій в одну і т. д.

Робота продовжувалася близько 14 місяців. 7 квітня 529 Кодекс був обнародований і з 16 квітня вступив в дію. З виданням Дигесту та Інституції виникла необхідність в переробці кодексу, яка була здійснена Феофілом, Требоніаном і трьома адвокатами вищого суду. Підсумком роботи стало видання у в 534 році нового кодексу, названого Codex repetitae praelectionis («Кодекс другого видання»).

Кодекс складається з 12 книг, книги з титулів, титули розділяються на окремі імператорські ухвали (лат. leges або constitutiones), а вони, у свою чергу, на параграфи.

Кодекс Юстініана зберігся лише у виданнях Corpus juris civilis, тобто не в повному оригінальному вигляді. Веронський палімпсест (початок VII століття), що містив у собі повний текст Кодексу, не зберігся цілком. Решту якнайдавніших рукописів Кодексу є витягами, що передають в скороченні тільки перші 9 книг Кодексу. Вони починають поповнюватись з XI століття. В кінці XII століття з'явились рукописи і останніх 3 книг. Але і після цього кодексом вважалися тільки перші 9 книг, а три останні складали особливий уривок, відомий під назвою tres libri.

Грецькі конституції, що містяться в Кодексі, які завжди випускалися західними рукописами (лат. Graeca non leguntur), були додані тільки до друкованого видання XVI століття за джерелами церковного і світського права Візантійскої імперії.

Дигести[ред.ред. код]

Digesta (зібране) Pandectae (те, ще вміщує все) були складені і опубліковані в 533 році. Є наслідком роботи комісії, утвореної в 530. Дигести або Пандекти складають основну частину компіляції Юстиніана I складаються з 50 книг, розділених на титули і фрагменти.

Містять в собі вислови (думки) провідних римських юристів класичної, пізньокласичної і посткласичної епох близько 96-533 року нової ери з різних питань приватного, кримінального і міжнародного права. Отримали обов'язкову силу.

Саме Дигести стали точкою відліку для початку рецепції римського права на Заході.

Інституції[ред.ред. код]

Хоча вони були створені як елементарне керівництво для навчальних цілей, однак вони не стоять нижче інших частин і в змісті юридичної чинності. Головним їхнім джерелом послужили Інституції Гая, хоча були використані Інституції й інші авторів. Вони дали юстиніанівським Інституціям свій зовнішній розподіл на 4 книги і свій план: особи-речі-позови (personae-res-actiones). Тобто моделлю для Інституцій Юстиніан стала загальна структура Інституцій Гая. Відповідно до цієї системи римське приватне право складається з 3 основних інститутів: 1) Особи (personae) — суб'єкти права. 2) Речі (res) — відносини з приводу речей. 3) Позови (actio) — способи придбання речей і захисту речових прав. До них відносяться спадкування і зобов'язання. От як це звучить у Гая: «Усе право, яким ми користуємося, відноситься або до осіб, або до речей, або до позовів». Інституції дійшли до нас у безлічі рукописів, що не йдуть далі IX ст. Найціннішою є Туринський рукопис: у ньому, крім тексту юстиніанівських Інституцій, ми знаходимо глосси, тобто тлумачення до тексту.


Новели[ред.ред. код]

НОВЕЛИ ЮСТИНІАНА — назва 4-ї частини Зводу цивільних законів (Корпус юріс цивіліс), укладеного за правління візант. імператора Юстиніана І. До Н. Ю. були включені нові закони, видані після 534. Більшість з них стосувалася сусп. відносин у провінціях. Novellae leges.

Новели — це четверта частина юстиніанівського законодавства. Офіційних зборів Новел, виданих Юстиніан після Codex repetitae praelectionis, ми не маємо, але до нас дійшли їх деякі приватні збірники. Найдавніший збірник цього роду належить константинопольському професору Юліанові. Складено він був близько 556 р. і містить у собі 122 новели Юстиніан. Цей збірник звичайно називається epitome Juliani. Він латинською мовою. Ще одні збори — collectio Marciana — містять 168 новел (з них 156 юстиніанівських). Нарешті, ще пізніше стали відомо й інші збори, що містять 168 новел грецькою мовою. У сучасних виданнях новели перенумеровані. Кожна з них складається з уведення (praefatio) тексту і висновку (epilogus); текст розділяється на глави(caput). Спосіб цитування: указується номер новели, номера глави і параграфа: № 28, с.4, § 2 — 28-я Новела, 4-я глава (caput), § 2.

Corpus juris civilis і рецепція римського права[ред.ред. код]

Практичне значення кодексу Юстініана та інших частин Corpus juris civilis на Сході, а починаючи з епохи підготовки рецепції римського права (XII століття) — і на Заході, було більше значення кодекса Феодосія, оскільки до нього приурочилося застосування і вивчення римського права.

Див. також[ред.ред. код]

Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.