Шафран Палласа
| Шафран Палласа | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Півникові (Iridaceae) |
| Рід: | Шафран (Crocus) |
| Вид: | Шафран Палласа (C. pallasii)
|
| Біноміальна назва | |
| Crocus pallasii Goldb., 1817
| |
Шафран Палляса[1], шафра́н Палла́са (Crocus pallasii)[2] — багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України в статусі «Вразливий». Маловідома декоративна, лікарська та пряна культура.
Назва[ред. | ред. код]
Загальноприйнята назва надана на честь німецького ботаніка і зоолога Петера-Симона Палласа, який працював у Росії. Один з підвидів Crocus pallasii haussknechtii названий на честь німецького фармацевта і відомого колекціонера рослин Карла Хаусскнехта. Менш відома синонімічна назва Crocus olbanus походить від назви міста Ольбія на півночі Сардинії (Італія).
Опис[ред. | ред. код]
Невелика трав'яниста рослина заввишки 8-16 см. Осінній ефемероїд, геофіт. Бульбоцибулина сплюснута, куляста, завширшки 2 см, завдовжки 1 см, обгорнута тонкою сітчастоволокнистою оболонкою, утвореною залишками відмерлого листя. Стебло відсутнє. Листки численні (до 7 штук), зібрані в прикореневу розетку, вузьколінійні, з білою смугою по центру, завдовжки до 20 см, завширшки 3-5 мм. Вони розвиваються восени наприкінці цвітіння.
Квітки великі, двостатеві, 4-4,5 см у діаметрі, рожево- або блакитно-бузкові з нечіткими тоненькими смужками (іноді у зіві жовті). Форма пелюсток варіює від яйцеподібної до вузькоеліптичної, інколи загостреної. На одній рослині розвивається 1-4 квітки. Тичинки жовті, з великими пиляками. Маточка з трьома ниткоподібними приймочками, червоно-помаранчева, коротша за тичинки (на відміну від схожого шафрана посівного, у якого вона дуже довга). Плід — коробочка.
Екологія та поширення[ред. | ред. код]
Рослина світлолюбна, посухостійка. Зростає на узліссях пухнастодубових лісів, пагорбах, кам'янистих схилах, у степових угрупованнях з кострицею та напівпустелях.
Квітне у жовтні-листопаді, запилюється комахами. Плодоносить у листопаді. Розмножується насінням та бульбоцибулинами.
Шафран Палласа розповсюджений у східній частині Середземномор'я — на півночі Італії, Балканах, в Туреччині, Ізраїлі, Сирії. Єдиний осередок, що виходить за межі основного ареалу, знаходиться в Україні на території Кримського півострова. Тут популяції займають різні кліматичні зони. Наприклад, цей вид можна знайти на узбережжі біля Судака, Коктебеля, на Кара-Дазі; у передгір'ях коло Сімферополя, Старого Криму, Севастополя (на Сапун-горі та Саур-могилі); у степах Тарханкутського півострова, урочищі Джангуль, навколо Сак та Євпаторії.
Значення і статус виду[ред. | ред. код]
Українські популяції цієї рослини доволі численні, але вони сильно потерпають від нищівної заготівлі лікарської сировини та збирання квітів для букетів. Вид охороняється в Карадазькому заповіднику і Джангульскому заказнику, вирощується в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка та Нікітському ботанічному саду.
Систематично шафран Палласа дуже близький до шафрану посівного, тому має схоже застосування. В кулінарії використовують вирізані з квіток та висушені маточки, відомі як пряність шафран. Завдяки своєму яскраво-помаранчевому кольору навіть невелика кількість такої сировини здатна забарвити великий обсяг рідини (наприклад, супу). Крім того, їх застосовують у народній медицині для лікування головного болю, як тонізувальне й загальнозміцнювальне при захворюваннях печінки, жовчного міхура, нирок.
Також цей вид поширений у декоративному садівництві. Хоча його квітки дещо дрібніші, ніж у культурних сортів, проте цей недолік компенсується рясним цвітінням в той час, коли більшість рослин вже завершила свій розвиток.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Crocus pallasii dispathaceus (Bowles) B.Mathew
- Crocus pallasii haussknechtii (Boiss. & Reut. ex Maw) B.Mathew
- Crocus pallasii pallasii
- Crocus pallasii turcicus B.Mathew
Синоніми[ред. | ред. код]
|
|
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Crocus pallasii // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б The Plant List. [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Шафран Палласа [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.] в Червоній книзі України. — Переглянуто 5 грудня 2014.
- Фото Crocus pallasii [Архівовано 14 березня 2015 у Wayback Machine.](англ.). — Переглянуто 5 грудня 2014.
|