CubeSat

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
nCube-2 норвезький сателіт.

CubeSat (англ. Cube Satelite) — тип мініатюрних супутників для космічних досліджень, з обсягом не більше одного літра (1000 см³), та не важче 1.33 кг [1]. Зазвичай використовується електроніка та програмне забезпечення на основі готових комерційних продуктів (англ), що суттєво здешевлює CubeSat, порівняно зі звичайними сателітами, для кожної серії яких розробляються унікальні програмні та технічні рішення. З 1999 року Каліфорнійським політехнічним університетом і Стенфордським університетом було розроблено специфікацію для CubeSat, щоби допомогти університетам по всьому світу проводити прикладні космічні дослідження.

Більшість подібних супутників розробленні науковими установами, проте певна частина випущена приватними компаніями, зокрема компанією Боїнг — гігантом космічної індустрії, що випускає багато звичайних сателітів. Формат CubeSat також популярний поміж аматорів (англ) супутникового радіо (англ).


Специфікації[ред.ред. код]

Терміном «CubeSat» позначаються наносупутники (Nano-satellite), що створені згідно зі стандартом, створеним під керівництвом професора Bob Twiggs (факультет аеронавтики й астронавтики, Стенфорд),[2] Супутники мають розмір 10х10х10 см і запускаються за допомогою Poly-PicoSatellite Orbital Deployer (P-POD)[3]. Стандарт допускає об’єднання 2 або 3 стандартних кубів в складі одного супутника (позначаються 2U і 3U і мають розмір 10х10х20 або 10х10х30 см). Один P-POD має розміри, що достатні для запуску трьох супутників 10х10х10 см або меншої кількості, загальним розміром не більше 3U.[4]

На 2004 рік, супутники у форматі CubeSats могли бути виготовлені і запущені на навкололоземну орбіту за 65-80 тисяч доларів.[5] Така низька вартість дозволяє розробляти супутники школам та університетам.

Більшість CubeSat мають один або два наукових прилада.

Кілька компаній надають послуги по виведенню CubeSat на орбіту, наприклад, ISC Kosmotras і Eurokot.[6]

13 лютого 2012 року ракета-носій «Вега» вивела на полярну орбіту 8 супутників «CubeSat» і супутник LARES. Список супутників:

Супутник Виробник Орбіта Мета польоту
1-й КА LARES Італія Італія Італійське космічне агентство Низька опорна орбіта Геодезія
2-й КА AlmaSAT-1 Італія Італія Болонський університет Низька опорна орбіта Технологія
3-й КА Xatcobeo Іспанія Іспанія Національний інститут аерокосмічної техніки Низька опорна орбіта Технологія
4-й КА UNICubeSAT Італія Італія Римський університет Ла Сапієнца Низька опорна орбіта Атмосфера
5-й КА Robusta Франція Франція Університет Монпел’є Низька опорна орбіта Радіація
6-й КА e-st@r Італія Італія Туринський політехнічний університет Низька опорна орбіта Технологія
7-й КА Goliat Румунія Румунія Університет Бухареста Низька опорна орбіта Радіація
8-й КА PW-Sat Польща Польща Варшавський політехнічний інститут Низька опорна орбіта Технологія
9-й КА MaSat-1 Угорщина Угорщина Будапештський університет технології та економіки Низька опорна орбіта Технологія

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. «CubeSat Design Specification Rev. 12» (PDF) ((англ.)). Каліфорнійський політехнічний університет. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-04-03. 
  2. «Satellite pioneer joins Morehead State's space science faculty». Архів оригіналу за 2012-08-25. 
  3. «Educational Payload on the Vega Maiden Flight – Call For CubeSat Proposals». European Space Agency. 2008. Архів оригіналу за 2012-08-25. Процитовано 2008-12-07. 
  4. Matthew Richard Crook (2009). «NPS CubeSat Launcher Design, Process And Requirements». Naval Postgraduate School. Архів оригіналу за 2012-08-25. Процитовано 2009-12-30. 
  5. Leonard David (2004). «Cubesats: Tiny Spacecraft, Huge Payoffs». Space.com. Архів оригіналу за 2012-08-25. Процитовано 2008-12-07. 
  6. Jos Heyman (2009). «FOCUS: CubeSats — A Costing + Pricing Challenge». SatMagazine. Архів оригіналу за 2012-08-25. Процитовано 2009-12-30.