Пакові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Cuniculidae)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пакові
Період існування: олігоцен — сучасність
Пака низинна (Cuniculus paca)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Інфраряд: Hystricognathi
Парворяд: Кавієвиді (Caviomorpha)
Надродина: Кавіюваті (Cavioidea)
Родина: Пакові (Cuniculidae)
Miller & Gidley, 1918
Рід: Пака (Cuniculus)
Brisson, 1762
Вікісховище: Cuniculus

Пакові[1] (Cuniculidae) — родина ссавців ряду гризуни, що складається з двох видів представлених одним родом. Ці гризуни живуть у тропічних лісах від Центральної Мексики до південної Бразилії.

Морфологія[ред. | ред. код]

Вага: 6,3–12 кг; довжина голови й тіла: 600–795 мм, хвіст: 20–30 мм. Забарвлення верхньої частини тіла від коричнюватого до чорного і зазвичай мають чотири ряди білих плям з кожного боку. Нижня частина тіла біла чи жовтувата. Мають незграбний вигляд, з короткими ногами й тупою мордочкою. Разом з тим тіло кремезне, вуха середнього розміру. На передніх лапах 4 функціональних пальці, на задніх — 5. Самиці мають чотири пари черевних молочних залоз. Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 1/1, M 3/3 = 20. Унікальним для цих тварин є значно збільшена вилична кістка.

Поширення та поведінка[ред. | ред. код]

Ці наземні гризуни живуть у тропічних лісах вздовж струмків та річок, де вони риють нори в берегах. Раціон складається з різних рослинних матеріалів, в тому числі впалих плодів. Ведуть нічний спосіб життя і не особливо швидкі на суші, але добре плавають і часто щоб уникнути ворогів біжать у воду. Інтенсивне полювання за їх дуже цінне м'ясо, разом з тим, що паки рідко народжують більше одного малюка за раз, призвело до різкого скорочення їх популяцій в багатьох областях.

Систематика[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Харчук С., Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.

Джерела[ред. | ред. код]