Curtiss P-40 Warhawk

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
P-40 Warhawk
Tomahawk / Kittyhawk
Бойовий стрій Curtiss P-40 Warhawk
P-40
Призначення: винищувач, штурмовик 
Перший політ: 14 жовтня 1938[1] 
Прийнятий на озброєння: 1939 
Знятий з озброєння: 1958 ВПС Бразилії 
На озброєнні у: США і ще 25 країн 
Історія виробництва
Виробник: Curtiss-Wright Corporation's 
Всього збудовано: 13 738 
Вартість одиниці: US$ 44,892 in 1944[2] 
Модифікації: XP-40, P-40, P-40A, P-40B чи Tomahawk IIA, P-40C чи Tomahawk IIB, P-40D чи Kittyhawk Mk Is, P-40A, P-40E чи P-40E-1, P-40F і P-40LP-40G, RP-40G, P-40K, P-40M, P-40N, P-40P, XP-40Q, P-47Ds і P-51Ds, P-40R, RP-40, TP-40, Twin P-40 
Конструктор: Донован Берлін 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Крейсерська швидкість: 435 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 580 км/г
Дальність польоту: 1 100 км
Практична стеля: 8 800 м
Швидкопідйомність: 11 м/с
Розміри
Довжина: 9,66 м
Висота: 3,76 м
Розмах крил: 11,38 м
Площа крил: 21,92 м²
Маса
Споряджений: 3 760 кг
Силова установка
Двигуни: 1× V-12 Allison V-1710-39 
Тяга (потужність): потужність 1150 к.с. (860 кВт) 
Озброєння
Боєзапас: 281 патрон на ствол 
Кількість точок підвіски:
Маса підвісних елементів: максимум 907 кг
Підвісне озброєння авіабомби 
Кулеметне озброєння 6×12,7 мм (0,50 дюймових) кулеметів Браунінг M2 6x12,7 мм 

Curtiss P-40 Warhawk — одномоторний, одномісний, суцільнометалевий винищувач і штурмовик часів Другої світової війни. Винищувач P-40 розроблений американською корпорацією Кертисс-Райт (англ. Curtiss-Wright Corporation's). Основою конструкції послужив винищувач «Хок-75» (P-36), що випускався з 1936 року.

Історія[ред.ред. код]

Будівництво винищувача було розпочате на головному виробничому підприємстві корпорації Curtiss-Wright в Буффало, Нью-Йорк.

Рання модель P-40

Перший політ винищувач здійснив у 1938 році. Літак був на озброєнні військово-повітряних сил 28 країн, у тому числі у союзних держав під час Другої світової війни, і залишився на службі до самого кінця війни. Це був третій за кількістю побудованих американських винищувачів після Р-51 та Р-47. В листопаді 1944 року, коли виробництво Р-40 припинили, кількість побудованих машин сягнула 13 738 штук,[3] і всі вони були побудовані на головному виробничому підприємстві корпорації Curtiss-Wright в Буффало, Нью-Йорк.

Конструкція Р-40 була модифікацією попереднього літака моделі Curtiss P-36 Hawk, це дало скорочення часу для розробки і запуску нового винищувача у серійне виробництво та спростило технічне обслуговування.

Curtiss P-40N Warhawk «Маленька Жанна» у польоті

Ім'я «Warhawk» в авіаційному корпусі армії Сполучених Штатів було прийнято для всіх моделей, це була офіційна назва в США для всіх Р-40s. В країнах Британської співдружності і в Радянських військово-повітряних силах використовували ім'я «Томагавк» («Tomahawk») для моделей P-40B і P-40C, і ім'я «Кіттіхок» («Kittyhawk») для моделі P-40D і всіх наступних варіантів.

З 1939 року винищувач надходить на озброєння ВПС США. Він мав 19 модифікацій. У загальній складності фірмою було побудовано близько 15 тисяч винищувачів P-40 всіх модифікацій, які перебували на озброєнні 26 країн світу (у тому числі 2243 літака були поставлені в СРСР). Останній серійний P-40 зійшов з конвеєра 30 листопада 1944 року.

Тактико-технічні характеристики (P-40E)[ред.ред. код]

Curtiss P-40E Warhawk в Національному музеї ВПС США в Дейтоні (США)

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

  • Кулеметне озброєння: 6 × 12,7 мм (0,50 дюймових) кулеметів Браунінг M2, 281 патрон на ствол
  • Бомбове навантаження: від 110 до 450 кг бомб. Всього може нести до 907 кг на трьох підвісках (одна під фюзеляжем і дві під крилами).

Використовувався в країнах[ред.ред. код]

XP-40 в польоті

Див. також[ред.ред. код]

Літаки для порівняння[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Сафонов С. «Томогавк» в СРСР. Про літак «Кертисс» P-40. — Крылья Родины. — М.: 1999. — С. 7-9. ISSN 0130-2701 (рос.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. "XP-40." p40warhawk.com. Перевірено: 19 липня 2010.
  2. «Army Air Forces Statistical Digest - World War II.» maxwell.af.mil. Перевірено: 19 липня 2010.
  3. Murphy and McNiece 2009, p. 83.

Джерела[ред.ред. код]