D/1993 F2 (Шумейкер-Леві)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
D/1993 F2 (Shoemaker-Levy)
Shoemaker-levy-tidal-forces.jpg
Комета Шумейкер-Леві 9,
являла собою ланцюжок фрагментів
Відкриття
Першовідкривач: Юджин та Керолін ,
Девід Леві
Дата відкриття: 24 березня 1993
Альтернативні позначення: 1993e
Характеристики орбіти
Епоха: 2449480,5
(8 травня 1994)
Афелій: 8,349026 а. о.
Перигелій: 5,380 563 а. о.
Велика піввісь орбіти: 6,864 795 а. о.
Ексцентриситет орбіти: 0,216 209
Період обертання: 17,99 років
Нахил орбіти: 6,0033 °
Останній перигелій: 24 березня 1994
Наступний перигелій: впала на Юпітер

Комета Шумейкер-Леві 9 (D/1993 F2) — короткоперіодична комета, що стала першим (і до липня 2009 єдиним[1]) небесним тілом, чиє падіння на Юпітер в липні 1994 року було зафіксовано астрономами. Це зіткнення двох небесних тіл Сонячної системи, стало першим, яке спостерігало людство.

Відкриття[ред.ред. код]

Комета була відкрита 24 березня 1993 року в обсерваторії Маунт Паломар подружжям Юджином та Керолін Шумейкер та Девідом Леві. Вона вже у момент відкриття являла собою ланцюжок фрагментів[2]. розрахунки показали, що до свого відкриття, 7 липня 1992, комета пройшла за 15 000 км від хмарного покриву Юпітера, і приливні сили роздрібнили її на 21 окремий фрагмент, розмірами до 2 км у поперечнику, що розтягнулися ланцюжком на 200 тис. км.

Параметри перед зіткненням[ред.ред. код]

На початку 1994 року комета мала такі параметри орбіти: перигелій 5,381 а. о.; ексцентриситет 0,216; нахил орбіти до екліптики 6°00'; аргумент перицентра 354°53'; довгота висхідного вузла 220°32'; середня аномалія 242,7°; орбітальний період 18,0  років. Абсолютна зоряна величина комети 6m.

Зіткнення з Юпітером[ред.ред. код]

Південна півкуля Юпітера з множинними плямами — слідами зіткнень
Поверхня Юпітера після зіткнення
Ланцюг кратерів на поверхні Ганімеда (на знімку) служить свідченням того, що у більшості випадків безпосередньо перед зіткненням з планетою або її супутником комета розривається силою тяжіння цієї планети на частини

При черговому зближенні з планетою у липні 1994 всі фрагменти комети врізалися в атмосферу Юпітера зі швидкістю 64 км/с, викликавши потужні збурення хмарного покриву (спостерігалося 21 зіткнення, оскільки деякі фрагменти до падіння розпалися). Падіння фрагментів відбувалося з 16 по 22 липня. Падіння комети було передбачене та спостерігалося як із Землі, так і з космосу. Точки падіння фрагментів перебували у південній півкулі Юпітера, на протилежній по відношенню до Землі півкулі, тому самі моменти падіння візуально спостерігалися лише апаратом «Галілео», що перебував на відстані 1,6 а. о. від Юпітера. Однак збурення в атмосфері Юпітера, що виникли після падіння, спостерігалися із Землі після повороту Юпітера навколо своєї осі.

Перший фрагмент A увійшов в атмосферу Юпітера о 20:16 UTC 16 липня. При цьому виник спалах з температурою 24 000 К, хмара газів піднялося на висоту до 3000 км, внаслідок чого його стало видно із Землі.

Найбільш великий фрагмент G зіткнувся з атмосферою 18 липня о 7:34 UTC. У результаті через кілька годин в атмосфері виникло темна пляма діаметром 12 000 км (близько до діаметру Землі), оцінене енерговиділення становило 6 млн мегатонн у тротиловому еквіваленті (у 750 разів більше всього ядерного потенціалу, накопиченого на Землі).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]