Destiny's Child

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Destiny's Child — американський жіночий R&B і поп-гурт. З'явившись як квартет, він зрештою став тріо у складі Бейонсе Ноулз, Келлі Роуленд і Мішель Уїльямс. Група випустила чотири студійні альбоми і чотири найкращі сингла США.

Згідно з даними Американської асоціації звукозаписних компаній, в Сполучених Штатах було продано понад 100 млн. записів Destiny's Child, а згідно з World Music Awards вони стали найпопулярнішою жіночою групою усіх часів. Об'єднавшись в 1990 році в Х'юстоні, штат Техас, учасниці Destiny's Child почали свою музичну діяльність, ще будучи підлітками. Після багатьох років наполегливої роботи вони підписали угоду з Columbia Records. Їхній перший випущений альбом «The Writing's On The Wall» став сенсацією і зробив з них справжніх зірок.

У 2002 році Destiny's Child оголосили про паузу для розвитку своїх сольних проектів; ця перерва дозволила учасницям добитися індивідуального успіху. Вони знов об'єдналися для запису остаточного альбому Destiny Fulfilled і розійшлися у 2005 році, почавши індивідуальні кар'єри в області музики, театру, телебачення і кіно.

Історія[ред.ред. код]

1990—1997: Початок[ред.ред. код]

У 1990 Бейонсе Ноулз зустрілася з ЛаТавієй Робертсон на прослуховуванні до музичного гурту. У Х'юстоні, штат Техас, вони об'єдналися в групу з реп- і танцювальним ухилом; Келлі Роуленд, яка переїхала в будинок Бейонсе «за родинними обставинами», пізніше приєдналася до них. Першою назвою стало Girl's Tyme, а число учасниць зрештою скоротилося до шести. З Ноулз і Роуланд, Girl's Tyme привернули увагу всієї країни, R&B-продюсер із західного узбережжя Арне Фрагер прилетів до Х'юстону, щоб побачити їх. Він привів їх у свою студію The Plant Recording Studios у Північній Каліфорнії, роблячи акцент на вокал Ноулз тому, що Фрагер вважав, що у неї є талант. Фрагер докладав всіх зусиль, щоб Girl's Tyme виступили на популярному телешоу того часу star Search. Врешті-решт вони виступили, але провал. Як говорить Ноулз, вони невірно вибрали пісню і фактично читали реп замість співу.

Через провал групи, батько Бейонсе Метью Ноулз добровільно присвятив увесь свій час їхньому менеджменту, а у 1995 році він подав у відставку зі своєї посади продавця медичного обладнання. Це скоротило родинний дохід Ноулз удвічі, і батьки розлучилися під цим натиском. Метью Ноулз скоротив групу до чотирьох чоловік з включенням Летої Лакет ук 1993, і створив «табір» для їхнього навчання. Тіна Ноулз також допомагає, працюючи над дизайном виступів. Вони підписали договір з Elektra Records у тому ж році, але розірвали його, так і не випустивши альбому. У 1997 році батько Ноулз вступив у переговори з Columbia Records і підписав договір.

1997—1999: Кар'єрний прорив[ред.ред. код]

Узявши назву з Книги пророка Ісайї, Girl's Tyme перейменувалися в Destiny's Child. У цьому ж році вони підписали угоду з Columbia і записали свою першу пісню «Killing Time», яка стала саундтреком до фільму «Люди у чорному» 1997 року.

17 лютого 1998 року Destiny's Child випустили Destiny's Child, працювати над яким допомагали Роб Фьюсарі, Жермен Дюпрі, Вайклеф Джин і Корі Руні. Альбом «destiny's Child» був проданий накладом в три мільйони екземплярів по всьому світу, і став платиновим. Сингл «No, No, No» з цього альбому і його ремікс з Вайклефом Джином став номером один чарта Hot R&b/hip-hop Singles & Tracks журналу Billboard та третім номером у Billboard Hot 100. Подальші сингли «with Me Part 1» і «Get on the Bus» не змогли повторити успіх «No, No, No». У 1998 році Destiny's Child удостоїлися трьох премій Soul Train Lady of Soul: Найкращий R&b/soul сингл групи, Найкращий Дебют за «No, No, No», і Найкращий R&b/soul Альбом Року групи.

Після успіху їхнього дебютного альбому, Destiny's Child залучили до роботи нових продюсерів, у тому числі Кевіна «Шекспіра» Брігса і Родні Джеркинса. Альбом «The Writing's on the Wall», випущений 27 липня 1999 року, став справжнім проривом. Цей альбом дебютував у Billboard 200 на шостій позиції і очолив R&b і поп-чарти США на початку 2000 року, перетворюючи групу на справжніх зірок поп-індустрії. Сингл «Bills, Bills, Bills» з цього альбому був випущений влітку 1999 років і очолив Billboard Hot100, ставши найпопулярнішим синглом США. Другий сингл «Bug A Boo» увійшов до сорока найкращих.

1999—2002[ред.ред. код]

Гурт записує тему для фільму «Charlie's Angels». Випущений в жовтні 2000 року сингл «Independent Women Part I» протягом одинадцяти тижнів тримався в Billboard Hot100 на першому рядку, ставши найтривалішим лідером чартів у кар'єрі Destiny's Child.

У 2000 році до групи приходить Мішель Уїльямс.

З кінця 2000 до початку 2001 року Destiny's Child записували свій третій альбом «Survivor». Змінилася структура процесу запису: Ноулз отримала більший контроль над виробництвом і записом альбому. Survivor з'явився в магазинах весною 2001 року і відразу вийшов на перший рядок Billboard 200; у перший тиждень було продано понад 663000 копій альбому. Три сингли — «Independent Women Part I», «Survivor» і «Bootylicious», — стали хітами.

У лютому 2001 року Destiny's Child отримали дві винагороди Греммі за «Say My Name»: Найкращого Вокального Виконання R&B групи і Найкраща R&b Песня. Крім того, вони заслужили на Американську Музичну Винагороду за Найулюбленішу групу R&b.

2002—2005: останні роки гурту[ред.ред. код]

У кінці 2000 року Destiny's Child оголосили про початок індивідуальних проектів, у тому числі й випуск сольних альбомів. Ідея запису сольного альбому належала їхньому менеджерові. У 2002 році Уїльямс випустила свій сольний альбом «Heart to Yours». Цей альбом досяг першого рядка чарта Billboard Тор Gospel. Роуленд в дуеті з Неллі записала «Dilemma», яка стала хітом і принесла Роуленд Греммі. У тому ж році Ноулз з Майком Майерсом знялася в касовому фільмі «Остін Пауерс: Голдмембер». Для саундтрека був записаний і її перший сольний сингл «Work It Out».

Через успіх «Дилеми», випуск дебютного альбому Ноулз «Dangerously in Love» багато раз відкладався, аж до червня 2003 року. Dangerously in Love дебютував в чартах під номером 1, проданий в кількості 317000 копій згідно з Nielsen Soundscan. До альбому увійшли найкращі сингли «Crazy in Love» і «Baby Boy» і сингли «Me, Myself and I» і «Naughty Girl», що входять в п'ятірку найкращих. Дебют Ноулз був добре зустрінутий критиками, і за одну ніч вона отримала п'ять премій Греммі за «Dangerously in Love», порівнявшись з Норой Джонс, Лорін Хілл за кількістю Греммі, отриманих жінкою за один раз.

На хвилі успіхів сольних проектів учасниць Destiny's Child почали поширюватися чутки про можливість розпаду групи. Через три роки учасниці Destiny's Child возз'єдналися для запису свого п'ятого альбому «Destiny Fulfilled», який є на сьогоднішній день їхнім останнім спільним записом. «Destiny Fulfilled» показав рівність у тріо, вклад кожної учасниці в створення альбому, а також їхню роботу як керівників, не зважаючи на продюсерів і менеджерів. З альбому було випущено чотири сингли: «Lose My Breath», «Soldier», «Cater 2 U» і «Girl»; перші два досягли третьої позиції в США.

Просуваючи альбом, Destiny's Child почали свій усесвітній концертний тур «Destiny Fulfilled … And Lovin It». 11 червня 2005 року в Барселоні, Іспанія, перед 16000 фанатами група оголосила про свій офіційний розпад.

Ми працюємо разом, як Destiny's Child, з 9 років і їздили турами з 14. Після багатьох обговорень і глибокого душевного вивчення ми зрозуміли, що наш поточний тур дає можливість піти з Destiny's Child, будучи на піку, об'єднані дружбою і повні хороших відчуттів від нашої музики, наших фанатів і всього. Після всіх цих років чудової совісної роботи ми зрозуміли, що настав час серйозно зайнятися нашими особистими цілями і сольними проектами… Незалежно від того, що станеться, ми завжди любитимемо одна одну як друзі і сестри і завжди підтримуватимемо одна одну як артисти. Ми хочемо подякувати всім нашим уболівальникам за їхню неймовірну любов і підтримку й сподіваємося побачити всіх вас знову, коли ми продовжимо творити наші долі.

- Destiny's Child, MTV News

2005—2006: Фінальні релізи[ред.ред. код]

25 жовтня 2005 року група випустила альбом «Number 1''s» з підбіркою своїх найбільших хітів. Підбірка включає такі хіти, як «Independent Woman Part 1», «Say My Name» і «Bootylicious». У альбом увійшли і три нові пісні, у тому числі «Stand Up for Love», яка була присвячена Всесвітньому дню дітей, і пісня Ноулз «Check on It», що стала саундтреком до фільму «Рожева пантера».

Останнім телевиступом Destiny's Child став вихід на Грі Всіх Зірок NBA 2006 19 лютого в Х'юстоні, штат Техас, хоча Ноулз заявила, що це «останній альбом, але не останнє шоу». 28 березня 2006 року Destiny's Child були увічнені на Голівудській Алеї Слави.

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми
DVD
Гастрольні тури

Примітки[ред.ред. код]