Diary of Dreams

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Diary of Dreams
Адріан Хейтс (праворуч) і Гаун:А на концерті у Варшаві 19 січня 2008 року
Адріан Хейтс (праворуч) і Гаун:А на концерті у Варшаві 19 січня 2008 року
Основна інформація
Жанр Дарквейв
сінті-готика
готик-рок
Роки 1994 - наш час
Країна  Німеччина
Місто Дюссельдорф
Мови англійська,
німецька
Лейбл Accession Records
Dion Fortune
Metropolis Records
Alter Ego
Склад Адріан Гейтс
Gaun: A(з 2002)
Dejan(з 2010)
Flex(з 2010)
D.N.S.
Taste
Torben Wendt
diaryofdreams.de​(нім.)​(англ.)​(ісп.)
Diary of Dreams у Вікісховищі

Diary of Dreams — німецький музичний гурт, що працює в таких жанрах, як сінті-готика, дарквейв і готик-рок. Соліст і засновник гурту Адріан Гейтс написав і спродюсував майже всі альбоми самостійно з мінімальною допомогою від інших учасників гурту, які більше є «концертними», ніж «студійними» музикантами.

Історія[ред. | ред. код]

Diary of Dreams був задуманий як сольний проєкт бас-гітариста культового готик-метал гурту «Garden of Delight» Адріана Хейтса (Adrian Hates).

Адріан вирішив створити сольний проєкт, але через зайнятість у Garden of Delight, перший альбом проєкту — «Cholymelan», з'явився лише у 1994 році на лейблі Dion Fortune. Альбом отримав доволі високі оцінки зі сторони преси та аудиторії. У той час Diary of Dreams складався з двох учасників — Адріана Хейтса та гітариста Алістера Кейна (Alistair Kane).

Підбадьорений успіхом першого альбому, Адріан відкриває свій власний лейбл Accession Records, на якому згодом випускає всі альбоми свого гурту, а також підписує інші гурти електронної спрямованості. Другий альбом гурту End of Flowers, випущений в 1996 році, розширює дарквейв — звучання першого. Bird Without Wings вийшов рік потому, а Psychoma? з більш експериментальним звучанням вийшов в 1998 році. В цьому ж році в гурт прийшли двоє нових учасників Олаф Шанінг і Крістіан Бергхофф.

Виступ Diary of Dreams 25 жовтня 2008 року в Софії

Перша ознака зміцнення гурту на музичному ринку стався в 1999 році, коли вийшов альбом Moments of Bloom, що містить в основному оновлені композиції з попередніх альбомів, а також перевидання Cholymelan з 4 новими треками. Також цей рік ознаменувався приходом в гурт нині основного студійного клавішника гурту Торбен Вендта (соліста гуртуDiorama), який не завжди присутній на концертах через сольну діяльність. Гейтс починає активно займатися справами лейблу «Accession Records»: підписано контракти з гуртами «Haujobb», «Assemblage 23», «Claire Voyant». Також Адріан продюсував дебютний альбом гурту «Diorama» — «Pale» (альбом теж випустив «Accession Records»).

У 2000-му виходить нова робота «One of 18 Angels». Платівка багата саме на клубні бойовики: Butterfly: Dance!, Chemicals, No-body left to blame. Гурт тривало гастролює: концерти відбувалися як у клубах, так і на великих фестивалях, на кшталт «Orcus Fest» чи «Wave-Gotik-Treffen».

У листопаді 2001 з'явився сингл «O'Brother Sleep». Композицію представлену на ньому можна охарактеризувати як EBM. Сингл очолив Німецький альтернативний чарт DAC. У березні наступного року вийшов наступний сингл «Amok» він став ще успішнішим ніж попередник: пісня стала своєрідною візитною карткою DoD. Врешті решт на початку літа 2002 виходить альбом «Freak perfume»,

Попередні два альбоми, а також EP Panik Manifesto (2003) — характеризуються більш електронним звучанням, зробили гурт фаворитом танцполів і стали її візитними картками. Також у 2003 році вийшла збірка реміксів і раніше невиданих треків Dream Collector. Наприкінці 2002 року як основний гітарист до гурту приєднався Gaun: A (перший спільний виступ з ним відбулося 3 листопада 2002 року в Москві на фестивалі Edge of the Night).

Виступ 3 травня 2008 року на «Hexentanz Festival»

Наступний альбом гурту Nigredo (концептуальний альбом, заснований на придуманій гуртом міфології, факти якої музиканти відшукували в древніх легендах), зробив невеликий крок назад до ледь помітних концепцій перших альбомів, але зберіг нове, більш електронно-танцювальне звучання останніх альбомів. Новий EP / міні-альбом Menschfeind продовжив цю концепцію з ще більш електронним звучанням. Живі записи з туру в підтримку цих альбомів були пізніше викладені на альбомі ALive і DVD Nine in Numbers. Саме з цього туру основним барабанщиком гурту став D.N.S.

Nekrolog 43 був випущений у 2007 році і став розширеним продовженням міфологічної концепції попереднього. Альбом був натхненний німецьким експресіонізмом початку XX століття і його ідеями «краси каліцтва». За словами Хейтс, «Некролог — це підсумовування, резюме пройденого». Nekrolog 43 може розглядатися як в особистому аспекті, так і в музичному: цей диск вінчає попередню главу творчості Diary Of Dreams, в яку також входятьNigredo і MenschFeind.[1]

Дев'ятий альбом гурту (if) (з бонус-диском G (if) t) більше не підтримує міфологічну концепцію останніх робіт, а є дуже особистим альбомом, заснованим на глибоких емоційних потрясінь соліста гурту. Альбом вийшов в п'ятницю 13 березня 2009 року. На заголовну пісню альбому «The Wedding» був знятий перший в історії гурту відеокліп. 9 жовтня 2009 вийшов сингл і кліп на пісню «King of Nowhere».

У 2011 році вийшов новий альбом Diary of Dreams під назвою Ego:X. Для запису альбому були запрошені: учасниця проєкту (і хору) Gregorian Амелія Брайтман, сестра Сари Брайтман і відомий німецький актор дубляжу Мартін Кесслер, чий голос став голосом ліричного героя.

24 вересня 2011 року гурт виступив в Києві на українському готичному фестивалі «Діти Ночі: Чорна Рада»[2].

Дискографія[ред. | ред. код]

Сингли[ред. | ред. код]

Збірники, перевидання, концертні альбоми та інше[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Інтерв'ю з Diary of Dreams на сайті Hitkiller.com
  2. ↑ Діти ночі: Чорна рада' 2011: похмура естетика меломанів. Архів оригіналу за 22 листопад 2012. Процитовано 26 серпень 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Diary_of_Dreams&oldid=41908900