Dummy

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dummy
Студійний альбом
Виконавець Portishead
Дата випуску 22 серпня 1994
Записаний 1993-1994
Жанр Трип-хоп
Тривалість 45:29
Мова англійська
Студія звукозапису State of Art and Coach House Studios (Бристоль)
Лейбл Go! Discs
London
Продюсер Portishead, Адріан Атлі
Хронологія Portishead
Попередній
←
Portishead
(1997)
Наступний
→
Сингли з Dummy
  1. «Numb»
    Випущений: 6 червня 1994
  2. «Sour Times»
    Випущений: 1 серпня 1994
  3. «Glory Box»
    Випущений: 3 січня 1995

Dummy — дебютний студійний альбом англійського гурту електронної музики Portishead, випущений 22 серпня 1994 року лейблом Go! Beat Records.[1]

Альбом отримав схвальні відгуки критиків і здобув музичну премію Mercury Music Prize 1995 року. Йому часто приписують популяризацію жанру трип-хоп, і його часто згадують у списках найкращих альбомів 1990-х років. У лютому 2019 року Dummy став потрійно платиновим у Великій Британії,[2] а станом на вересень 2020 року було продано 920 000 копій у Великій Британії.[3] До 2008 року альбом розійшовся накладом у 3,6 мільйона копій по всьому світу.[4]

Передумови[ред. | ред. код]

Джефф Барроу та Бет Гіббонс познайомилися під час навчання на курсах Enterprise Allowance у лютому 1991.[5] Вони почали записувати свої перші ідеї для пісень на кухні Нене Черрі в Лондоні, в той час як Барроу був найнятий її чоловіком Кемероном МакВеєм для роботи над її другим альбомом Homebrew.[6] У Бристолі вони записувалися на студії Coach House Studios. Першою піснею, яку вони закінчили для альбому, була «It Could Be Sweet» у 1991 році.[5] Адріан Атлі познайомився з Барроу під час запису в Coach House Studios, почув їхній перший записаний трек «It Could Be Sweet» і почав обмінюватися ідеями щодо музики. Барроу навчив Атлі семплуванню, а Атлі познайомив гурт з незвичними звуками, такими як цимбали та терменвокс, що призвело до «злиття ідей».[6] За словами Барроу, «це було схоже на те, як загорілася лампочка», коли Атлі приєднався до них, і вони зрозуміли, що можуть робити власні семпли, яких не було на інших записах, і створили одне з найхарактерніших звучань десятиліття.[5]

При створенні альбому було використано низку хіп-хоп технік, таких як семплінг, скретч і створення петель.[7] Альбом не був записаний у цифровому форматі. Вони семплювали музику з інших записів, але також записували власну оригінальну музику, яку потім записували на вінілові платівки перед тим, як маніпулювати ними на деках для семплювання.[8][9] Для того, щоб створити вінтажний звук, Барроу сказав, що вони зіпсували вінілові платівки, які вони записали, «поклавши їх на підлогу студії і ходячи по них, використовуючи їх як скейтборд», а також вони записували звук через зламаний підсилювач.[7] Для треку «Sour Times» в альбомі використані семпли Лало Шифріна «The Danube Incident» та Smokey Brooks (Henry Brooks, Otis Turner) «Spin It Jig»; для «Strangers» — Weather Report (Вейн Шортер) «Elegant People»; для «Wandering Star» — «Magic Mountain» гуту War; для «Biscuit» — «I'll Never Fall in Love Again» Джонні Рея; для «Glory Box» — «Ike's Rap II» Айзека Гейза.

Dummy вийшов у серпні 1994 року. Він допоміг закріпити репутацію Бристоля як столиці трип-хопу — жанру, що зароджувався і який тоді часто називали просто «бристольським саундом».

На обкладинці альбому — фотографія вокалістки Бет Гіббонс з короткометражного фільму To Kill a Dead Man, до якого гурт створив саундтрек, що приніс йому контракт на запис.

Сингли[ред. | ред. код]

Першою піснею, випущеною з альбому, стала «Numb». З альбому було випущено ще два сингли: «Glory Box», який досяг 13 місця в британському хіт-параді синглів;[10] і «Sour Times», який був випущений до «Glory Box», але перевиданий після успіху «Glory Box», також досягнувши 13 місця при перевиданні у 1995 році.[10] Успіх обох синглів сприяв продажу альбому, який зрештою досяг другого місця в UK Albums Chart. «Sour Times» мав помірний успіх у США, досягнувши пікових позицій на п'ятому і 53-му рядках чартів Billboard Alternative Songs і Hot 100 відповідно у лютому 1995 року.[11][12] 3 грудня 2008 року Universal Music Japan випустила Dummy і Portishead у вигляді лімітованих версій на SHM-CD.

Треки «Roads» та «Strangers» були використані в саундтреку до фільму Nadja.[13]

Відгуки критиків[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 зірок[14]
Chicago Tribune 3.5/4 зірки[15]
Entertainment Weekly A−[16]
Knoxville News Sentinel 3.5/5 зірок[17]
Los Angeles Times 3.5/4 зірки[18]
NME 9/10[19]
Orlando Sentinel 5/5 зірок[20]
Pitchfork 9.5/10[21]
Q 4/5 зірок[22]
Rolling Stone 4/5 зірок[23]
The Rolling Stone Album Guide 4/5 зірок[24]

Після релізу Dummy отримав загальне визнання критиків. NME підвів підсумок альбому, написавши: «Це, без сумніву, піднесений дебютний альбом. Але дуже, дуже сумний». «З одного боку, його млявий повільний блюз явно займає схожу територію з однодумцями Massive Attack і всією великою сім'єю бристольського хіп-хопу. Але з іншого — це авангардні ембієнтні місячні пейзажі люто експериментального характеру». Рецензія підсумовує: «Пост-ембієнтний, позачасовий органічний блюз Portishead, ймовірно, занадто лівий, інтроспективний і відверто бристольський, щоб завоювати короткочасну славу якоїсь Next Big Thing. Але згадайте, якими радикальними для свого часу були Blue Lines, Ambient Works і Debut, і обов'язково послухайте цей альбом, який не можна пропустити.»[19] Melody Maker заявив, що гурт «був безперечно найкласнішою, найкрутішою річчю, що з'явилася в країні за останні роки … Dummy, їхній дебютний альбом, бере ідеально стриманий блюз, фанк і реп/хіп-хоп, бере все це в дужки з урбаністичним гнівом, а потім пробирає до кісток». Рецензія описує запис як «музичний нуар для ще не знятого фільму, ідеальна, вершкова суміш крижаного холоду та інфра-тепла, яка є відчайдушною, спустошеною і керованою величезним емоційним голодом, але в той же час теплою і довірливою… Більшість з нас все життя безнадійно коливається між емоційною боязкістю та нестриманістю, і Dummy чудово позначає цю територію».[25] Тім Марш з Select писав: «Змішуючи хіп-хоп, блюз, джаз, даб і саундтреки в стилі Джона Баррі з гострими текстами та валіумним вокалом Бет Гіббонс, це лаунж-музика для мистецьких шизоїдів».[26]

Q описав Dummy як «можливо, найприголомшливіший дебютний альбом року» і проголосив, що «тендітний, як у горобця, вокал співачки і майстерність Барроу у виконанні чутливих до джазу соул/хіп-хоп грувів і майже забутого мистецтва скретчингу — це захоплююче поєднання».[22] Mojo писав, що «Portishead грають музику для ранньої вечірки на знімальному майданчику Третьої людини. У них також немає нічого кітчевого … Голос Бет Гіббонс має непідробний холод, а фонові звукові пейзажі Джеффа Барроу гідні Лало Шиффріна і Неллі Хупера».[27] Rolling Stone писав: «З магнітофонних петель і живих струн, рифів Fender Rhodes і ангельського співу ці англійські диверсанти конструюють трешовий готичний хіп-хоп… Напористі ритми та химерний продакшн не дають Portishead загрузнути в якомусь затишному ретро-груві. Замість цього їм вдається ще одне — дуже розумне — відродження крутості».[23]

За версією Pazz & Jop, що опитує відомих американських критиків по всій країні, Dummy був визнаний 14-м найкращим альбомом 1994 року.ref>The 1994 Pazz & Jop Critics Poll. The Village Voice. 28 February 1995. Процитовано 3 грудня 2023 — через robertchristgau.com.</ref> Керівник опитування Роберт Крістгау, однак, залишився відносно прохолодним, виділивши «Sour Times» і «Wandering Star», коротко оцінивши альбом в цілому як «Sade для Андроїдів».[28]

Ретроспективні огляди альбому високо оцінили його. AllMusic писав: «Дебютний альбом Portishead — це блискучий, напрочуд природний синтез клаустрофобних шпигунських саундтреків, похмурих брейкбітів, натхненних любов'ю фронтмена Джеффа Барроу до хіп-хопу, і вокалістки (Бет Гіббонс) у класичному образі сповідальної співачки/автора пісень… Краще, ніж будь-який альбом до нього, Dummy об'єднав точні постановки танцювального світу з поп-ознаками, такими як чудове написання пісень та чудове вокальне виконання.»[14] Огляд BBC Music у 2015 році назвав його «просто одним з найкращих дебютних альбомів 1990-х» і сказав, що «складові, що складають більшу частину цієї колекції, легко простежуються — назад до дабу, до соулу та особливо до хіп-хопу; безліч скретч-ефектів, петель та семплів … Але саме те, як ці частини поєднуються разом, робить Dummy особливим донині … Наслідувачі приходили і йшли, але жоден гурт не відтворив тривожну пишність, створеної тут, окрім самих Portishead.»[29] Пишучи для Pitchfork у 2017 році, Філіп Шерберн підсумував, що «дебютний альбом Portishead 1994 року — це шедевр давнбіту і відчаю. Вони винайшли свій власний вид віртуозності, який охоплює музику, технології та ауру».[21]

Список композицій[ред. | ред. код]

#НазваТривалість
1.«Mysterons»5:02
2.«Sour Times»4:11
3.«Strangers»3:55
4.«It Could Be Sweet»4:16
5.«Wandering Star»4:51
6.«It's a Fire» (тільки на CD-версії)3:48
7.«Numb»3:54
8.«Roads»5:02
9.«Pedestal»3:39
10.«Biscuit»5:01
11.«Glory Box»5:06
Бонус-треки канадського видання
#НазваТривалість
12.«Sour Sour Times»4:01

Персоналії[ред. | ред. код]

Portishead

Сесійні музиканти

  • Клайв Дімер – ударні (1, 3, 5, 7, 8, 9, 10)
  • Гарі Болдуін – орган Гаммонда (5, 6, 7)
  • Ніл Солман – родес-піано (2, 8), орган Гаммонда (2)
  • Річард Ньюелл – програмування ударних (4)
  • Енді Хейг – труба (9)
  • Дейв Макдональд — носова флейта (track 8)
  • Strings Unlimited – струнні (8)

Технічний персонал

  • Дейв Макдональд – звукорежисер

Використані семпли

  • Джонні Рей – «I'll Never Fall in Love Again» у «Biscuit»
  • Айзек Гейз – «Ike's Rap II» у «Glory Box»
  • Лало Шифрін – «The Danube Incident» у «Sour Times»
  • Смокі Брукс – «Spin It Jig» у «Sour Times»
  • Weather Report – «Elegant People» у «Strangers»
  • War – «Magic Mountain» у «Wandering Star»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Album Releases. Music Week. 20 August 1994. с. 26.
  2. ↑ Portishead, BPI
  3. ↑ Copsey, Rob (22 September 2020). Mercury Prize: The best-selling winning albums. Official Charts Company. Процитовано 2023-12-3=03.
  4. ↑ McLean, Craig (12 April 2008). Portishead: back on the beat. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 6 May 2009. Процитовано 3 грудня 2023.
  5. ↑ а б в Portishead: Dummy. The Mojo Collection: The Ultimate Music Companion. Canongate Books. 2007. с. 610. ISBN 978-1841959733.
  6. ↑ а б Rogers, Jude (24 August 2019). 'Dummy wasn't a chillout album. Portishead had more in common with Nirvana'. The Observer.
  7. ↑ а б Weingarten, Christopher R. (22 August 2019). Portishead's 'Dummy' Is 25. The Band Asks That You Play It Loud. The New York Times.
  8. ↑ Fitzpatrick, Rob (26 June 2013). The Roots Of... Portishead. NME.
  9. ↑ Cataldo, Jennie (22 August 2019). Portishead's 'Dummy,' 25 years later. Public Radio International.
  10. ↑ а б Portishead. Official Charts Company. Процитовано 3 грудня 2023.
  11. ↑ Portishead Chart History (Alternative Songs). Billboard. Процитовано 3 грудня 2023.
  12. ↑ Portishead Chart History (Hot 100). Billboard. Процитовано 3 грудня 2023.
  13. ↑ Wheaton, R. J. (2011). Dummy. 33⅓. ISBN 978-1-44115-582-5.
  14. ↑ а б Bush, John. Dummy – Portishead. AllMusic. Процитовано 3 грудня 2023.
  15. ↑ Kot, Greg (12 January 1995). Melancholy, Baby. Chicago Tribune. Процитовано 3 грудня 2023.
  16. ↑ Mirkin, Steven (18 November 1994). Dummy. Entertainment Weekly. с. 108. Процитовано 3 грудня 2023.
  17. ↑ Campbell, Chuck (27 January 1995). «Brownstone Effort Muddied By Producers». Knoxville News Sentinel.
  18. ↑ Ali, Lorraine (2 February 1995). Portishead, 'Dummy,' Go Discs/London. Los Angeles Times. Процитовано 3 грудня 2023.
  19. ↑ а б Dalton, Stephen (13 August 1994). Portishead – Dummy. NME. с. 44. Архів оригіналу за 23 June 2000. Процитовано 3 грудня 2023.
  20. ↑ Gettelman, Parry (11 November 1994). Portishead. Dummy. Orlando Sentinel.
  21. ↑ а б Sherburne, Phillip (23 April 2017). Portishead: Dummy. Pitchfork. Процитовано 3 грудня 2023.
  22. ↑ а б Aston, Martin (October 1994). Portishead: Dummy. Q. № 97. с. 125.
  23. ↑ а б Evans, Paul (9 March 1995). Dummy. Rolling Stone. № 703. с. 66. Процитовано 3 грудня 2023.
  24. ↑ Berger, Arion (2004). Portishead. У Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The New Rolling Stone Album Guide (вид. 4th). Simon & Schuster. с. 646. ISBN 0-7432-0169-8.
  25. ↑ O'Connell, Sharon (3 September 1994). Portishead: Dummy. Melody Maker. с. 45.
  26. ↑ Marsh, Tim (September 1994). Portishead: Dummy. Select (51): 96.
  27. ↑ Thompson, Ben (September 1994). Portishead: Dummy. Mojo. № 10. с. 112—13.
  28. ↑ Christgau, Robert (11 April 1995). Consumer Guide. The Village Voice. Процитовано 3 грудня 2023 — через robertchristgau.com.
  29. ↑ Diver, Mike (2010). Review of Portishead – Dummy. BBC Music. Процитовано 3 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Dummy&oldid=41788596