EDVAC

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
EDVAC

EDVAC (Electronic Discrete Variable Automatic Computer) - один з преших електронних комп’ютерів. На відміну від свого попередника (ENIAC), викоистовував двійкове числення та збережння програми в пам’яті ЕОМ.

Ще до першого тестування комп'ютера ENIAC Джон Моклі і Преспер Еккерт вже знали його недоліки, як і Джон фон Нейман (John Von Neumann), який багатьом відомий за проектом "архітектура фон Неймана" (хоча насправді авторство проекту було колективним). EDVAC став першим втіленням цієї архітектури, хоча Моклі і Еккерт в 1946 році покинули Університет штату Пенсільванія, де збирався цей комп'ютер, ще до завершення його складання.

У той час з машиною ENIAC було пов'язано кілька великих проблем - вона працювала швидко, однак у неї було дуже мало пам'яті для зберігання даних. Більш того, для перепрограмування ENIAC, його доводилося заново перекомутувати, що могло зайняти кілька годин і навіть днів. За своєю природою ENIAC був ненадійний, оскільки в ньому використовувалося багато електровакуумних ламп. Крім того, ці ненадійні лампи споживали багато енергії, займали багато місця і виробляли дуже багато тепла. Зрозуміло, що мінімізація їх використання дала б багато переваг.

У моделі EDVAC було дві важливих концептуальних зміни (одна з яких носила революційний характер), які сьогодні здаються очевидними. По-перше, EDVAC використовував двійкову систему числення на відміну від ENIAC, який працював з десятковими числами, що було набагато ефективніше. Крім того, замість того щоб заново перекомутувати машину кожен раз, коли потрібно було змінити "програму", EDVAC привніс ідею зберігання програми в пам'яті, так як якщо б це були дані. Саме такий принцип і застосовується сьогодні, адже ми не використовуємо окремі області оперативної пам'яті для програм і для їхніх даних (хоча кеш L1 працює таким чином - він складається з кешу для даних і кешу для команд). Орієнтуючись по ситуації, процесор знає, до чого здійснюється доступ: до даних або до виконуваної програмі.

Більш того, пристрій пам'яті EDVAC складалося не з електровакуумних ламп, а з двох наборів по 64 ртутних акустичних ліній затримки. Ртутні лінії затримки були в 100 разів ефективніше щодо зберігання даних та надавали набагато більше використовуваної пам'яті, роблячи її надійнішою.

EDVAC був величезним кроком вперед і приносив велику користь до 1960 року. Це була двійкова обчислювальна машина з програмою, що зберігається, яку можна було запрограмувати набагато швидше, ніж ENIAC. Крім того, EDVAC був набагато менший за розмірами, важив менше дев'яти тонн і споживав "всього" 56 кіловат енергії.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Wilkes, M. V. (1956). Automatic Digital Computers. New York: John Wiley & Sons. pp. 305 pages. QA76.W5 1956.
  2. "First Draft of a Report on the EDVAC" (PDF format) by John von Neumann, Contract No.W-670-ORD-4926, between the United States Army Ordnance Department and the University of Pennsylvania. Moore School of Electrical Engineering, University of Pennsylvania, June 30, 1945. The report is also available in Stern, Nancy (1981). From ENIAC to UNIVAC: An Appraisal of the Eckert–Mauchly Computers. Digital Press.[1].