EL21
| ЕЛ21 | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Роки будування | 1981-1986 |
| Країна будування | НДР |
| Завод | Ганц Баймлер (LEW) |
| Разом побудовано | 265 |
| Країни експлуатації | СРСР, Росія, Україна, НДР |
| Залізниця | Придніпровська |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі |
постійний, 1.5 кВ |
| Конструкційна швидкість | 65 км/год |
| Осьова формула | 2О+2О+2О |
| Робоча маса | 160 |
| Діаметр коліс | 1220 мм |
| Годинна потужність ТЕД | 6*350 кВт |
| Швидкість годинного режиму | 31 км/год |
| Тривала потужність ТЕД | 6*290 кВт |
| Швидкість тривалого режиму | 33,6 км/год |
Електровоз ЕЛ21 — промисловий електровоз постійного струму, що будувався в НДР на локомотивнобудівному заводі Ганс Баймлер (нім. Lokomotivbau Elektrotechnische Werke) для підприємств Радянського Союзу.
Історія[ред. | ред. код]
Конструктивно електровоз ЕЛ21 (EL21) являє собою розвиток електровоза ЕЛ1 (EL1), раніше випускався цим же заводом для СРСР. У порівнянні зі своїми попередниками нові локомотиви надійніше в роботі у важких кліматичних умовах.
Будувалися електровози з 1981 по 1986 рр.
Експлуатуються ЕЛ21 і сьогодні станом (на 2013 рік) на коліях промислових підприємств, в кар'єрах тощо
Конструкція[ред. | ред. код]
Електровоз складається з двох секцій, в кожній з яких є кабіна машиніста. Секції кузова спираються з одного боку на крайній, а з іншого — на загальний середній двовісний візок. У середнього візка колісні пари не пов'язані між собою. Електровоз оснащений шістьма тяговими електродвигунами GBM-350/1500XC з компенсаційною обмоткою. Підвішування ТЕД опорно-осьове. Тягова передача косозуба з передавальним числом 5,58. Букси щелепні з роликовими підшипниками.
Локомотив розрахований на живлення від центрального (верхнього) і бічного контактних дротів постійним струмом напругою 1,5 кВ. Тягові електродвигуни кожного візка можуть з'єднуватися послідовно і паралельно. При реостатному гальмуванні використовується самозбудження двигунів, при цьому ТЕД з'єднані попарно паралельно і кожна група ТЕД замкнута на свою групу резисторів. Можлива робота локомотива на низькій швидкості, коли всі ТЕДи з'єднані послідовно.
На електровозі встановлені два компресори (продуктивність 2,5 м³/хв при протитиску 9 кгс/см²) для забезпечення повітрям рухомого складу, а також живлення електропневматичних контакторів і пісочних форсунок самого електровоза. Охолодження тягових двигунів і пускових резисторів здійснюється за допомогою шести вентиляторів.
Мінімальний радіус прохідних кривих при швидкості 5 км/год — 80 м.
Джерела[ред. | ред. код]
- Раков В. А. Промышленные электровозы // Локомотивы и моторвагонный подвижной состав железных дорог Советского Союза 1976-1985. — М. : Транспорт, 1990. — С. 188–190. — ISBN 5-277-00933-7.(рос.)
- Под редакцией Л. В. Балона. Основные технические данные промышленных электровозов и тяговых агрегатов // Справочник. Электро-подвижной состав промышленного транспорта. — М. : Транспорт, 1987. — С. 5.(рос.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
