Elaeis guineensis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олійна пальма
Elaeis guineensis
Elaeis guineensis
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Родина: Пальмові (Arecaceae)
Рід: Олійна пальма (Elaeis)
Вид: Олійна пальма
Біноміальна назва
Elaeis guineensis
Jacq.
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Elaeis guineensis

Олійна пальма (лат. Elaeis guineensis) — вид роду Олійна пальма родини Пальмові.

Інші назви: Африканська олійна пальма, або Елеїс гвінейський[1].

Батьківщиною цієї рослини вважаються прибережні райони екваторіальній Західної Африки від 16 с. ш. до 15 пд.ш.[2] Культивується, крім Африки, і в інших країнах з тропічним кліматом (Малайзія, Індонезія, Нігерія та ін) для отримання цінного харчового і технічного масла.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Морфологія[ред.ред. код]

Олійна пальма

У дикорослому вигляді олійна пальма являє собою дерево висотою до 20-30 м, в культурі вона рідко буває вище 10-15 метрів. Ствол з'являється лише на четвертий-шостий рік життя, а під пологом лісу іноді тільки через 15-20 років[3]. Діаметр стовбура у дорослого дерева сягає 25 см.

Коренева система потужна, але залягає зазвичай неглибоко. У дорослих рослин від основи стовбура відходять численні додаткові корені, у деяких екземплярів вони густо покривають стовбур до висоти 1 м.

Листя великі, перисті, довжиною до 6-7 м. У кроні дорослої рослини їх 20-40 штук, причому до 20-25 листя щорічно відмирає, замінюючись новими. На черешках листя є великі буруваті шипи.

Суцвіття великі (довжиною до 70 см), розташовані в пазухах листків. Зазвичай чоловічі та жіночі суцвіття утворюються на одній рослині, хоча зрідка зустрічаються і дводомні рослини. Іноді в одному суцвітті можна виявити квітки обох статей, частіше це буває у молодих пальм[4]. Чоловіче суцвіття містить до 150 тисяч квіток і виробляє величезну кількість пилку: до 1 млрд пилкових зерен з одного суцвіття.

Вісь жіночого суцвіття значно товщі, ніж у чоловічого. На ньому розвивається до 600–800 плодів, загальна маса плодової кисті 10-30 кг, іноді й більше. У рік на одній рослині утворюється 3-6, іноді до 10 таких кистей.

Плід олійної пальми — проста кістянка величиною із сливу (3-5 см завдовжки), масою в середньому 6-8 грамів. Забарвлення шкаралупи зазвичай помаранчева, хоча зустрічаються рослини з фіолетовими і чорними плодами[5]

Екологія[ред.ред. код]

Дикорослі пальми зацвітають і дають плоди лише на 10-20-й рік життя, в культурі рослини починають плодоносити на 3-4-й рік після посадки. Максимальної урожайності досягає у віці 15-18 років, всього ж термін життя цієї рослини становить 80-120 років.[6]

Олійна пальма росте в жаркому і вологому кліматі екваторіальному, оптимальна середня річна температура для цієї рослини становить 24-28 . Оптимальне річна кількість опадів: 1500-3000 мм.

Вона також дуже світлолюбна, розвиток значно затримується і врожайність падає в умовах навіть незначного затінення. Як показали спостереження, в дощовий сезон, при недостатньому сонячному освітленні утворюється більше чоловічих суцвіть, а інтенсивне освітлення сприяє появі жіночих суцвіть.

До грунтів олійна пальма досить невимоглива і може рости майже на будь-яких типах грунтів тропічної зони.[7]

Класифікація за будовою плодів[ред.ред. код]

За будовою плоду прийнято поділяти все розмаїття форм олійних пальм на 3 типи:

  • «Дура» (лат. dura) — Плоди з товстою (до 8 мм) шкаралупою ядра. Шар м'якоті околоплодника тонкий, становить 30-45 % від маси плоду, ядро ​​— 10-15 %. До цього типу належить більшість як дикоростучих, так і культурних пальм в західній Африці.
  • «Тенере» (лат. tenera) — З тонкою шкаралупою і добре розвиненою м'якоттю околоплодника (до 80 % від маси плоду). Вихід олії з плодів цього типу набагато вище.
  • «Пісіфера» (лат. pisifera) — В плодах у цього типу відсутня ендокарпій, а часто і насіння. Плоди дрібні (до 5 г) і маса кисті менше ніж у перерахованих вище типів, тому для комерційного вирощування цей тип не представляє великого інтересу, однак використовується в селекції[8].

Застосування[ред.ред. код]

З плодів олійної пальми одержують два типи олії:

  • М'якоть околоплодника містить 22-70 % жирного масла (так зване " пальмове масло "). Воно оранжево-жовтого кольору, містить багато каротиноїдів, твердне при кімнатній температурі. Використовується у виробництві мила, свічок, маргарину.
  • В насінні міститься до 30 % так званого «ядропальмового масла». Воно майже безбарвно, має горіховий присмак і вважається одним з найкращих рослинних масел. Використовується як харчова, у кулінарній промисловості, виробництві маргарину, в медицині — як основи мазей і супозиторіїв[9].

Солодкий сік, одержуваний з надрізів на черешках суцвіть, використовують для пиття в свіжому вигляді, а також зброджують для отримання алкогольного напою. З однієї рослини за добу можна отримати близько 4 літрів соку[10].

Культивація[ред.ред. код]

Олія з плодів цієї рослини виготовляли з давніх часів. Глечик зі слідами пальмового масла був виявлений при археологічних розкопках африканських могильників, що відносяться до третього тисячоліття до н. е.. Однак, обробляти її в промислових масштабах почали лише в XX столітті, коли маслом з її плодів зацікавились компанії, що виробляють маргарин і мило. У 1911 році було розпочато широкомасштабне розведення олійної пальми в Індонезії, а в 1919 році — в Малайзії. Також були значно розширені площі, зайняті олійної пальмою в країнах Африки. Зараз олійна пальма стала однією з провідних олійних культур у світі. У 1988 році світове виробництво олії з плодів олійної пальми становила 9,1 млн тонн[11] і з кожним роком воно все збільшується.

Олійну пальму розмножують насінням. Для стимуляції проростання насіння їх піддають дії підвищеної (37-40) температури. Після проростання насіння висівають в розплідники. З одного гектара розплідника отримують до 20 тисяч саджанців, цього достатньо для посадки 60-130 гектарів промислових плантацій.

Підвищення врожайності домагаються введенням сучасних інтенсивних технологій обробітку замість застарілих, що використовуються з давніх часів місцевим населенням в Африці, а також виведенням нових, більш врожайних і дають більший вихід олії гібридів і сортів олійної пальми.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Elaeis dybowskii Hua
  • Elaeis guineensis var. albescens
  • Elaeis guineensis f. androgyna
  • Elaeis guineensis var. angulosa
  • Elaeis guineensis f. caryolitica
  • Elaeis guineensis var. ceredia
  • Elaeis guineensis var. compressa
  • Elaeis guineensis f. dioica
  • Elaeis guineensis f. dura
  • Elaeis guineensis f. fatua
  • Elaeis guineensis var. gracilinux
  • Elaeis guineensis var. idolatrica
  • Elaeis guineensis var. intermedia
  • Elaeis guineensis var. leucocarpa
  • Elaeis guineensis var. macrocarpa
  • Elaeis guineensis var. macrocarya
  • Elaeis guineensis var. macrophylla
  • Elaeis guineensis var. macrosperma
  • Elaeis guineensis var. madagascariensis
  • Elaeis guineensis var. microsperma
  • Elaeis guineensis subsp. nigrescens
  • Elaeis guineensis var. pisifera
  • Elaeis guineensis f. ramosa
  • Elaeis guineensis var. repanda
  • Elaeis guineensis var. rostrata
  • Elaeis guineensis f. semidura
  • Elaeis guineensis var. sempernigra
  • Elaeis guineensis var. spectabilis
  • Elaeis guineensis f. tenera
  • Elaeis guineensis subsp. virescens
  • Elaeis macrophylla A.Chev.
  • Elaeis madagascariensis (Jum. & H.Perrier) Becc.
  • Elaeis melanococca Gaertn. (synonym)
  • Elaeis melanococca var. semicircularis
  • Elaeis nigrescens (A.Chev.) Prain
  • Elaeis virescens (A.Chev.) Prain
  • Palma oleosa Mill.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Життя рослин. У 6-ти т. / Гол. ред. А. Л. Тахтаджян — М .: Просвещение, 1982. — Т. 6. Квіткові рослини / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — С. 444.
  2. Життя рослин. У 6-ти т. / Гол. ред. А. Л. Тахтаджян — М .: Просвещение, 1982. — Т. 6. Квіткові рослини / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — С. 444.
  3. Світ культурних рослин. Довідник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — М .: Думка, 1994. — С. 363–367.
  4. Світ культурних рослин. Довідник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — М .: Думка, 1994. — С. 363–367.
  5. Vaughan JG, Geissler CA The New Oxford Book of Food Plants — New York: Oxford University Press, 1997. — P. 26. — ISBN 978-0-19-954946-7. (Англ.).
  6. Жуковський П. М. Культурні рослини і їх родичі — Видання 3-тє, перераб. і доп .. — Л. : Видавництво «Колос», 1971. — С. 380–382.
  7. Світ культурних рослин. Довідник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — М .: Думка, 1994. — С. 363–367.
  8. Vaughan JG, Geissler CA The New Oxford Book of Food Plants — New York: Oxford University Press, 1997. — P. 26. — ISBN 978-0-19-954946-7. (Англ.)
  9. Світ культурних рослин. Довідник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — М .: Думка, 1994. — С. 363–367.
  10. Жуковський П. М. Культурні рослини і їх родичі — Видання 3-тє, перераб. і доп .. — Л. : Видавництво «Колос», 1971. — С. 380–382.
  11. Світ культурних рослин. Довідник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — М .: Думка, 1994. — С. 363–367.

Корисні посилання[ред.ред. код]

Про Олійну пільму на сайнах:

Література[ред.ред. код]

  • Вульф Е. В., Малєєва О. Ф. Світові ресурси корисних рослин — Л. : Изд. Наука, 1969.


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.