Ericsson

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Telefonaktiebolaget L. M. Ericsson
Тип Публічна компанія
Лістинг на біржі А-акції
Б-акції
Заснування 1876
Засновник(и) Ларс Магнус Ерікссон
Штаб-квартира Швеція Швеція Стокгольм
Ключові особи Ханс Вестберг (президент), Лейф Йоханссон (голова ради директорів)
Галузь Машинобудування
Продукція Телекомунікаційне обладнання
Операційний прибуток ▲ SEK 21,7 млрд (2011 рік)
Чистий прибуток ▲ SEK 12,6 млрд (2011 рік)
Співробітники ▲ 104 525 (2011 рік)
Сайт www.ericsson.com

Ericsson (Telefonaktiebolaget L. M. Ericsson) — шведська компанія, відомий виробник телекомунікаційного обладнання. Штаб-квартира — у Стокгольмі. Заснована в 1876 році Ларсом Магнусом Ерікссоном. З 2001 Ericsson разом з Sony є виробником мобільних телефонів Sony Ericsson . В жовтні 2011 року було заявлено, що Sony хоче придбати долю Ericsson в компанії за 1050 млн. євро[1], а в лютому 2012 року угода була закрита.

Зміст

Історія [ред.]

Ларс Магнус Ерікссон, 1906.

Заснування та розвиток до 1900 року [ред.]

Засновник компанії Ларс Магнус Ерікссон, починав звичайним кар'єру звичайним робітником, в 15 років їде у Норвегію на шахти, де працює та навчається ковальської справи, вже через півтора роки він став майстром ковальської справи. Через шість років повертається в Швецію, облаштовується в Стокгольмі. 1 квітня 1876 року Ерікссон зі своїм товаришем по попередній роботі в «Öllers & Co» Карлом Андерссоном засновує електромехнічні майстерні «LM Ericsson & Со» (LME). Компанія збирається займатися ремонтом телефонних апаратів та сигнального обладнання. Незабаром з'являється і власний апарат — настільний телефон з магнето та рупором. Головним конкурентом були телефонні апарати американської компанії Bell. В 1881 році створюється шведська національна телефонна асоціація «Telegrafverket», яка оголосила конкурс на поставку обладнання між «Bell Company» та майстернею «LME». Эрікссон перемагає: його обладнання якісніше та дешевше. На протязі п'яти наступних років 64 з 93 міст Швеції були телефонезовані, все від станцій до апаратів, було від виробництва «LME»[2]. Незабаром «Telegrafverket» відкриває своє власне виробництво, і доля продажу продукції «Ericsson» різко падає. В коротку строки наладжується експорт телефонного обладнання в Норвегію, Данію, Фінляндію, Австралію і Нову Зеландію. Шанхай заказує телефонну станцію. Відкривається офіс в Нью-Йорку і отримується замовлення на телефонізацію Мехіко. В 1893 році компанія телефонезує Київ. Потім — Харків (1896), Ростов (1897), Ригу, Казань і Тіфліс (1900). В 1897 році в Санкт-Петербурзі відкривається фабрика Эрікссона, яка будувалася на протязі двух років петербурзьким архітектором К. К. Шмідтом.

Після 1900 року [ред.]

До 1900 року в компанії працює близько 1000 співробітників у всьому світі, об'єм продажу — 4 млн шведських крон, випущено 50 000 телефонів.В 1905 році Ericsson вперше придбає зарубіжну компанію – виробника телефонів у Мексиці. Впроваджуються перші автоматичні комунікатори на 500 вузлів. Телефонна станція LM Ericsson дає можливість виконати перший у світі міжнародний телефонний виклик в 1950 році. Вже в 1968 році вводиться в дію перша цифрова телефонна станція (АТС). В 1999 році відбувається перше замовлення на систему GSM від Британської компанії Vodafone. Випускає перші мобільні телефони з підтримкою стандарту GSM. На 1991 рік вже більше 105 млн ліній АТС в 11 країнах, 34 млн абонентів.

Після 2000 року [ред.]

В 2000 році компанія стає провідним постачальником систем мобільного зв'язку 3G. В 2001 році компанія передає випуск телефонних апаратів в створене в 2001 році об'єднане з японською компанією Sony підприємство Sony Ericsson Mobile Communications. Ericsson підписує найбільші на той момент контракти по управлінню мережами Operator 3 в Італії та Великобританії в 2005 році. Через чотири роки Ericsson запускає першу в світі комерційну LTE мережу в Стокгольмі. В 2010 році Ericsson демонструє новий світовий рекорд - технологію HSPA c пропускною здатністю до 84 Мбіт/с. Через рік компанія Ericsson придбала компанію Telcordia Technologies за $1,15 млрд, завдяки чому розширила свій вплив на ринку мережової оптимізації та бізнес-підтримки.[3].

Підрозділи [ред.]

З листопада 2009 року Ericsson складає групу з чотирьох бізнес-одиниць (теперішній голова в дужках):

  • Nerworks (Wibergh)
  • Support Solutions (Per Borgklint)
  • Global Services (Magnus Mandersson)
  • CDMA Mobile Systems (Rima Qureshi)

З цих підрозділів відбувається управління більшістю бізнес-групами, в той час як "Global Services" розглядається як основний підрозділ.

Дочірні та сумісні компанії [ред.]

  • LG-Ericsson — телекомунікаційне обладнання, сумісно з LG Electronics (50%).
  • ST-Ericsson — виробник напівпровідників, сумісно з STMicroelectronics (50%).
  • Ericsson Microwave Systems AB була продана Saab на 1 вересня 2006. Компанія була перейменована в Saab Microwave Systems, але зараз називається Saab Electronic Defence Systems.
  • Ерікссон Україна — представництво компанії в Україні.

Керівництво [ред.]

Теперішнє керівництво [4][5] складається з:

  • Президент та виконавчій директор Hans Vestberg
  • Виконавчій віце-президент, головний фінансовий директор Jan Frykhammar
  • Виконавчий віце-президент, директор підрозділу мереж Johan Wibergh
  • Виконавчій віце-президент, голова підрозділу "Global Services" Magnus Mandersson
  • Керівник бізнес-підрозділу "CDMA Mobile Systems" Rima Qureshi
  • Керівник бізнес-єдиниці "Support Solutions" Per Borgklint
  • Керівник групи функцій маркетингу та продажам Jan Wäreby
  • Технічний директор і керівник групи функцій Technology Ulf Ewaldsson
  • Курівник групи функій "Strategy" Douglas Gilstrap
  • Голова регіону Північно-західної азії Mats Olsson
  • Голова регіону Північної америки Angel Ruiz
  • Генеральний радник і керівник груп функій в юридичних питаннях Nina Macpherson
  • Віце-президент і керівник підрозділу зв'язку Helena Norrman
  • Директор з персоналу Bina Chaurasia

Керівники [ред.]

  • (1876) 1896-1900: Lars Magnus Ericsson
  • 1900-1909: Axel Boström
  • 1909-1925: Hemming Johansson (загальна відповідальність 1918-1925)
  • 1918-1922: Gottlieb Piltz (колективна відповідальність)
  • 1922-1930: Karl Fredrik Wincrantz (загальна відповідальність 1922-1925)
  • 1930-1932: Johan Grönberg
  • 1933-1942: Hans Theobald Holm
  • 1942-1953: Helge Ericson
  • 1953-1964: Sven Ture Åberg
  • 1964-1977: Björn Lundvall
  • 1977-1990: Björn Svedberg
  • 1990-1998: Lars Ramqvist
  • 1998-1999: Sven-Christer Nilsson
  • 1999-2002: Kurt Hellström
  • 2003-2009: Carl-Henric Svanberg
  • 2010-: Hans Vestberg

Голови [ред.]

Джерело за 1896-1976 роки[6]

  • 1896-1901: Lars Magnus Ericsson
  • 1901-1916: Wilhelm Montelius
  • 1916-1925: S. Arvid A. Lindman
  • 1925-1930: Carl Ramström
  • 1930-1933: Walter Ahlström
  • 1933-1953: Waldemar Borgquist
  • 1953-1977: Marcus Wallenberg
  • 1977-1980: Björn Lundvall
  • 1981-1990: Hans Werthén
  • 1990-1998: Björn Svedberg
  • 1998-2002: Lars Ramqvist
  • 2002-2011: Michael Treschow
  • 2011-: Leif Johansson

Див. також [ред.]

Галерея [ред.]

  • Skelettapparat, відомий як "такса", 1892

  • Перший бакелітовий телефон Ericsson, 1931

  • Ericofon ("Cobra"), 1953

  • Dialog, 1962 (спільно з Televerket)

  • Diavox, 1978 (спільно з Televerket)

Джерела та посилання [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Sony to acquire Ericsson's share of Sony Ericsson Ericsson пресреліз 2011-10-27
  2. ↑ Нащадник слави конунгів
  3. ↑ Mikael Ricknäs (2011-06-14). «Ericsson to Acquire Telcordia for $1.15 Billion» (англійською). PCWorld. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2011-06-14. 
  4. ↑ Företagsledning
  5. ↑ Ericsson - Press release 20 januari 2012
  6. ↑ LM Ericsson 100 år, Band II, s.358-359 (1976) ISBN 91-7260-064-0
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ericsson&oldid=12584942