Ericsson

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Telefonaktiebolaget L. M. Ericsson
Тип Публічна компанія
Лістинг на біржі А-акції
Б-акції
Заснування 1876
Засновник(и) Ерікссон Ларс Магнус
Штаб-квартира Швеція Швеція Стокгольм
Ключові особи Ханс Вестберг (президент), Лейф Йоханссон (голова ради директорів)
Галузь Машинобудування
Продукція Телекомунікаційне обладнання
Операційний прибуток SEK 21,7 млрд (2011 рік)
Чистий прибуток SEK 12,6 млрд (2011 рік)
Співробітники 104 525 (2011 рік)
Сайт www.ericsson.com

Ericsson (Telefonaktiebolaget L. M. Ericsson) — шведська компанія, відомий виробник телекомунікаційного обладнання. Штаб-квартира — у Стокгольмі. Заснована в 1876 році Ларсом Магнусом Ерікссоном. З 2001 Ericsson разом з Sony є виробником мобільних телефонів Sony Ericsson . В жовтні 2011 року було заявлено, що Sony хоче придбати долю Ericsson в компанії за 1050 млн євро[1], а в лютому 2012 року угода була закрита.

Історія[ред.ред. код]

Ларс Магнус Ерікссон, 1906.

Заснування та розвиток до 1900 року[ред.ред. код]

Засновник компанії Ларс Магнус Ерікссон, починав звичайним кар'єру звичайним робітником, в 15 років їде у Норвегію на шахти, де працює та навчається ковальської справи, вже через півтора роки він став майстром ковальської справи. Через шість років повертається в Швецію, облаштовується в Стокгольмі. 1 квітня 1876 року Ерікссон зі своїм товаришем по попередній роботі в «Öllers & Co» Карлом Андерссоном засновує електромехнічні майстерні «LM Ericsson & Со» (LME). Компанія збирається займатися ремонтом телефонних апаратів та сигнального обладнання. Незабаром з'являється і власний апарат — настільний телефон з магнето та рупором. Головним конкурентом були телефонні апарати американської компанії Bell. В 1881 році створюється шведська національна телефонна асоціація «Telegrafverket», яка оголосила конкурс на поставку обладнання між «Bell Company» та майстернею «LME». Эрікссон перемагає: його обладнання якісніше та дешевше. На протязі п'яти наступних років 64 з 93 міст Швеції були телефонезовані, все від станцій до апаратів, було від виробництва «LME»[2]. Незабаром «Telegrafverket» відкриває своє власне виробництво, і доля продажу продукції «Ericsson» різко падає. В короткі строки наладжується експорт телефонного обладнання в Норвегію, Данію, Фінляндію, Австралію і Нову Зеландію. Шанхай замовляє телефонну станцію. Відкривається офіс в Нью-Йорку і отримується замовлення на телефонізацію Мехіко. В 1893 році компанія телефонізує Київ. Потім — Харків (1896), Ростов (1897), Ригу, Казань і Тифліс (1900). В 1897 році в Санкт-Петербурзі відкривається фабрика Эрікссона, яка будувалася на протязі двох років петербурзьким архітектором К.К. Шмідтом.

Після 1900 року[ред.ред. код]

До 1900 року в компанії працює близько 1000 співробітників у всьому світі, об'єм продажу — 4 млн шведських крон, випущено 50 000 телефонів.В 1905 році Ericsson вперше придбає зарубіжну компанію – виробника телефонів у Мексиці. Впроваджуються перші автоматичні комунікатори на 500 вузлів. Телефонна станція LM Ericsson дає можливість виконати перший у світі міжнародний телефонний виклик в 1950 році. Вже в 1968 році вводиться в дію перша цифрова телефонна станція (АТС). В 1999 році відбувається перше замовлення на систему GSM від Британської компанії Vodafone. Випускає перші мобільні телефони з підтримкою стандарту GSM. На 1991 рік вже понад 105 млн ліній АТС в 11 країнах, 34 млн абонентів.

Після 2000 року[ред.ред. код]

В 2000 році компанія стає провідним постачальником систем мобільного зв'язку 3G. В 2001 році компанія передає випуск телефонних апаратів в створене в 2001 році об'єднане з японською компанією Sony підприємство Sony Ericsson Mobile Communications. Ericsson підписує найбільші на той момент контракти по управлінню мережами Operator 3 в Італії та Великобританії в 2005 році. Через чотири роки Ericsson запускає першу в світі комерційну LTE мережу в Стокгольмі. В 2010 році Ericsson демонструє новий світовий рекорд - технологію HSPA c пропускною здатністю до 84 Мбіт/с. Через рік компанія Ericsson придбала компанію Telcordia Technologies за $1,15 млрд, завдяки чому розширила свій вплив на ринку мережової оптимізації та бізнес-підтримки.[3].

Підрозділи[ред.ред. код]

З листопада 2009 року Ericsson складає групу з чотирьох бізнес-одиниць (теперішній голова в дужках):

  • Nerworks (Wibergh)
  • Support Solutions (Per Borgklint)
  • Global Services (Magnus Mandersson)
  • CDMA Mobile Systems (Rima Qureshi)

З цих підрозділів відбувається управління більшістю бізнес-групами, в той час як "Global Services" розглядається як основний підрозділ.

Дочірні та сумісні компанії[ред.ред. код]

  • LG-Ericsson — телекомунікаційне обладнання, сумісно з LG Electronics (50%).
  • ST-Ericsson — виробник напівпровідників, сумісно з STMicroelectronics (50%).
  • Ericsson Microwave Systems AB була продана Saab на 1 вересня 2006. Компанія була перейменована в Saab Microwave Systems, але зараз називається Saab Electronic Defence Systems.
  • Ерікссон Україна — представництво компанії в Україні.

Керівництво[ред.ред. код]

Теперішнє керівництво [4][5] складається з:

  • Президент та виконавчій директор Hans Vestberg
  • Виконавчій віце-президент, головний фінансовий директор Jan Frykhammar
  • Виконавчий віце-президент, директор підрозділу мереж Johan Wibergh
  • Виконавчій віце-президент, голова підрозділу "Global Services" Magnus Mandersson
  • Керівник бізнес-підрозділу "CDMA Mobile Systems" Rima Qureshi
  • Керівник бізнес-єдиниці "Support Solutions" Per Borgklint
  • Керівник групи функцій маркетингу та продажам Jan Wäreby
  • Технічний директор і керівник групи функцій Technology Ulf Ewaldsson
  • Курівник групи функій "Strategy" Douglas Gilstrap
  • Голова регіону Північно-західної азії Mats Olsson
  • Голова регіону Північної америки Angel Ruiz
  • Генеральний радник і керівник груп функій в юридичних питаннях Nina Macpherson
  • Віце-президент і керівник підрозділу зв'язку Helena Norrman
  • Директор з персоналу Bina Chaurasia

Керівники[ред.ред. код]

  • (1876) 1896-1900: Lars Magnus Ericsson
  • 1900-1909: Axel Boström
  • 1909-1925: Hemming Johansson (загальна відповідальність 1918-1925)
  • 1918-1922: Gottlieb Piltz (колективна відповідальність)
  • 1922-1930: Karl Fredrik Wincrantz (загальна відповідальність 1922-1925)
  • 1930-1932: Johan Grönberg
  • 1933-1942: Hans Theobald Holm
  • 1942-1953: Helge Ericson
  • 1953-1964: Sven Ture Åberg
  • 1964-1977: Björn Lundvall
  • 1977-1990: Björn Svedberg
  • 1990-1998: Lars Ramqvist
  • 1998-1999: Sven-Christer Nilsson
  • 1999-2002: Kurt Hellström
  • 2003-2009: Carl-Henric Svanberg
  • 2010-: Hans Vestberg

Голови[ред.ред. код]

Джерело за 1896-1976 роки[6]

  • 1896-1901: Lars Magnus Ericsson
  • 1901-1916: Wilhelm Montelius
  • 1916-1925: S. Arvid A. Lindman
  • 1925-1930: Carl Ramström
  • 1930-1933: Walter Ahlström
  • 1933-1953: Waldemar Borgquist
  • 1953-1977: Marcus Wallenberg
  • 1977-1980: Björn Lundvall
  • 1981-1990: Hans Werthén
  • 1990-1998: Björn Svedberg
  • 1998-2002: Lars Ramqvist
  • 2002-2011: Michael Treschow
  • 2011-: Leif Johansson

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sony to acquire Ericsson's share of Sony Ericsson Ericsson пресреліз 2011-10-27
  2. Нащадник слави конунгів
  3. Mikael Ricknäs (2011-06-14). «Ericsson to Acquire Telcordia for $1.15 Billion» (англійською). PCWorld. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2011-06-14. 
  4. Företagsledning
  5. Ericsson - Press release 20 januari 2012
  6. LM Ericsson 100 år, Band II, s.358-359 (1976) ISBN 91-7260-064-0