Eufloria
| Eufloria | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Розробник | Алекс Мей Рудольф Кремерс |
||||
| Видавець | Omni Systems (Steam)[1] | ||||
|
|||||
| Дата випуску | 21 жовтня 2009[1] | ||||
| Версія | 2.07 (на 5 грудня 2010 року) | ||||
| Жанр | стратегія в реальному часі | ||||
| Вікові рейтинги |
ELSPA: 11+ ESRB: Teen PEGI: 12+ |
||||
| Носії | завантаження з інтернету | ||||
| Платформи | GNU/Linux, Microsoft Windows, Mac OS X | ||||
| Режими гри | одиночна гра | ||||
| Системні вимоги |
Процесор 1 ГГц Оперативна пам'ять 512 MB 50 Mb на жорсткому диску |
||||
| Керування | Мишка, клавіатура | ||||
| Сайт | http://www.dyson-game.com | ||||
Eufloria (також відома як Dyson, в неофіційній українській версії — Ейфлорія) — комп'ютерна гра в жанрі стратегія в реальному часі, створена незалежною групою розробників і яка розповсюджується через інтернет-сервіс Steam. Основна ідея гри побудована на гіпотезі англійського фізика Фрімен Дайсон, яка говорить про те, що особливі рослини (названі дайсонівськими деревами) можуть зберігатись на кометі і таким чином розносити життя по Всесвіту.
Зміст |
Геймплей[ред.]
Eufloria, як і більшість подібних ігор створених незалежними розробниками (DEFCON, Braid тощо) має експериментальну ігрову механіку. Гравець отримавши на початку гри один або декілька астероїдів намагається захопити решту астероїдів які є на карті. Щоб захопити астероїди необхідно проростити там дайсонове дерево, а для цього потрібно мати певну кількість зернят. Зернята ж дає це саме дерево. Таким чином отримавши спершу декілька астероїдів з деревами, або ж з потрібною кількістю зернят, гравець направляє їх на астероїди де по прибутті необхідної кількості він може виростити нове дерево. В цій астероїдній експансії гравцю будуть заважати й вороги які теж можуть міститися на астероїдах і знищувати прибулі зернята, інколи там можуть бути навіть ворожі дерева. Гравець не керує зернятами безпосередньо, а лише направляє їх до потрібного астероїда.
Локалізація[ред.]
На сервісі Steam пропонують шість мовних версій: англійську, іспанську, німецьку, французьку, нідерландську та італійську.[1]
