Ex opere operato

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ex opere operato ((лат.) у силу вчиненої дії або самим фактом, що дія відбулася) — в католицькому богослов'ї формула для визначення чинності Таїнства, принцип, що окреслює бажану ефективність (чинність) таїнств.

Протилежним є принцип ex opere operantis — у силу дії служителя.

Принцип ex opere operato означає, що таїнство є ефективним через сам факт його уділення, незалежно від уділювача таїнства і його отримувача. Розглядаючи приймаючого таїнство, католицькі богослови говорять про його настрій, налаштованість, вказуючи, що ця налаштованість має важливе значення для плідності таїнства в житті віри.

У релігієзнавчому підході, дія звершена ex opere operato є близькою до деяких актів магії, чия влада заснована тільки на звершенні певного ритуалу конкретною людиною, а не на намірі особи або об'єкта, вірі, доброзичливості божого світу. Католицька теологія підкреслює, однак, різницю між дією ex opere operato і магічною дією, вказавши, що магічна дія є спробою підпорядкувати собі божество і якось змусити його здійснювати бажані для людини дії. Дії ex opere operato мають, натомість, дійсну ефективність таїнства в результаті того, що головною дійовою особою є сам Ісус Христос. Отже, є вимога, щоби священик мав намір робити те, що робить Церква, і приймаючий таїнство мав відповідний настрій, розположення, щоб прийняти його, тобто щоби не перешкоджав дії таїнства або не мав нейтрального ставлення до нього.

Цей термін, розроблений в період схоластики в XII столітті, незабаром увійшов у вжиток у богословські твори (Св. Фома Аквінський, Олександр Гельский, Бонавентура, Дунс Скот та ін).

У Катехизмі Католицької Церкви щодо принципу ex opere operato сказано так:[1]

« Саме в цьому полягає зміст твердження Церкви[2]: святі таїнства діють ex opere operato (дослівно: «самим фактом, що дія відбулася»), тобто силою спасенного діла Христа, здійсненого раз і назавжди. Звідси випливає, що «святе таїнство здійснюється не силою праведності людини, яка її уділяє чи приймає, а Божою силою»[3]. Після того як святе таїнство уділене згідно з наміром Церкви, сила Христа і Його Духа діє в ньому і через нього, незалежно від особистої святості священнослужителя. Однак плоди святих таїнств залежать також від духовного стану того, хто їх приймає.  »

У православному богослов'ї також вважається, що дія дару благодаті залежить від стану того, хто приймає цей дар. Прикладом, впливу стану на засудження є причастя Юди Іскаріота «За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана» (Ів. 13:27).

Реформатори, такі як Лютер, Меланхтон і Кальвін, відхилили формулу ex opere operato як механічну або магічну, і таку, що суперечить виправданню за вірою (sola fides).

Роль принципу в Україні[ред.ред. код]

Принцип ex opere operato обговорюється в Україні в рамках екуменічного процесу в православ'ї.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]