Ferrari 412T

Ferrari 412T - гоночний болід із відкритими колесами класу Формула1,який виготовлявся для участі у світовоиу чемпіонаті за команду Scuderia Ferrari сезону 1994 року,а його модифікація 412T1В брала участь і у сезоні 1995 року.

Ferrari 412T

Ferrari 412T / 412T1B / 412T2
Клас	болід Формула1
Виробник	Scuderia Ferrari
Гол.конструктори	(Бр.)Дж.Барнард,(Авс.)Г.Брюнер
Технічні характеристики
Шасі	монокок із Фіброкарбону і композитних сотових структур
Підвіска(передня)	подвійні трикутні важелі,із штовхаючими штангами,керована пружинами і амортизаторами
Підвіска(задня)	подвійні трикутні важелі із сталі з рокерними важелями штовхаючими штангами,керована пружинами і амортизаторами
Двигун	Ferrari 1994: 043 (F4 A-94) - 3.5 л., 750 к.с.; 1995: 044/1 - 3.0 л., 750 к.с., V12 (65°)
Компонування	атмосферний,середньорозташований
Трансмісія	Ferrari 6/7-ст.+задня,повздовжна напівавтомат
Вага	505-525кг.(включаючи пілота і необхідні рідини)
Пальне	Agip
Шини	Goodyear
Диски	BBS (передні і задні 13")
Історія виступів
Команда	Scuderia Ferrari SpA
Пілоти	(Фр.)Ж.Алезі,(Іт.)М.Ларіні,(Авс.)Г.Бергер
Дебют	Гран Прі Бразилії 1994

Історія виступів

Участь в перегонах	Перемоги	Поули	Найшвидші кола
33	2	4	3

Історія

Конструкція автомобіля розроблялася у концепції простоти і економічності.На болід встановлювали V - подібний 12-циліндровий двигун Ferrari 3.5L (1994 року) і 3.0L (1995 року).Коробка перемикання передач встановлювалася поперечно,для покращення рівноваги між осями,а "Т" в назві боліду означало "Transverse" - поперечний,тобто спосіб компонування КПП.Характерними особливостями кузову були бокові понтони складної форми,а також заокруглений конусоподібний носовий обтікач,який покращував аеродинамічні властивості гоночноого боліду.

Впродовж двох років автомобіль постійно вдосконалювали,змінювалися понтони,крила.Спочатку носова частина автомобіля була трішки припіднята вгору,але в ході постійних доопрацювань,припіднятий "ніс" замінили на низькорозташований на сезон 1995 року - 412T1В.

412T вивела Ferrari на віру дорогу розвитку після декількох вібдверто слабкиих сезонів на початку 90-х.Герхард Бергер і Жан Алезі підтвердили конкурентоздатність нового боліду вже на перших Гран Прі.В результаті за два сезони,пілоти Скуддерії декілька разів піднімалися на подіум і 4-ма поулами.Автомобіль був доволі міцним і швидким ,та пілотам постійно не щастило,тому Бергер і Алезі за два роки здобули лише дві перемоги відповідно на Гран Прі Німеччини 1994 і Гран Прі Канади 1995.

В сезоні 1996 року Алезі і Бергер перейшли в Benetton,а на їхнє місце прийшов Міхаель Шумахер і Енді Ірвайн.Шумахер випробував 412T2 і заявив опісля,що болід "достатньо хороший,щоб виграти чемпіоннат світу".