Final Fantasy X

Final Fantasy X
Розробник	Square
Видавці	Square Square EA INT Square SCE Europe
Творці Дизайнер Хіронобу Сакагуті (виконавчий продюсер) Есінорі Кітасе (продюсер) Мотому Торіяма (директор) Тецуо Номура (дизайн персонажів) Еситака Амано (персонажі, ілюстрація зображень, титульний логотип) Сюн'я Ямасіта (NPC, зброя) Нобуо Уемацу (ost) Кадзусіге Нодзіма (сценарій) Юсуке Наор (художній директор)
Попередня гра серії	Final Fantasy IX
Наступна гра серії	Final Fantasy X-2
Дата випуску	19 липня 2001 20 грудня 2001 INT .- 31 січня 2002 17 травня 2002 24 травня 2002
Жанр	JRPG
Носії	1 DVD-ROM
Платформа	PlayStation 2
Режим гри	Один гравець
Керування	геймпад PlayStation2

Final Fantasy X — Фінальна фантазія X — відеогра в жанрі JRPG, десята частина ігрової серії Final Fantasy. Гра була розроблена і випущена японською компанією Square в 2001 році. Це перша частина серії, випущена на ігровій приставці PlayStation 2. Final Fantasy X знаходиться в списку найбільш купуються префіксальних ігор, крім того, читачі японського журналу Famitsu, присвяченого відеоігор, відзначили її як найкращу гру всіх часів. Серед серії Final Fantasy десята частина — перша гра, в графічному оформленні якої в основному була використана тривимірна графіка, і перша частина з голосовим озвученням діалогів.

Сюжет гри лине, як і в інших частинах серії. Події розгортаються у фантастичному світі під назвою Спіра (англ. Spira). У центрі історії стоїть боротьба головних героїв з ворожим їх світові істотою, відомим під назвою «Сін» (англ. Sin; досл. — «Гріх»).

Геймплей

Навігація

Якщо в попередніх частинах серії при переміщенні на довгі відстань використовувалася навігаційна система світової карти, що припускає під собою зменшене зображення простору між локаціями і відносну свободу пересування, то в Final Fantasy X всі локації (за винятком островів) з'єднані між собою. Пересування стало більш лінійним, майже зникла можливість вибору напрямку при переміщенні. Розробник карти, Такаесі Накадзато, пояснив, що подібні зміни були проведені заради досягнення найреалістичнішого ефекту гри. Між материками персонажі переміщуються на кораблях, що пересуваються автоматично за неизменяемом маршрутом.

Ближче до кінця гри в розпорядження гравця потрапляє повітряний корабель, за допомогою якого можна повернутися на пройдені раніше локації і, крім того, відвідати секретні локації гри. Система управління кораблем також змінилася: у той час як у ранніх частинах Final Fantasy гравцеві пропонувалося самостійно керувати транспортом, переміщаючи його по світовій карті, то тут досить просто вибрати пункт призначення, після чого персонажі переміщуються в позначену гравцем точку автоматично; пошук нових локацій здійснюється за допомогою що знаходиться на кораблі системи координат. При переміщенні по локаціях і під час розмов з NPC гравець керує тільки одним персонажем — Тідусом; тільки в одному епізоді управління перемикається на Юну.

Бойова система

Як і в попередніх частинах серії, в Final Fantasy X використовується покрокова система ведення боїв. Втім, і тут є зміни. У IV—IX частинах бої йшли в режимі ATB (Active Time Battle), який містив у собі елементи бою в реальному часі. Персонажі здійснювали ходи при заповненні особливої шкали; у разі, якщо гравець не давав персонажу команди, супротивник не переставав атакувати. УFinal Fantasy Xсистема АТВ була змінена на систему CTB (Conditional Turn-Based Battle). У цьому режимі від гравця не потрібно швидкості прийняття рішень: і персонажі, і супротивники роблять ходи строго по черзі. Частота, з якою той чи інший персонаж буде здійснювати хід, залежить від бойових характеристик даного персонажа — точніше, від параметрів його швидкості.

У битві беруть участь три (у деяких випадках — один або два) персонажа. Бій вважається програним, коли всі троє персонажів мертві (впадають в стан К. О. або stone), тобто, коли показник їх HP (hit points) дорівнює нулю або здійснення ходів неможливо. По ходу бою персонажів можна міняти — таким чином у битві можуть брати участь усі сім героїв. Це досить зручно, враховуючи відмінності характеристик кожного персонажа і їх здібностей. Так, на початку гри основні здібності Тідуса, Вакка і Аурона являють собою фізичні атаки; Лулу може використовувати чорну (бойову) магію; Юна має умінням призову Ейон і білої (переважно цілющої) магією; Ріккі може використовувати в бою різні предмети, а також красти предмети у супротивника; Кімарі здатний до вивчення бойових прийомів противника і т. д.

Крім того, у кожного персонажа є свій особливий прийом (Overdrive), що перевершує за силою звичайні атаки. Овердрайв можна використовувати при заповненні особливої шкали. Існує кілька варіантів режимів, при яких шкала буде заповнюватися. На початку гри доступний тільки один режим — Stoic, при якому овердрайв буде накопичуватися при отриманні персонажем утрати; надалі персонажі будуть вивчати і інші режими, які гравець може встановлювати на свій розсуд: Warrior (шкала заповнюється, коли персонаж завдає шкоди противнику), Slayer (персонаж вбив противника, тобто завдала йому останній удар), Comrade (інші члени команди отримали шкоди) і пр.

Ще один елемент бойової системи — це викликаються істоти, або Ейон (Aeons). Ейон можуть бути призвані на полі бою в якості союзників; викликати їх може тільки Юна. Викликати декількох Ейон одночасно не можна, і, крім того, коли Ейон з'являється на полі бою, решта персонажів перестають брати участь у битві доти, доки істота не загине, або поки воно не буде відкликане. У кожного Ейон свої здібності і овердрайв. Сила шкоди, що завдається їх атаками, залежить від показника магічних характеристик Юни і від початкових характеристик Ейон. Всього в грі вісім Ейон; п'ять з них приєднуються до команди по ходу сюжету, і ще трьох можна отримати при проходженні додаткових квестів. Після проходження бою брали участь персонажі отримують AP (Ability Points), які сприяють подальшому розвитку бойових характеристик персонажа. Кількість АР зростає у випадку Сверхубійства (Overkill), тобто, в тому випадку, якщо при останньому ударі противнику було завдано максимальної шкоди.

Крім запропонованих сюжетом боїв з різними босами, в грі присутня маса випадкових битв, участь в яких необов'язково. У цьому випадку супротивники не видно заздалегідь; битва починається раптово при пересуванні по локації. Така риса була притаманна і раннім частинам Final Fantasy; спочатку при розробці Final Fantasy X планувалося створення видимих супротивників, яких при бажанні можна обійти, але ця ідея так і не набрала сили.

Сітка Сфер

Для розвитку бойових характеристик команди і вивчення нових здібностей в Final Fantasy X використовується Сітка Сфер (Sphere Grid). Сітка являє собою кілька сотень з'єднаних між собою осередків, що містять в собі різні здібності або бойові характеристики. Активувати їх можна за допомогою спеціальних сфер, одержуваних, в основному, в якості бойових трофеїв. Накопичивши достатню кількість АР, персонаж отримує Сферичний рівень (Sphere Level), що дозволяє йому пересунутися на одну клітинку вперед, і, активувавши її, підвищити одну свою характеристику, відповідну даній комірці; за тим же принципом вивчаються нові здібності. Сітка складається з декількох розділів, або шляхів, кожен з яких містить здібності, притаманні тому чи іншому класу. У кожного персонажа — свій певний шлях. У місцях перетину шляхів розташовуються замки (Sphere Locks), які можна зламати за допомогою ключів (Key Spheres), і, таким чином, направити персонажа на інший шлях розвитку. Подібна система розвитку дозволяє гравцеві не тільки вести персонажів за спочатку певним шляхом, але і самому вибирати клас, який отримає той чи інший персонаж. Персонажі також можуть рухатися за однаковим шляху і активувати осередку, вже задіяні іншими членами команди. Кожен персонаж може вивчити на сітці будь-яку здатність, за винятком овердрайв, які розвиваються незалежно від Сітки. Також на сітці не можна вивчити здатність призову Аеонов — цим умінням спочатку володіє тільки Юна. У International-версії гри існує ще один варіант Сітки Сфер, крім стандартного, — expert, при якому всі персонажі починають свій шлях розвитку з однієї точки.

Ігровий світ

Спіра

Події гри відбуваються у світі під назвою Спіра (Spira). Спіра складається з одного великого материка, оточеного безліччю островів. Крім людей, світ населений Аль-бідами (Al-Bheds, особливий народ, який відкидає загальноприйняті уявлення про релігію і спілкується на своїй власній мові), Гуадо (Guado), Ронсе (Ronso) і Гіпелло (Hypello). Серед тварин Спір можна окремо відзначити чокобо (Chocobo, величезні жовті птахи, що зовні нагадують ему і є невід'ємним елементом всіх частин Final Fantasy) і шупафів (shoopufs, величезні слоноподобние істоти, чудово пристосовані до плавання).

Якщо світи попередніх частин гри були виконані переважно в європейському стилі, то в флорі, кліматі, архітектурі та іменах Спір виділяються переважно південноазіатські і тихоокеанські мотиви. Головний дизайнер гри, Тецуо Номура, сказав, що на оформлення гри істотно вплинули японські, таїландські і гавайські риси. Втім, попри те, що перераховані мотиви є домінуючими, в грі також фігурують елементи і з інших культур — наприклад, імена більшості аеонов мають походження з різних міфологій і релігій. Так, іфріт (Ifrit) запозичує своє ім'я прямо з Корана, де таку ж назву носять прокляті Аллахом джини; Шива (Shiva) — один з трьох головних богів індуїзма; Валефор (Valefor) — один з духів, що згадуються в демонології, Іксіон (Ixion) — цар з давньогрецької міфології.

Основні концепції Спір

Однією з відмінних рис світобудови в Спір є особливі згустки живої енергії (pyreflies), прямі складові людської душі, після смерті людини йдуть з його тіла і що залишаються в межах реального світу. Вони часто з'єднуються, утворюючи при цьому монстрів (fiends), агресивних і небезпечних істот. При знищенні монстри знову розпадаються на згустки енергії. Душі померлих можуть бути відправлені до Дальніх Рівнини (Farplane), обитель духів. Для цього необхідно провести особливий ритуал, яким займаються Прізивателя (summoners). Ще одна здатність Прізивателя — управління Аеонамі, істотами, створюваними при уявній зв'язку Прізивателя з Примарами віри (fayth's). Привиди віри — добровільно віддані і заточені в статуї душі людей, здатні силою думки надати енергетичним згусткам Спір фізичну форму.

Впродовж тисячі років Спіра знаходиться під гнітом істоти на ім'я Сін. Згідно з релігійним вченням Спір, Сін з'явився після того, як місто Занарканд (Zanarkand) було майже повністю знищене в ході війни, і уособлює покарання за людське марнославство. Перемогти його можуть тільки Прізивателя, які, у супроводі своїх Зберігачів (guardians), здійснюють паломництво по всьому світу, і, відвідавши всі храми Спір і розвинувши свої прізивательскіе здібності, направляються на руїни Занарканда, вважаються священним місцем. У Занарканде вони отримують у своє розпорядження Фінального Аеона (для створення якого використовується душа людини, близької Прізивателя — такою людиною, як правило, стає один з його охоронців), досить потужного, щоб здолати Сіна. У разі вдалого результату Сін гине; в результаті Фінального Заклику гине і Прізивателя. Але через кілька років монстр відроджується. Відповідно до навчань, Сін навіки покине Спіру після того, як люди покаються у своїх гріхах, і кожен Прізивателя, йдучи на битву, в глибині душі сподівається, що зуміє назавжди позбавити свій світ від монстра. Останнім Прізивателя, які віддали своє життя в боротьбі за Спіру, став Браска, батько Юни. Народ Спір глибоко релігійний, у центрі релігійних навчань світу знаходиться Храм Євонов — тисячолітня організація, що називає Сіна покаранням за людське марнославство і за використання машин (або «Макін», як вони називаються в грі), і забороняє використання просунутих технологій. У главі церкви стоять верховні священики -maesters.

Сюжет

Головним героєм гри є Тідус — молодий спортсмен, який живе в місті Занарканде і капітан занаркандской бліцбольной команди (бліцбол — командна гра у м'яч, популярна в його світі). На самому початку гри, під час бліцбольного матчу, на його рідне місто нападає Сін, і Тідус, разом зі своїм знайомим, Ауроном, переміщається в часі і в просторі.

У повній самоті він потрапляє на руїни стародавнього храму, де його знаходять люди з племені Аль-бід, які прибули туди в пошуку стародавньої техніки. Одна з Аль-бідовий, Ріккі, розповідає Тідусу про те, що Занарканд був знищений тисячу років тому і обіцяє допомогти йому розібратися в події і знайти своїх знайомих, але незабаром на корабель аль-бідовий нападає Сін і Тідуса викидає за борт. Течією його приносить до берега острова Бесайд, де він зустрічає Вакка, капітана бліцбольной команди, якому він, щоб уникнути зайвих питань, повідомляє, що втратив пам'ять через отруйних випарів Сіна. Вражений спортивними здібностями Тідуса, Вакка просить його приєднатися до команди і допомогти йому виграти турнір, який щорічно проходить в місті Луці.

У Бесайде Тідус знайомиться з Юній, молодий прізивательніцей. Її батько, Браска, був Прізивателя, який переміг Сіна за десять років до початку основних подій гри. Його охоронцями були Аурон і Джект, батько Тідуса, в Занарканде вважався зниклим без вісті. Юна, бажаючи повторити подвиг батька, відправляється в паломництво разом зі своїми Охоронцями — ВАКК, Лулу і Кімарі. Тідус приєднується до них, тому що під час своєї подорожі Юна має намір відвідати Луку, де має проходити щорічний турнір, і де Вакка планує зіграти в бліцбол в останній раз і після цього повністю віддати себе роботі Зберігача. Пізніше, вже в Луці, до компанії приєднується Аурон, що пропонує юне свої послуги в якості Зберігача; він же велить Тідусу остаточно приєднатися до команди. Ще через деякий час до них приєднується Ріккі, яка припадає юне двоюрідною сестрою і живить надію відрадити кузину від самопожертви.

Також герої знайомляться з Сеймуром, одним з верховних священиків Євонов. Спочатку Сеймур поводиться доброзичливо по відношенню до них і навіть пропонує юне вийти за нього заміж, але незабаром у руки Юни потрапляє відеосфера, записана батьком Сеймура, Джіскалом, незадовго до його загибелі від рук сина. У записі Джіскал повідомляє про те, що серце його сина поглинула темрява, і команда вирішує боротися з Сеймуром. Їм вдається його вбити, але Сеймур залишається невідправлені і не залишає світ живих. Подальше подорож продовжується при постійному переслідуванні Сеймура і храму Євонов.

Під час подорожі Тідус закохується в Юну, але, до свого жаху, довідається, що їй судилося загинути у фінальній битві з Сином. Сама Юна, не лякаючись своєї долі, охоче йде на битву, бажаючи принести своєму народові новий Спокій (Calm) — період, коли Спіра звільняється від гніту чудовиська. Крім усього іншого, Аурон відкриває Тідусу, що його батько, Джект, живий, але при цьому він більше не є людиною, проти своєї волі перевтілившись в Сіна, ставши його основою і джерелом енергії. Тідус вирішує звільнити свого батька і, крім того, знайти шлях до знищення Сіна, не жертвуючи при цьому життям Юни. Пізніше Тідус дізнається, що насправді і він, і Джект — втілені в реальність сни Примар віри, по суті своїй подібні аеонам. Їх місто було створено після того, як справжній Занарканд був знищений під час війни. Правитель Занарканда, могутній Прізивателя Ю Євонов, звелів тим, хто вижив городянам стати Примарами віри і відтворити Занарканд таким, яким він зберігся в їх спогадах. Крім того, Ю. Євонов створив Сіна, найпотужнішого аеона.

Аудіо

OST

Над створенням саундтрека до гри працювали троє композиторів: Нобуо Уемацу (поодинці займався написанням музики до всіх попередніх частинах), Дзун Накано і Масаші Амаузу. Гра включає в себе безліч інструментальних композицій і три вокальні — «Suteki da Ne», «Otherworld» і «Hymn of the Fayth». Пісня «Suteki da ne» («Хіба це не чудово?..») виповнюється окинавськой фолк-співачкою Ріцуко Накано (найбільш широко відомої під псевдонімом Rikki). Ця пісня (на відміну від вокальних композицій, представлених в попередніх частинах серії) так і не була переведена на англійську мову і у всіх версіях гри виповнюється японською. Слова до неї написав Кадзусіге Нодзіма, сценарист гри. Ще одна композиція, «Otherworld», виконана в стилі важкого металу англійським співаком Біллом Муїр. «Hymn of the Fayth» являє собою партії a capella і зустрічається протягом гри в різному виконанні, як у сольному, так і в хоровому.

Історія створення гри

Розробка гри почалася в 1999 році. На створення пішло близько 4 мільярдів йен (близько $ 32.3 мільйона). У роботі було задіяно більше сотні людей, більшість з яких працювало над попередніми частинами серії. Спочатку Final Fantasy X планувалася як гра з можливістю мережевого проходження, однак при плануванні служби «Play Online» виникли певні труднощі. У підсумку Final Fantasy X, як і попередні частини, була створена як гра в режимі single-player, а ідеї розробки онлайн-рпг були втілені в наступної частини — Final Fantasy XI. Final Fantasy X, як і всі попередні ігри серії, не пов'язана сюжетно зі своїми попередниками. За словами продюсера серії, Хіронобу Сакагуті, повне сюжетне відмінність всіх частин підкреслює новизну кожної чергової гри; крім того, таким чином можна у вигідному світлі продемонструвати справжній потенціал його команди.

Копії та продажу

Реакція гравців і критиків на Final Fantasy X була переважно позитивною. У Японії протягом перших чотирьох днів з початку продажу було куплено 1,926,000 копій, що становило 90% від початкового кількості випущених копій (2,140,000). При цьому близько півтора мільйона дисків було замовлено до офіційного релізу гри на попередніх продажах. Таким чиномFinal Fantasy Xстала першою грою для Sony Playstation 2, проданої в розмірі більше двох мільйонів копій і увійшла в ранг «двічі платинової». Гра знаходиться в списку двадцяти найбільш купуються префіксальних ігор всіх часів. У липні 2006 року в США гра віднесена на одинадцяте місце в списку найбільш купуються ігор XXI століття. Нарешті, на сьомій річниці Sony PlayStation 2, що пройшла в жовтні 2007 року в США, гра була відзначена як восьма за рахунком з серед найпопулярніших серед покупців ігор для PS2.

Відгуки та критика

І японські, і західні критики оцінили Final Fantasy X з вищої шкалою. Сукупна оцінка на інтернаціональному веб-сайті Metacritic становить 92 бали за стобальною шкалою. Ведучий ігровий журнал Японії, Famitsu, дав грі оцінку 39/40, а на початку 2006 року читачі цього ж журналу проголосували за Final Fantasy X як за кращу гру всіх часів. Інший японський журнал, The Play Station присвоїв грі 29 балів з 30ти. У 2003 році на церемонії вручення нагород Interactive Achievement Awards гра була висунута на номінації «краща анімація» і «префіксальних гра року».

І Famitsu, і The Play Station у своїх ревью позитивно відгукувалися про графік і сюжетіFinal Fantasy X. Так само відгукнувся про гру і британський журнал Edge, який, тим не менше, оцінив її тільки в 6 балів за десятибальною шкалою, заявивши, що, хоча за своїми технічними характеристикамиFinal Fantasy Xпретендує на звання гри нового покоління, в ній повторюються помилки, зроблені в попередніх частинах. При цьому журнал послався на бойову систему гри і на систему розвитку персонажів, описуючи першу як «трохи більше складну», ніж у попередніх частинах, і другу як «[не] гнучкішу, ніж елементарне підвищення в рівні, відоме по попередніх іграх». Крім того, Edge піддав жорсткій критиці англійська сценарій і озвучення, заявивши, що діалоги (як текстові, так і усні) «викликають нудоту». У журналі навіть було сказано, що вони «роблять пафос смішним, смішне — мертвим, і… гублять гру повністю».

Мультимедійний веб-сайт IGN зазначив, що гра вийшла дуже лінійної, і негативно відгукнувся про хід розвитку сюжету, посилаючись на те, що заплутаний сценарій був погано об'єднаний з іншими складовими гри. Незважаючи на критику, сайт похвалив інновації в геймплеї гри, особливо високо оцінивши поліпшену бойову систему і систему призову, опцію, яка дозволяє змінювати персонажів під час бою, і ефективні системи розвитку персонажів і управління інвентарем. Віддаючи належне графічного оформлення гри, яку порахували на сайті «перевершила своїх попередників у всіх можливих сферах», сайт зазначив, що це «сама красива гра серії, і, ймовірно, сама играбельна з усіх».

Спадщина гри

Завдяки комерційному успіху і широкого визнання серед публіки, в 2003 році компанія Square Enix випустила гру Final Fantasy X-2, стала першим прямим продовженням в серії: до цього всі частини Final Fantasy не були пов'язані сюжетно. Події Final Fantasy X-2 розвертаються через два роки після подій попередньої частини.

Реалістичне зображення емоцій, досягнуте в Final Fantasy X завдяки використанню голосового озвучування персонажів і детальної промальовуванні осіб, стало одним з найважливіших елементів серії. Пізніше цей же прийом був використаний у сіквелі і в інших подальших частинах серії — наприклад, в Final Fantasy VII: Dirge of Cerberus і Final Fantasy XII. Стандартом серії також стала заміна світової карти на детально опрацьовані локації.

Версії і додатки

Японська версія Final Fantasy X включає в себе додатковий диск під заголовком «The other side of Final Fantasy» («Зворотний бік Final Fantasy»), що містить інтерв'ю з творцями гри і трейлери на ігри Blue Wing Blitz, Kingdom Hearts, і на анімаційний фільм Final Fantasy: The Spirits Within. Там же знаходяться і перші матеріали з онлайн-гри Final Fantasy XI.

International-версія гри включає в себе деталі, недоступні в первісному NTSC-релізі. У цій версії є кілька додаткових секретних босів (Темні Аеони), і, крім того, в ній існує вибір між двома варіантами Сітки Сфер — standart і expert. До японської International-версії також додається Final Fantasy: Another Story — дванадцятихвилинний фільм на рушії гри, що описує події, що відбувалися між подіями Final Fantasy X і Final Fantasy X-2. До європейської версії гри додається DVD «Beyond Final Fantasy» («За Final Fantasy»), що містить інтерв'ю з творцями гри, в тому числі і з акторами Джеймсом Арнольдом Тейлором і Хеді Баррес, озвучували ролі Тідуса і Юни. Крім того, диск включає в себе трейлери на Final Fantasy X і Kingdom Hearts, галерею арту на гру і кліп на пісню «Suteki Da Ne».

На додаток до гри компанія Square Enix випустила безліч фігурок персонажів, кілька версій саундтреків і різні книги — «The Art of Final Fantasy X» і три частини «Ультіманіі» — серії «путівників» за сюжетом і геймплею Final Fantasy, виданої в Японії. «Ультіманія» містить ілюстрації до гри, варіанти проходження і пояснює аспекти сюжету; там же опубліковані інтерв'ю з творцями гри. Всього в серії три книги: Final Fantasy X Scenario Ultimania, Final Fantasy X Battle Ultimania and Final Fantasy X Ultimania Ω. Подібні три книги були видані і на Final Fantasy X-2. У 2005 році Final Fantasy X і Final Fantasy X-2 були видані на одному диску, випущеному в Японії під назвою Final Fantasy X/X-2 Ultimate Box.

Статті в журналах

• У журналі Великий Дракон, номер 58, виходить перша оглядова стаття Final Fantasy X.