FireHouse

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Firehouse — американський хард-рок музичний гурт

Організували даний проект, виконуючу мелодійну комерційну хард-рок, колишні учасники «Maxx Warrior вокаліст» Карл Снере і басистий Перрі Річардсон, що узяли собі на підмогу гітариста Біла Льоверті і барабанщика Майкла Фостера. Якимсь чудом квартету вдалося вскочити в потяг «патлатих команд», що відходив, і встигнути обгребти неабияку частку успіху перед нашестям гранжу. Зробивши декілька демок під керівництвом Дані Струм і Марка Слотера, гурт дістав контракт від «Epic». Але тут виявилося, що в Канаді вже існує гурт «White heat» (а спочатку наші герої іменувалися також), і назву довелося поміняти на «Firehouse».

Однойменний альбом, що вийшов в 1990 році, виявився настільки сильним, що у себе на батьківщині отримав «платину», а в таких країнах як Канада, Японія і Сінгапур— «золото». Наступного року команда заробляла собі концертну славу, гастролюючи по Америці в компанії «Warrant» і «Trixter» і розігріваючи «Status Quo» в Європі. Тим часом сингли «Firehouse» бомбардували чарты, а пісні гурту частенько крутилися в ефірі.

Другий диск, «Hold your fire», розкуповувався дуже навіть непогано (загальний тираж більше мільйона), але досягти успіху дебютної роботи не зміг. Вслід за світовим туром 1993 року в команді наступив творчий застій, і третій альбом вийшов тільки в 1995-м. Спродюсированний Роном Невісоном, диск набагато поступався двом першим релизам. У результаті в рідних Штатах пластинка провалилася, тим більше, що вже наступила епоха гранжа. «Трійка» користувалася попитом лише в деяких країнах південно-східної Азії. «Firehouse» спробували реабілітовувати себе, випустивши акустичний альбом з відповідною назвою «Good Acoustics». Проте старання музикантів пропали дарма і контракт з «Epic» був загублений.

Але «пожежники» все ж таки не втрачали надії і повернулися в 1998-м з новою роботою «Category 5». Правда, диск вийшов тільки в Японії і південно-східній Азії, а в Америці його можна було купити тільки через інтернет і під час концертів гурту. Втім, ставка на японців була зроблена не дарма, адже, наприклад, в Країні Висхідного Сонця «Category 5» зайняв четверте місце, а тамошні гастролі «Firehouse» пройшли з аншлагами.

По мотивах одного з таких концертів, що відбувся в Осаці був записаний «лайв „Bring 'em“ Out». Диск вийшов спочатку в Японії, і лише майже через рік— в Штатах. Перед черговими сесіями, в 2000 році команду покинув Річардсон, а його місце зайняв Брюс Вейбел, раніше працюючий з Грегом Оллманом. Він пробув в колективі до жовтня 2002-го, потрудившися на записі «O2» і взявши участь у північноамериканських гастролях, на яких «Firehouse» грали разом з «Warrant», «Ratt», «Dokken» і «L.A. Guns». Короткий час посаду басиста займав Баррі Спаркс, а в лютому 2003-го новим «фаерхаусником» став Даріо Сейксас.

Оновлена конфігурація записала альбом «Prime time», вихід якого був затьмарений звісткою про смерть Брюса Вейбела. Тим часом чехарда з басистами продовжилася і незабаром чотирьохструнку взяв Аллен Маккензі. Його дебют відбувся на європейських гастролях, що пройшли весною 2004-го в компанії з Денні Военом і «Deadline».

Склад[ред.ред. код]

  • C.J. Snare — вокал, клавішні
  • Bill Leverty — гітара
  • Allen McKenzie — бас
  • Michael Foster — барабан

Дискографія[ред.ред. код]

  • 1990 — Firehouse
  • 1992 — Hold Your Fire
  • 1995 — 3
  • 1996 — Good Acoustics
  • 1998 — Category 5
  • 1999 — Bring 'Em Out Live
  • 2000 — O2
  • 2003 — Prime Time

Посилання[ред.ред. код]