Furor Teutonicus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Furor Teutonicus (укр. Тевтонська лють) — латинський крилатий вираз. Фраза може вживатися для опису войовничого духу або крайньому ступені обурення і гніву.

Історія[ред.ред. код]

Її виникнення пов'язане з вторгненням німецьких племен кимврів і тевтонів на північ Апеннінського півострова близько 104 р. до н. е.. Спершу римляни зазнали від них кілька важких поразок, і лише в 102 р. до н. е.. консулові Гаю Марію вдалося розбити військо тевтонів, а рік потому і військо кимврів. Войовничий дух племен, що вторглися, став називним, про що і свідчить поява крилатого вислову «furor teutonicus».

Приклади цитування[ред.ред. код]

Про furor teutonicus в поемі Лукана «Фарсалія» згадують жителі римського міста Аріміна, що побачили біля своїх стін військо Цезаря, що перейшло через Рубікон, й нарікаючи на те, що їхнє місто завжди першим бачить армії, що йдуть війною на Рим.

Бачили першими тут ми набіги сенонів і кимврів
Марса лівійського гнів і шалений натиск тевтонів (лат. furor teutonicus)
Скільки б раз на Рим не падали долі удари,
Тут — дорога всіх війн!