GIUK прохід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The GIUK gap

GIUK прохід (ГІСК прохід або ГІСК коридор, англ. GIUK gap) — акваторія у північній Атлантиці, має військово-морське геостратегічне значення. Його назва є абревіатурою від Гренландія, Ісландія та Сполучене Королівство, прохід у відкритому океані між цими трьома островами. Цей термін зазвичай використовується у військовій тематиці.

Значення для Королівського військово-морського флоту[ред.ред. код]

GIUK прохід особливо важливий для Королівського військово-морського флоту, будь-яка спроба проникнути у відкриту Атлантику військово-морським силам з Північної Європи доведеться зробити це або через сильно захищений Англійський канал або через один з проходів по обидві боки від Ісландії.

Історія[ред.ред. код]

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни прохід використовувався німецькими суднами за для прориву зі своїх баз в північній Німеччині та Норвегії в спробі нападу на конвої, але ці дії були безуспішними через блокування німецьких кораблів у Північному морі та GIUK проході. Однією з причин окупації Німеччиною Франції, була можливість будування свої підводних човнів на французькому узбережжі. У 1940 — 1942, Данська протока між Ісландією та Гренландією була однією з небагатьох областей, яку стратегічні бомбардувальники Королівських військово-повітряних сил Великобританії не могли досягти, і, таким чином, протока стала центром значної активності супротивника.

Походження терміна прохід можна віднести до цього періоду, коли існував розрив у повітряній обороні відомий як Серединно-Атлантичний прохід або Гренландський прохід. Прохід був площею поза патрулюванням літаками. Його було закрито у 1943, застосуванням літаків Short Sunderland й Consolidated B-24 Liberator, в результаті чого активність підводних човнів в Атлантиці була зведена до нуля.

Холодна війна[ред.ред. код]

Прохід знову опинився у центрі уваги військово-морського планування в 1950-х, так як він був єдиним доступним виходом в океан для радянських підводних човнів, що діяли зі своєї бази на Кольському півострові. Сенс полягав у тому, що при переході «холодної війни» в "гарячий" стан, військово-морські конвої допомоги Європі від США зазнаватимуть втрат, якщо радянським підводним човнам буде дозволено працювати в Північній Атлантиці. США та Велика Британія мали багато стратегічних планів у повоєнний час щодо блокування проходу та в кінцевому підсумку встановили низку підводних акустичних детекторів через прохід, відомий як SOSUS.

Провідне завдання Королівських військово-морських сил під час «холодної війни», за винятком ядерного стримування полягала у протичовновій обороні.

Крім того, СРСР планував використовувати прохід для перехоплення будь-яких кораблів НАТО, особливо авіаносців, що рухаються в напрямку Радянського Союзу. Кораблі й підводні човни, а також Ту-142 — морські розвідувальні літаки - мали бути використані для відстеження загрозливих суден.