GRAIL

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
GRAIL в дії

The Gravity Recovery and Interior Laboratory (GRAIL) — програма вивчення гравітаційного поля і внутрішньої будови Місяця космічними апаратами, котрі були запущені 10 вересня 2011 року за допомогою ракети Delta-2 в її найпотужнішій конфігурації — 7920Н-10. Проект очолює голова департаменту Earth, Atmospheric and Planetary Sciences Массачусетського Технологічного Інституту Марія Зубер.

Абревіатура GRAIL англійською означає Грааль.

На початку січня 2012 апарати вийшли на орбіту Місяця, а безпосередньо наукова місія почалася в березні 2012 року.

Місія[ред.ред. код]

10 вересня 2011 зв'язка з двох однотипних зондів GRAIL стартувала з космодрому на мисі Канаверал. У космічний простір невеликі апарати, сумарна маса яких становить близько 730 кг, вивела ракета-носій «Дельта-2». Пуск, спочатку намічений на 8 вересня, затримали несприятливі погодні умови та додаткові технічні перевірки, але сам політ пройшов у штатному режимі. Зонди відділилися від «Дельти-2» і розгорнули свої сонячні панелі.

Основним завданням місії було вивчення гравітаційного поля та внутрішньої будови Місяця. Апарати GRAIL-A ("Ебб") і GRAIL-B ("Флоу") були виведені для руху по одній орбіті навколо нашого супутника на висоті близько 55 кілометрів над поверхнею, не відходячи один від одного на велику відстань і відчуваючи дію гравітаційної сили, котра змінюється в залежності від рельєфу місцевості, над якою вони пролітають, і від розподілу маси в надрах Місяця. Такі зміни повинні призводити до зміщення GRAIL-A щодо GRAIL-B, що і допоможе вченим, які реєструють ці незначні зрушення, скласти точну карту гравітаційного поля.

Подорож до Місяця тривала три з половиною місяці: GRAIL-A вийшов на орбіту Місяця 31 грудня, а GRAIL-B — 1 січня 2012-го. На досягнення потрібних орбіт і «розстановку» зондів пішло ще кілька тижнів, а потім стартувала 82-денна програма вимірювань. Протягом цих 82 днів апарати синхронно передавали на Землю дані телеметрії, на підставі яких учені зможуть скласти найточнішу карту гравітаційного поля Місяця на сьогоднішній день. Через 40 днів після завершення місії зонди мали впасти на місячну поверхню. Планується, що аналіз даних, отриманих за допомогою супутників, займе рік. Проте місію було продовжено, спочатку до травня 2012 року, далі до грудня 2012.

Зведення відпрацьованих космічних апаратів з орбіти Місяця розпочалося 14 червня 2012. Перед падінням "Ебб" і "Флоу" в останній раз включили свої двигуни, щоб виробити залишки палива. "Ебб" і "Флоу", як і було заплановано, врізалися в поверхню супутника Землі 17 грудня близько 17:30 за східним часом США в районі кратера Голдшмідта. Швидкість зондів у момент падіння становила близько 1,7 кілометрів в секунду, апарати врізалися в поверхню з проміжком в 20 секунд. У NASA відзначили, що це було зроблено для того, щоб супутники, які виконали свою місію після вироблення палива не могли становити загрозу для інших супутників. У момент падіння апаратів район падіння перебував в тіні, тому спостерігати завершення їхньої місії із Землі було неможливо.

Безіменній горі, місцю падіння "Ебба" і "Флоу", було присвоєно ім'я астронавта Салі Райд,[1] першої американки, що здійснила політ у космос. Райд, що померла в липні 2012 року, брала участь у роботі над проектом GRAIL.

Результати досліджень[ред.ред. код]

Гравітаційна мапа Місяця, укладена в рамках програми GRAIL

За допомогою апаратів GRAIL було відкрито, що товщина місячної кори була помітно перебільшена. Сейсмографи, встановлені під час експедиції «Аполона», давали результат в 60 кілометрів (після повторного аналізу — близько 45 кілометрів). Нові результати стверджують, що її товщина складає «всього» близько 30 кілометрів.

Завдяки новим даним вчені встановили, що гравітаційне поле Місяця сильно пов'язано з його рельєфом — такого зв'язку не спостерігається ні у Землі, ні у Марса, ні у Венери. Дослідники вважають, що нові дані можуть значно підкоригувати існуючі уявлення про походження земного супутника. Згідно з однією з найпопулярніших гіпотез Місяць утворився в результаті зіткнення молодої Землі з планетою розміром приблизно з Марс 4,6 мільярда років тому. Гіпотетичне небесне тіло отримало назву Тейя.

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]