GTL

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

GTL логіка (Gunning transceiver logic, GTL) - один з видів низькорівневої надшвидкодіючої серії мікросхем цифрової логіки. Він має розмах напруги між 0,4 В і 1,2 вольт - значно нижче, ніж використовувані в TTL і КМОН. Максимальна частота сигналів задається на рівні 100 МГц, хоча деякі додатки використовують більш високі частоти. GTL визначається JEDEC в стандарті JESD 8-3 (1993) і був винайдений Вільямом Ганнінгом (Gunning), який працював на Xerox в дослідницькому центрі Пало-Альто. Значну частину мікросхем даної серії розроблено для передачі і прийому сигналів по довгих узгоджених лініях.

Мікросхеми цієї серії можуть використовуватися для сполучення низькорівневих схем LVTTL ( Uss = 3,3 V) з CMOS і TTL 5-вольтовими серіями, оскільки мають виходи з відкритими колекторами. Вхідний каскад приймача сигналів є диференціальним, на один вхід його (Vin) подається сигнал а на другому опорна напруга зміщення з зовнішнього джерела (Vref). Вихідний каскад виконаний на транзисторі з відкритим стоком. Коли транзистор відкритий, напруга на виході визначається напругою зовнішнього джерела живлення (Vdd), а коли закритий, у колі протікає струм порядку 40 мА при вихідній напрузі близько 0,4 В. Обидва кінця сполучної лінії повинні через опір 50 Ом з'єднуватися з джерелом живлення Vdd (1,2 V). Для реалізації функції Live insertion необхідно подати напругу зміщення 2,1 V на вхід Bias Voltage.

Усі FSB шини Intel використовують GTL. Станом на 2008, GTL в цих шинах має максимальну частоту 1,6 ГГц. FSB системні шини від Intel Pentium Pro, Pentium II і Pentium III мікропроцесорів використовує GTL+ (або GTLP), розроблений Fairchild Semiconductor, версії GTL, яка визначає час наростання і більш високі рівні напруги. AGTL+ означає покращену (advanced) логіку. Це версії GTL, які використовують мікропроцесори Intel[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. GTL(рос.)

Див. також[ред.ред. код]