HD224801

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
HD224801
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір’я
Пряме піднесення 0h  0m 43,63s
Схилення +45° 15′ 12,0″
Видима величина (V) 6,36[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
U-B показник кольору -0,35
B яскравість 6,291±0,003[2]
B-V показник кольору -0,047±0,005[2]
V яскравість 6,348±0,004[2]
Тип змінної
Дані фотометрії Стрьомґрена
b-y колір -0,03
m1 індекс 0,15
c1 індекс 0,62
Hβ індекс 2,91[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,310[2]
Мінімальна яскравість 6,370[2]
Період фотометричної
змінності зорі
3,74[2] доби
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 17,38± 0,43[2] мас/рік

за схиленням: 0,22± 0,44[2] мас/рік

Паралакс (π) 4,81 ± 0,71[2] мас
Відстань 678,08 світлових років
207,90 парсек
Подробиці
Маса M
Ефективна температура 12704[3]  K
lg g 4,11[3]
Металічність [Fe/H] 0,69[3]
Обертання Vsin(i)=33[4]км/сек
Інші позначення
HD 224801,

HIP  63, HR 9080, BD+44 4538,

GSC 3246-2388
Посилання
SIMBAD дані для HD224801


HD224801хімічно-пекулярна зоря спектрального класу B9 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,4.[1] Вона розташована на відстані біля 678,1 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Зоря HD224801 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проекція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 33км/сек.[4] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 3,74 доби в межах від Hmin= 6,37 до Hmax= 6,31.[2]


Пекулярний хімічний склад[ред.ред. код]

Зоряна атмосфера HD224801 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле[ред.ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 1318,5± 382,4 Гаус.[5]


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б в KOLEVA M., VAZDEKIS A. "Stellar population models in the UV. I. Characterisation of the new generation stellar library." 2012, Astron. and Astrophys., 538A, 143-143
  4. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  5. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.