Hemp Body Car (Конопляний автомобіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рама конопляного автомобіля із зображень патенту 2,269,452 (від 13го лютого, 1942)[1]
Рама конопляного автомобіля, Рис 2

Конопляний автомобіль ("Hemp body car") або соєвий автомобіль (Soybean car) (a.k.a. "Hemp body car") був першим прототипом автомобіля, корпус якого був повністю зроблений із пластику, який створювався із конопель (Cannabis sativa) та соєвих бобів..[2][3][4] Такий корпус був легший, але в той час більш витривалий при пошкодженнях, ніж нормальний металевий корпус.[5] В якості пального машина використовувала етанол, який отримувався із кукурудзи. Автомобіль розробила компанія Генрі Форда у місті Дірборн штату Мічіган (Dearborn, Michigan), який був представлений широкому загалу 13 серпня, 1941 року.[2]

Історія[ред.ред. код]

Генрі Форд спочатку запропонував провести розробку такого автомобіля конструкторському відділу на чолі із Бобом Грегорі (Bob Gregorie). В остаточному підсумку він не був задоволений запропонованим проектом який розробила команда, і дали проектом продовжила займатись Лабораторія Сої в селищі Грінфілд (Greenfield). Керував цією розробкою Ловел Оверлі (Lowell Overly), який мав досвід у створенні штампувальних машин та інструментів. Завершений прототип був представлений на виставці фестивалю "Dearborn Days" у 1941 р..[2] Patent 2,269,452 for the chassis of the soybean car was issued January 13, 1942.[6]

Із-за Другої Світової війни виробництво автомобілів у США було значно скорочене, а дослідження із пластиковим автомобілем були фактично припинені. До кінця війни ідея про пластиковий автомобіль пішла в забуття.[2] За словами Ловела Оверлея, прототип автомобіля був знищений Бобом Грегорі.[2]

Вважалось, що прийняття закону у США про оподаткування коноплі було пов'язано із конкуренцією між нафтохімічною промисловостю і паливом, яке можливо було виробляти із цієї рослини.[7] Ця конкуренція в першу чергу призвела до зниження ціни на нафту приблизно на 50%, що відповідно до джерел, було зроблено для того щоб конкурувати з рослинним паливом.[8]

Інші стверджують, що Форд інвестував мільйони доларів у дослідження з розробки пластикової автомобіль безрезультатно.[9] Він оголосив, що буде "вирощувати автомобілі з ​​грунту", - проте цього не сталося, навіть не зважаючи на те що він мав більш ніж 12,000 акрів соєвих полів для експерименту. Деякі джерела навіть стверджують що Соєвий автомобіль не був створений із сої взагалі, а був створений із фенолового пластику, продукту з кам'яновугільного дьогтю.[10][11] Інші газети повідомляли про те, що всі дослідження Форда не породили нічого крім "збитого крему" як результат - замість матеріалу, який досліджувався.[10]

Міркування щодо пластикового автомобіля[ред.ред. код]

Музей Генрі Форда дає такі пояснення щодо рішення Форда розробити пластиковий автомобіль, а саме пластикового автомобілю зробленого із соєвих бобів.[12]

  1. Форд шукав шлях інтегрувати виробництво із рослинництвом;
  2. Форд заявляв, що автомобілі зроблені з такого пластику безпечніші за металеві автомобілі;
  3. Він намагався створити новий пластиковий матеріал, який би був замінником металу що використовувався при розробці автомобілів. Додатковою перевагою стало б те, що пластик вирішив би проблему з браком металу в часи Другої Світової війни.[2]

Складові автомобіля[ред.ред. код]

Рама цього автомобіля була зроблена із сталевих труб, до яких було прикріплено близько чотирнадцяти пластикових панелей,[13] за словами, "товщиною лише в 6 мм." [14] Вікна були зроблені із акрилових листів. Така модернізація призвела до зменшення ваги автомобіля від 3000 фунтів до 2000 фунтів, тобто зменшення ваги близько на 33%.[3][15][16]

Точна інформація про склад пластикового автомобілю не відома, оскільки не збереглось жодних записів про сам пластиковий матеріал. Існують міркування про те, що це був результат комбінування сої, пшениці, конопель, льону та китайської кропиви. Ловел Оверлей, людина, яка приймала найбільшу участь у створенні автомобіля, повідомляє що це був матеріал із "…соєвих волокон у феноловій смолі і обробкою із використанням формальдегіду."[15]

Відео в інтернеті[ред.ред. код]

У інтернеті публікувалися фільм із кадрами 1941-го року про пластиковий автомобіль, в початкових титрах якого можна побачити відео із соєвим автомобілем, а в кінці відео показані кадри із Генрі Фордом, який вдаряє молотком або сокирою по капоту автомобіля.[17] Автомобіль по якому він ударяє не є Конопляним автомобілем, але це був особистий автомобіль Форда із пластиковою панеллю із того самого матеріалу на капоті.[12] Коли Джек Томсон (Jack Thompson), оповідач чорно-білого фільму 1941 р, оповідає у вступній частині, що те що зображується далі є соєвим автомобілем він не дає чіткого коментаря про те, що автомобіль, по капоту якого б'є Генрі Форд на наприкінці фільму є власний автомобіль Форда зроблений із того самого матеріалу - а не сам Соєвий автомобіль-прототип.[4] Генрі Форд своїми діями демонстрував витривалість пластикового матеріалу.[16] Демонстрація була видовищною, оскільки інструмент яким він вдаряв відскочив із значною силою і фотографія цього була опублікована всьому загалу.[18]

Цитати[ред.ред. код]

  • Чому ми використовуємо ліси, яким потрібні століття, щоб вирости та шахти, які закладувались віками, якщо ми можемо отримати еквівалент лісу і мінеральних продуктів за допомогою щорічного вирощування конопляних полів? - Генрі Форд.

Посилання[ред.ред. код]

  1. United States Patent Office
  2. а б в г д е Mystery Car 40: Henry Ford's soybean car
  3. а б Anzovin, p. 189 The first plastic car was manufactured by the Ford Motor Company, Dearborn, Mi, USA, in August 1941. Fourteen plastic panels were mounted on a tubular welded frame.
  4. а б Henry Ford’s Hemp Car Re-Examined
  5. Tomes, p. 6
  6. Patent 2,269,452
  7. Jack Herer. 1985. The Emperor Wears No Clothes. Ah Ha Publishing, Van Nuys, CA.
  8. The secret history of hemp
  9. Allen, p. 121
  10. а б Deseret News and Telegram newspaper, Salt Lake City, Thursday, April 8, 1954; p. A17 Soybean Car dream goes awry - It's cream
  11. Bryan, p. 48
  12. а б Henry Ford and the soybean car
  13. Anzovin, p. 189 Fourteen plastic panels were mounted on a tubular welded frame.
  14. Maxwell, p. 93
  15. а б Benson Ford Research Center
  16. а б Bial, p. 33
  17. Henry Ford Plastic Car
  18. Prestige Publications, p. 435

Джерела[ред.ред. код]

  • Allen, Chaz, One hundred one little known facts, with Dale Robertson, Citadel Press, 2002, ISBN 0-8065-2339-5
  • Anzovin, Steven, Famous First Facts 2000, item # 3242, H. W. Wilson Company, ISBN 0-8242-0958-3
  • Bial, Raymond, The Super Soybean, Albert Whitman and Company, 2007, ISBN 0-8075-7549-6
  • Bryan, Ford Richardson, Henry's lieutenants, Wayne State University Press, 1993, ISBN 0-8143-3213-7
  • Maxwell, James, Plastics in the automotive industry, Woodhead Publishing, 1994, ISBN 1-85573-039-1
  • Prestige Publications, Automotive industry of America, 1979
  • Tomes, Dwight, Biofuels: Global Impact on Renewable Energy, Production Agriculture, and Technological Advancements, Springer, 2010, ISBN 1-4419-7144-0

Категорія для всіх моделей автомобілів США.