Homo Sovieticus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка німецького видання роману А. А. Зинов'єва «Homo sovieticus», художник Т.Унгерер

Homo Sovieticus (псевдо-lat. — «радянська людина»), також «нова радянська людина» (рос. «новый советский человек») — ментальний, культурний і антропологічний феномен 20 століття.

З комуністичної апологетичної точки зору, — це історично і цивілізаційно «новий» тип людини — «будівник світлого майбутнього всього людства» комунізму; це досягнення селективних та педагогічних зусиль Комуністичної партії і радянської влади з виховання носія вищих суспільних цінностей і нової комуністичної моралі.

З історико-критичної та аналітичної точки зору — це абстрактний конструкт або утопічний суспільно-історичний «проект», такий же як безкласове суспільство — «комунізм» і «радянський народ», але водночас це і реальний продукт обробки особи — «людського матеріалу», наслідок діяльності комуністичної влади в СРСР[1].

Вважається, що поняття «Homo Sovieticus» набуло поширення в науковій і популярній літературі завдяки одноіменному соціально-психологічному роману російського радянського філософа, логіка і письменника-сатирика Олександра Зинов'єва (19222006).

Ранні європейські ідеї[ред.ред. код]

Гомункулус, Симпліциссімус, людина Франкенштейна.

Пролетаріат: утопія «історичного реваншу»[ред.ред. код]

  • «Хто був ніким — той стане всім!…» (слова з партійного комуністичного гімну «Інтернаціонал»)

Передумови в Росії-СРСР[ред.ред. код]

Тоталітарне суспільство: від первісного суспільства — до російської сільської общини. Микола Бердяєв про причини та витоки «російського комунізму»[2]. Громадянська війна. Голодомор і ГУЛАГ.

Інструментарій[ред.ред. код]

Основні інструменти, за допомогою яких «м'ясо людського благополуччя» набуває необхідну форму «Нової людини» (Джордж Орвелл[1]):

  • страх
  • ненависть до ворога (вказаного партією)
  • любов до вождя (Великого Брата, нацлідера)
  • влада над історичною пам'яттю і приватним життям
  • контрольовані владою злидні
  • новояз

Більшовизм як «соціальна технологія»[ред.ред. код]

Прищеплення рефлексів: голод, жах, терор[ред.ред. код]

…Терор та ще і в супроводі голоду … прищєплює населенню умовний рефлекс рабської покори. (Іван Павлов[3])
«Пролетарское принуждение во всех своих формах начиная от расстрелов… является методом выработки коммунистического человека из человеческого материала капиталистической эпохи». (Микола Бухарін, Програма РКП, початок 1917)

ГУЛАГ — як «педагогічна інституція» по «вихованню та перевихованню» («перековці») «соціально ворожих елементів» — «шкідників», «ворогів народу» — в «радянську людину».

Див. також: Великий терор

Людина і держава[ред.ред. код]

Гвинтик системи. «Партія — наш рульовий!». Права і обов'язки радянського громадянина.

Культура[ред.ред. код]

Суб'єкт власності[ред.ред. код]

«Всё вокруг колхозное — всё вокруг моё»[5]

Суб'єкт економіки[ред.ред. код]

Трудовий ресурс та робоча сила, одиниця «населення» та «планового господарства».
Залишкова економіка: «Все для блага людини»

…і господарювання[ред.ред. код]

На лицо ужасные, добрые внутри,

Там живут несчастные люди-дикари.
Что они не делают, не идут дела -

Видно, в понедельник их мама родила…[6]

.

  • В радянського колгоспного сільського господарства є чотири запеклі вороги, це: зима, весна, літо і осінь[7].
  • Постійно діючий фактор радянського господарювання — «тимчасові труднощі»[8]

Мораль, етика, душа[ред.ред. код]

  • «Науковий атеїзм»: «Релігія є опіум народу. Релігія — вид духовної сивухи»(В. І. Ленін[9])
  • «Человек человеку — друг, товарищ и брат» (Програма КПРС, 1961: «Моральний Кодекс будівника комунізму»)
  • Часу у людини для так званого приватно життя не лишається — воно замінюється державною і суспільно-корисною діяльністю. Держава стала душою. (Андрій Платонов[10])

Національна свідомість[ред.ред. код]

Мой адрес не дом и не улица,
мой адрес — Советский Союз…[11].

«Радянська людина — патріот-інтернаціоналіст» (з директивних установ ЦК КПРС[12])

Месіанські ідеї[ред.ред. код]

«Я хату покинув, пішов воювати, щоб землю в Гренаді селянам віддати». (поет Мих. Свєтлов)

Ставлення до поняття в сучасній Україні[ред.ред. код]

  • Письменник та громадський діяч Юрій Андрухович:
    Причиною помаранчевої революції… став драматичний конфлікт між двома людськими, соціальними типами. …Між «новими українцями» (в сенсі нових людей, що виросли в незалежній Україні) та «гомо советикус»[13].
  • Філософ та культуролог Мирослав Попович:
    Совєтікус було всяке. Совєтікус були подонки, які писали доноси, які саджали у тюрму, були такі люди, які не мали насправді жодної ідеології, а робили вигляд, ніби вони правовірніші ніж червоний Папа римський…[14]


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б М.Гелер. Машина и винтики.
  2. див.: «Истоки и смысл русского коммунизма». — 1937, репр. видання: YMCA-PRESS, Париж, 1955
  3. цит. по: © В. О. Самойлов: О патриотизме и диссидентстве Павлова
  4. Й. В. Сталін. Звернення до випускників Академії Червоної Армії, 4 травня 1935 г
  5. Крилаті слова з радянських кінофільмів. — див.: Большой словарь: Крылатые фразы отечественного кино., С.269
  6. Популярна радянська пісня «Острів невезіння» з к/ф «Діамантова рука». муз. О. Зацепіна, слова Л. Дербеньова
  7. Анекдот радянських часів. див. наприклад
  8. Радянський анекдот, тамож
  9. ru: wikisource: ru/ В. І. Ленін. Социализм и религия.)
  10. Андрей Платонов, Город Градов. — Избранные произведения в двух томах. М. 1978, т. 1, с. 297

Література[ред.ред. код]

  • Cambra, Fernando P. de. Homo sovieticus. La vida actual en Rusia. — Barcelona : Ediciones Petronio, 1975
  • Geller, Mikhail. A cog and the wheel : the development of homo Sovieticus : (a historical study) London : Overseas Publications Interchange, 1985
  • Hosking, Geoffrey A. Homo Sovieticus or Homo Sapiens? — Univ. of London School of Slavonic and East European Studies, 1987
  • Ignatow, Assen. Die Rückkehr eines Homo sovieticus : die Metarmorphosen von Aleksandr Sinowjew. — Köln : Bundesinstut für Ostwiss. und Internat. Studien, 1993
  • Levada, Juri A. Homo Post-Sovieticus. — Russia Social Science Review, vol. 44, Part 1 (2003): p.32-67.
  • Oswald, Ingrid. Die Nachfahren des «homo sovieticus»: ethnische Orientierung nach dem Zerfall der Sowjetunion. — Münster : Waxmann, 2000. ISBN 3-89325-987-2
  • Porter, R. From Homo Russicus to Homo Sovieticus — And Back Again? — Forum for Modern Language Studies, 34, no. 3, (1998): p.214-225.
  • Sapper, Manfred. Das ich und die Macht : Skizzen zum Homo heroicus und Homo sovieticus. — Berlin : Berliner Wissenschafts-Verlag, 2007
  • Savin, Vladislav. Homo (Post-)Sovieticus. — «Osteuropa». — Berlin : Berliner Wissenschafts-Verl., — Bd. 47.2002, 4, S. 376–406.
  • Skidelsky, Edward. The fate of Homo Sovieticus. London : Moscow School of Political Studies, 2000.
  • Zinoviev, Alexander A. Homo Sovieticus. — Atlantic Monthly Press, 1986[1]
    • рос.мовою: Зиновьев, А. А. Гомо советикус. Пара беллум. М.: Моск.рабочий, 1991
  • Зиновьев, А. А. Зияющие высоты: Роман. — Собрание сочинений в 10 т., Т.1., М.: ЕврАзия+, 1999
  • Зиновьев, А. А. Коммунизм как реальность. — М.: Центрополиграф, 1994

Посилання[ред.ред. код]