Kfz.70 — шасі з платформою для встановлення зенітної 2 cm Flak 30/Flak 38 гармати
Kfz.83 — встановлено 8 кВтелектрогенератор, та/або легкий прожектор діаметром 60 см. Також, прожектор міг буксируватися. В комплектацію машини входив барабан з кабелем. Екіпаж складався з водія та 4-х солдатів
Історія створення та експлуатації[ред. | ред. код]
Сімейство стандартизованих армійських автомобілів «Horch 108» (4×4) вантажопідйомністю 1000–1100 кг та повною масою 4300 кг було новим явищем в світовому військовому автомобілебудуванні. Їх головними особливостями були уніфіковані рамні шасі, з можливістю встановлення силового агрегату V8 спереду або позаду, всі провідні та керовані колеса на незалежній підвісці, характерна зовнішність із коротким широким капотом та бічними запасними колесами, що обертаються.
Автомобіль вироблявся на заводах фірми Horch із 1937, та німецької філії компанії Ford із 1939. Остання машина зійшла з конвеєра на початку 1942.
Для автомобілів вироблених Horch шасі виготовлялися у м. Цвікау (Саксонія), а кузова фірмою «Амбі-Бадд» (нім. Ambi Budd, Берлін, район Йоханністаль). Ford виготовляв свої авто на заводах у містах Амстердам, Берлін та Кельн. Кожна фірма комплектувала машини двигунами власного виробництва.
Загальний об'єм виробництва склав 10 036 екземплярів, в тому числі на заводах Horch — 8135, Ford — 1901[2][3].
Технічні характеристики та оснащення автомобіля[ред. | ред. код]
Як тягач (Kfz.69) для 37-мм Pak 35/36. Балкани, 1941
Суцільнометалевий відкритий, типу «кабріолет», з чотирма, або шістьма дверима. Попереду знаходяться два місця — водія та «пасажира». В салоні ще шість місць, по три один проти іншого. З боків, позаду передніх місць, розміщено два запасних (опірних) колеса, що вільно обертаються, втоплених у кузов. На Typ 40 опірні колеса відсутні. Позаду змонтовано дві розпашні дверцята, або інше виконання. Оснащений відкидним брезентовим тентом, з двома метало-дерев'яними розбіжними променями дуг позаду та розкладним метало-дерев'яним каркасом, що утримує центральну частину даху. Комплектується знімними бічними вікнами на двері з м'якого целулоїду
Лобове скло, окрім стандартного положення, може приймати декілька інших: рамка скла опускається вперед на капот, або приблизно на 3/4 висоти частини лобового скла, що проти водія, піднімається вгору для доступу повітря в кабіну. Комплектувався додатковими бічними рухомими вітровими стеклами. Також лобове скло постачалося у спрощеному варіанті — з двох нерухомих половин
Покажчики повороту — два висувних, електромеханічних, семафорного типу. Встановлені з боків, на рівні вітрового скла, мали вигляд прямокутника подовженої форми
Коробка передач — 5-и ступінчаста механічна з двоступінчастим редуктором-демультиплікатором. Мала чотири ступені для руху по шосе або рівних дорогах і додаткову п'яту передачу для переміщення на місцевості, та одну для заднього ходу
Є декілька (не більше 5) відреставрованих оригінальних Horch 108 різних модифікацій, виготовлені також репліки.
На території західної частини колишнього Радянського Союзу були знайдені залишки ушкоджених машин[5].
↑Horch — німецька автомобілебудівна компанія, заснована німецьким інженером Аугусто Хорхе (August Horch), що спеціалізувалася на створенні однойменних автомобілів. Заснована 14 листопада 1899 в місті Кельн під назвою «Horch & Cie. Motorwagen Werke». 10 травня 1904 в Цвікау фірма була перереєстрована під назвою «August Horch & Cie. Motorwagenwerke AG». У 1930—1940 входила, разом з іншими німецькими фірмами Wanderer, Audi і DKW, до складу концерну «Auto Union»
↑Автомобіль підсилювач — радіотехнічний автомобіль, що здійснював посилення радіосигналу
↑На типах: a, 1a, EGa, EGd за потребою можна вимкнути рульове керування задніми колесами
«Військові автомобілі Вермахту та його союзників» / Кочнєв Є. Д. — М.: Яуза. Ексмо. 2009. стор. 92—96 ISBN 978-5-699-38549-2
«Енциклопедія військових автомобілів 1769–2006» / Кочнєв Є. Д. — М.: Видавництво ТОВ "Книжкове видавництво «За кермом» 2006 р.
«Повний каталог військових автомобілів і танків Німеччини 1900–1982 рр.» (нім. Kraftfahrzeuge und Panzer der Reichswehr, Wehrmacht und Bundeswehr. Katalog der deutschen Militarfahrzeuge von 1900 bis 1982)/Вернер Освальд — М.: Видавництво Астрель, АСТ 2003 р. ISBN 5-271-04875-6
«Історія автомобіля» № 02 — Легкові автомобілі Вермахту. Частина II. 2009
.svg){kind=small}
Зовнішні зображення
