IEEE-488

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
IEEE-488-Stecker2.jpg

IEEE-488 - специфікація міжнародного стандарту, що описує інтерфейс підключення до шини цифрових вимірювальних приладів.

Розроблений в 60-х роках в Hewlett-Packard, протокол спочатку називався HPIB (Hewlett-Packard Interace Bus, інтерфейсна шина Hewlett-Packard). Згодом інші компанії підхопили ініціативу і почали використовувати протокол для своїх внутрішніх цілей. Протокол був стандартизований американським Інститутом інженерів електротехнічної й електронної промисловості (IEEE) і перейменований в IEEE-488 (за номером стандарту) або GPIB (General Purpose Interface Bus, інтерфейсна шина загального призначення) в середині 70-х років[1].

Стандарт був переглянутий і доповнений в 1987 році (додано опис протоколу передачі). Новий стандарт містить дві частини: IEEE-488.1, що описує апаратну частину і низькорівневу взаємодію з шиною, і IEEE-488.2, яка визначає порядок передачі команд по шині. Стандарт IEEE-488.2 був ще раз переглянутий у 1992 році.

Сигнальні лінії[ред.ред. код]

Шина складається з 24 проводів. Всі сигнальні лінії використовують негативну логіку: найбільша позитивна напруга інтерпретується як логічний "0", а найбільша негативна - як логічна "1".

Сигнальні лінії шини відносяться до одного з трьох класів:

  • лінії даних,
  • лінії рукостискання і
  • лінії управління інтерфейсом.

Для пересилання команд по шині використовуються вісім ліній даних, причому старший біт (DIO8) у більшості випадків ігнорується. Лінії даних пронумеровані від 1 до 8, а не від 0 до 7, як у більшості інших стандартів.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]