IKEA

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
INGKA Holding B.V.
Тип ТОВ, холдінг
Заснування 1943
Штаб-квартира Нідерланди Лейден, Нідерланди
Ключові особи Кампрад Інґвар - засновник
Мікаель Ольссон - президент групи компаній ІКЕА
Галузь Роздрібна торгівля
Валовий дохід 24,7 млрд (2011)
Чистий прибуток 2,97 млрд (2011)
Співробітники 139 тис. осіб (31.08.2012)[1]
Сайт www.ikea.com
Мапа із зазначенням країн, де представлена ІКЕА
Корпоративна структура

«IKEA» («ІКЕА», іноді вимовляється: «Ікея») — транснаціональний концерн, власник однієї з найбільших у світі торгівельних мереж з продажу меблів і товарів для дому. Повне найменування — «IKEA International Group». Заснована у Швеції; штаб-квартира — в місті Лейдені, провінція Південна Голландія, Нідерланди.

Історія[ред.ред. код]

У компанії, створеній у 1943 Інгваром Кампрадом, є шведське коріння, яке підтримується задля іміджу шведської компанії в маркетингових цілях. Меблі додалися в асортимент компанії тільки в 1947; у 1955 «ІКЕА» почала випуск меблів під власною маркою. Спочатку Кампрад торгував у власному будинку і поштою, перший торговий центр компанії відкрився в 1958.

Назва «IKEA» розшифровується як «Ingvar Kamprad Elmtaryd Agunnaryd», тобто ім'я засновника і назва двох сіл, в яких він жив.

Власність[ред.ред. код]

IKEA належить нідерландському фонду Stichting Ingka Foundation (головна компанія групи — голландська Ingka Holding B. V.).

Президент компанії — Андерс Дальвіг. У списку найбагатших людей світу, складеному журналом Forbes на початок 2006, засновник і співвласник IKEA Інгвар Кампрад займає четверте місце із статком $28 млрд.

Продукція та асортимент[ред.ред. код]

Компанія IKEA випускає і продає недорогі масові меблі скандинавського дизайну, які покупці збирають удома самостійно. Меблі в розібраному стані запаковано в компактні картонні коробки, придатні для транспортування у багажнику легкового автомобіля. Кожен пакунок має повний комплект оснащення для кріплення, а також мініатюрний інструмент — головним чином шестигранний торцевий ключ. Філософія технології ручного складання передбачає домашні умови та достатню кваліфікацію клієнта на рівні домогосподарки. Комплект обовязково оздоблений ілюстрованим описом покрокового складання деталей у готові меблі.

Окрім меблів, магазини мережі IKEA мають в асортименті все, що необхідно для внутрішнього оздоблення квартири або будинку — від посуду, електричних світильників, текстильних виробів та білизни до домашніх зелених насаджень.

Діяльність[ред.ред. код]

Станом на 31 серпня 2012 року концерн IKEA володів загалом 298 філіалами у 26 країнах світу, в яких зайнято 139.000 працівників. Зокрема, у 2012 фінансовому році було відкрито 11 магазинів у 9 країнах, за рік всі магазини відвідало понад 690 мільйонів відвідувачів, було видано 212 мільйонів копій каталогів продукції на 29 мовах. У мережі ІКЕА продається орієнтовно 9 500 найменувань продукції.

Україна[ред.ред. код]

IKEA заявила про намір вийти на український ринок на початку 2005 року і планувала відкрити перший торговий центр в Києві восени 2006 року, проте цей процес затягнувся через проблеми з виділенням відповідних земельних ділянок.[2]

На початку вересня 2007 гендиректор підрозділу IKEA в Росії і СНД Пер Кауфман повідомив, що компанія отримує першу земельну ділянку під Одесою. Були також чутки про будівництво під Києвом в Борисполі. 7 червня 2010 компанія оголосила про припинення пошуку земельних ділянок і будівництва першого магазину в Одеській області[3].

Галерея[ред.ред. код]

Статті[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У саундтреці до фільму «Бійцівський клуб» є композиція під назвою англ. Ikea Man (буквально «Людина Ікеї»). А в самому фільмі, головний герой розповідає про те що у нього була манія обставляти свою квартиру меблями і речами, купленими в IKEA.
  • У березні 2007 року відбувся конфлікт між общиною циган міста Єкатеринбургу і торговим центром IKEA через те, що на плакаті про правила користування парковкою і під'їзними шляхами було вказано наступне: «Негайно випроваджуються з території торгового центру службою безпеки особи на скейтборді, роликових ковзанах, велосипедах, а також цигани, особи без певного місця проживання, жебраки, розповсюджувачі листівок, хулігани, різні неформальні компанії». Керівництво IKEA зняло плакат і принесло свої вибачення. Сторони прийшли до примирення без звернення до суду.[4]
  • У 2011 році 51% спожитої магазинами ІКЕА електроенергії було отримано із відновлюваних джерел енергії.[1]

Історія дивану ЕКТОРП[ред.ред. код]

Одного разу покупці придбали в магазині ІКЕА у Ельмхульті диван серії ЕКТОРП, однієї з найпопулярніших серій м'яких меблів. Але перед тим як зручно розташуватись на дивані ввечері, друзям необхідно було спочатку відвезти його додому. Це була нелегка задача: диван на той час був лідером не тільки за кількістю продажів, але й по розміру упаковки. Зрештою, покупці втиснули диван у свій автомобіль, але тільки після того, як він впав. Як мінімум три рази... За цією епопеєю слідкувало багато - і по щасливій випадковості одним із глядачів виявися Єнс Бенгтсон, розробник товарів у шведському підрозділі ІКЕА. Він спостерігав за муками покупців і думав: "Та-а-а-к, дивану і так уже прийшлось нелегко - як же він буде виглядати після того, як його вигрузять і піднімуть по сходах догори?" Будучи розробником нових товарів, Єнс прекрасно розумів, наскільки важливо створювати меблі хорошої якості. Але, в той же час, як покупець ІКЕА, він розумів, наскільки важливо, щоб процес покупок був легким та приємним - від початку до самого кінця. Відвідування магазину ІКЕЯ повинно викликати лише позитивні емоції. Необхідно зробити так, щоб покупці могли придбати диван ЕКТОРП без особливих труднощів. Тоді Єнс працював над іншим проектом, але у вільний час він зі своїм колегою думав над тим, як удосконалити диван ЕКТОРП. Він точно знав, чого прагне добитись. По-перше, потрібно щоб із завантаженням дивана могли справитись дві людини. По-друге, диван повинен стати товаром, який можна зібрати самотужки. І, врешті, для забезпечення оптимального співвідношення ціни і якості потрібно, щоб виробництво дивана можна було автоматизувати. Пропрацювавши процес виробництва із постачальниками з Польщі, Великобританії та Канади, дизайнери з'ясували, що, розібравши диван "по шматочкам", можна помістити його у плоску упаковку - залишилось тільки обрати оптимальний дизайн. Порівнявши кілька альтернативних варіантів, дизайнери зупинились на конструкції зі зйомними підлокотниками і спинці на петлях. Це рішення дозволяло скоротити час збірки разом з розпаковкою до 15 хвилин. Розмір упаковки вдалось зменшити вдвічі - завдяки цьому покупцям стало легше переносити товар, і, крім того, скоротились затрати на транспортування та зберігання. Автоматизація процесу виробництва також дозволила значно знизити витрати. Екологічний ефект в результаті всіх удосконалень був рівноцінний зменшенню кількості вантажівок на дорогах на 7477 штук і зменшенню викидів вуглекислого газу на 4 700 тон у рік.[1]

Слід зазначити, що вартість дивану знизилась з 599 у 1996 році до 299 у 2010.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]