ISO 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Міжнародний стандарт ISO 1 визначає стандартну еталонну температуру для геометричної специфікації та верифікації товарів величиною 20 °C, що еквівалентно 293.15 K та 68 °F.[1]

Завдяки тепловому розширенню, прецизійні вимірювання довжини повинні проводитися при визначеній температурі (або конвертуватися до неї). ISO 1 Допомогає при порівняльних вимірюваннях визначаючи таку еталонну температуру. Еталонна температура 20 °C була прийнята CIPM 15 квітня 1931, і стала ISO рекомендацією під номером 1 в 1951.[2] Незабаром вона замінила інші всесвітні еталонні температури для вимірювання довжини, які виробники прецизійного обладнання використовували до того, включаючи 0 °C, 62 °F, та 25 °C. Серед причин, що спонукали до вибору 20 °C, були комфортабельна і практична для роботи температура і те, що вона має ціле значення на обох Цельсія та Фаренгейта шкалах.

Посилання[ред.ред. код]

  1. International Standard ISO 1: Geometrical Product Specifications (GPS) — Standard reference temperature for geometrical product specification and verification. International Organization for Standardization, 2nd edition, 2002. (1st edition: 1975)
  2. Ted Doiron: 20 °C—A Short History of the Standard Reference Temperature for Industrial Dimensional Measurements. Journal of Research of the National Institute of Standards and Technology, Vol. 112, No. 1, January-February 2007.

Дивіться також[ред.ред. код]