Ichneumia albicauda

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ichneumia albicauda
Peytoncaughtamongoose.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижаки (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Ichneumia
I. Geoffroy Saint-Hilaire, 1837
Вид: Ichneumia albicauda
Біноміальна назва
Ichneumia albicauda
G. Cuvier, 1829
поширення виду Ichneumia albicauda
поширення виду Ichneumia albicauda
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 621900
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 205599
Fossilworks: 232856

Ichneumia albicauda (Мангуст білохвостий) — ссавець, представник ряду хижаків із родини мангустових. Широко розповсюджений у країнах Африки на південь від Сахари до 3500 м над рівнем моря в Ефіопії. Живе на лугах, саванах і лісистих районах, відсутній у вологих лісових масивах, на великій висоті, пустелях та напівпустелях. Вони можуть бути адаптовані до змінених людиною місць проживання, й часто помічаються навколо міст і сіл, де знаходять їжу серед сміття. Було знайдено, що в Омані вони пов'язані з садами й плантаціями (Харрісон і Бейтс 1991). [1]

Морфологія[ред.ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 470—690 мм, довжина хвоста: 355—460 мм, довжина задньої ступні: 100—130 мм, вага: 1.8—4.5 кг.

Опис. Має товсте пухнасте хутро, з якого виступа вперед грубе остьове волосся; пухнастий хвіст поступово звужується, прикінцева третя частина зазвичай біла (іноді меланістична). Колір спини сиво-сіруватий з легким коричневим відтінком. черевне забарвлення блідо-коричневе. Кінцівки чорно-коричневі. Хвіст біля основи кольору спини й стає все світлішим до його закінчення. Ноги довгі, кінцівки мають п'ять пальців, долоні голі до зап'ястя, а підошви задніх лап вкриті волоссям. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/2 = 40. [2]

Генетика[ред.ред. код]

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=36.[2]

Поведінка[ред.ред. код]

Має багатий вокальний репертуар; найнезвичнішим звуком є собакоподібне тявкання, яке може бути пов'язане із сексуальною поведінкою. Коли білохвостий мангуст оселяється поруч з домашньою птицею, він може виявитися шкідником. Якщо його захопити в юному віці, стає приємною домашньою твариною.[3] Протягом дня Ichneumia albicauda відпочиває в норах мурахоїда або їжатця, в порожнинах під корінням дерев, або в притулку серед скель. В ізольованих місцях він може вийде в пошуках їжі в післяобідню пору, але в іншому випадку він сурово нічний. Полює поодинці або парами. Полює на мишей, щурів, капського дамана та інших ссавців до розміру зайця й на птахів до розміру цесарки. Також їсть яйця, ящірок, змій і комах. В одного екземпляра була невелика кобра в його шлунку. Пітман (1954) говорить, що в місячні ночі він іноді бачив як білохвостий мангуст танцює біля дротяного плетіння з домашньою птицею. Це викликає цікавість птахів, які іноді застромлюють голову через дротяну сітку, щоб краще бачити, і ці голови були оперативно відкушені.[4]

Відтворення[ред.ред. код]

Молодняк бачили найчастіше з лютого по травень і жодного разу не бачили під час сухого сезону з серпня по листопад. Молодь зазвичай стає незалежною у 9 місяців. Полонені тварини живуть понад 10 років.[3]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Серйозних загроз для виду нема. Чисельність регулюється хижацтвом з боку чепрачного шакала та каракала. Живе в багатьох охоронних районах.[1]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Веб-сайт МСОП
  2. а б Mark E. Taylor Ichneumia albicauda — Mammalian Species, 1972, No. 12, pp. 1-4
  3. а б Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, p. 217
  4. Hinton, H. E., and A. M. S. Dunn. Mongooses: their natural history and behavior — University of California Press, 1967
Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.