Ill Niño

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ill Niño
фотографія
Основна інформація
Жанр Ню-метал
Латин-метал
Альтернативний метал
Роки з 1998
Країна США США
Звідки Нью-Джерсі
Лейбл Victory Records, Roadrunner Records, Cement Shoes Records
Склад Крістіан Мачадо
Дієго Вердуско
Айрю Люстер
Лазаро Піна
Дейв Чаваррі
Даніель Коуто
Колишні
учасники
Хорхе Росадо
Марк Ріццо
Хардель Мартінс Пайсанте
Роджер Васкес
Даніел Гомес
www.myspace.com/illnino

Ill Niño (укр. «Іл ніньйо») — це американський латин-метал гурт з Нью-Джерсі, заснована 1998 року. Більшість учасників гурту походить з Південної Америки, результатом чого є поєднання у музиці традиційного важкого металу та латинських ритмів, іспанської та англомовної лірики. Гурт продав більше мільйона дисків по всьому світу.

Історія[ред.ред. код]

Ill Niño було створено 1998, того ж року вийшов їх демонстраційний міні-альбом з Хорхе Росадо у якості вокаліста та Крістіаном Мачадо у якості бас-гітариста. Міні-альбом, як і сам гурт, мав назву El Niño, на честь урагану. У 1999 Росадо пішов із гурту, а його місце посів Крістіан. Саме 1999 рік вважають датою офіційного заснування гурту. Незабаром El Niño довелося змінити свою назву на Ill Niño через те, що попереднє найменування вже використовувалася іншим гуртом. У 2000 гурт випустив ще один демонстраційний міні-альбом та підписав контракт з Roadrunner Records.

Дебютний альбом Ill Niño під назвою Revolution Revolución вийшов 18 вересня 2001 року. На підтримку альбому гурт узяв участь у Ozzfest та Jagermeister Music Tour у 2002. На початку 2003 гітарист Марк Ріццо та перкусіоніст Роджер Васкес покинули гурт через особисті конфлікти. Ріццо ще брав участь у записі нового альбому, а місце перкусіоніста зайняв Денні Коуто. Перед виходом альбому Confession до гурту приєднався гітарист Айрю Люстер, колишній учасник Machine Head.

Другий альбом колективу — Confession вийшов 30 вересня 2003 та одразу піднявся на 37-му сходинку рейтингу Billboard 200.[1] Сингл «How Can I Live» з цього альбому, який було використано у якості саундтреку до фільму Freddy vs. Jason, пробився у Billboard Hot 100 та зайняв 26-е місце у Mainstream Rock Tracks. Було продано більше ста тисяч копій альбому на території США. Тому часто саме Confession вважають найкращим альбомом Ill Niño.[2]

Третій альбом гурту One Nation Underground було випущено 27 вересня 2005 року. Він зайняв 101-у позицію у рейтингу Billboard 200[3] та продавався так само добре як і його попедник Confession. 15 липня 2006 року гурт оголосив про завершення співпраці з лейблом Roadrunner Records.[4]

Через 9 днів гурт підписав контракт з новоствореною студією Cement Shoes Records. У той же час з невідомих причин колектив покинув гітарист Хардель Пайсанте, якого замінив Дієго Вердуско.

29 вересня 2006 року Roadrunner Records випустив збіркуThe Best of Ill Niño, до якої увійшли 13 пісень з попередніх 3 альбомів.

7 листопада 2006 вийшов міні-альбом The Under Cover Sessions, який складався з 5 пісень. Три з них були кавер-версіями: Faith No More «Zombie Eaters», Nirvana «Territorial Pissings» та «Red Rain» Пітера Гебріела, а інші дві — «Arrastra» та «Reservation for Two» — новими піснями. У перший тиждень після виходу синглу було продано 1300 копій.[5]

Вихід четвертого повноцінного альбому гурту (Enigma) кілька разів відкладався та нарешті відбувся 11 березня 2008.[6] На підтримку цього альбому було влаштовано великий тур Європою, Північною та Південною Америками. У січні 2009 гурт розійшовся з лейблом Cement Shoes Records.

Під час вимушеного простою гурту Дейв Чаваррі керував власною компанією C.I.A. Management (яка, зокрема, веде справи Ill Niño) та продюсував гурти Exilia та May The Silence Fail. Крістіан Мачадо та Лазаро Піно займалися продюсуванням у своїй студії Sound Wars Studios. Айрю Люстер також продюсував артистів у компанії Illustrious Productions в Колорадо. Дієго Вердуско відкрив салон татуювань Artifact Tattoo у Каліфорнії.

У березні 2010 гурт оголосив про підписання контракту з Victory Records, а також, що у квітні розпочнеться студійна робота на новим альбомом Dead New World.[7] Вже в жовтні цього ж року відбувся реліз повноцінного альбому.

Склад[ред.ред. код]

Колишні учасники[ред.ред. код]

Запрошені музиканти[ред.ред. код]

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

  • Ill Niño EP (2000)
  • Revolution Revolución (2001)
  • Confession (2003)
  • One Nation Underground (2005)
  • The Best Of (2006)
  • the Under Cover Sessions (міні-альбом, 2006)
  • Demo Sessions (2008)
  • Enigma (2008)
  • Dead New World (2010)
  • Till Death, La Familia (2014)

Збірки, концертні записи[ред.ред. код]

  • Live From the Eye of the Storm (DVD, 2004)
  • the Best of Ill Nino (2006)

Сингли[ред.ред. код]

  • What Comes Around (2002)
  • How Can I Live (2003)
  • This Time's For Real (2004)
  • What You Deserve (2005)
  • This Is War (2006)
  • Alibi of Tyrants (2007)
  • Scarred (My Prison) (2010)

Відеокліпи[ред.ред. код]

  • God save us
  • What Comes Around
  • Unreal
  • How Can I Live
  • This Time's For Real
  • This is War
  • What You Deserve
  • The Alibi Of Tyrants

Саундтреки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]