In pectore

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

In pectore (італ. in petto— «в душі») — латинський вираз, перекладається буквально як «в грудях», «в серці», «в таємниці». Вираз з'явилося в 1536 році як термін Римської курії для позначення кардинала, якого Папа призначив своїм секретним рішенням. Якщо Папа не повідомив про це консисторію до своєї смерті, то таке призначення вважається недійсним.

Статус кардиналів «in pectore» в Кодексі канонічного права[ред.ред. код]

§ 3 Канону 351 говорить: «Особа, яка отримує кардинальські гідність, про призначення якої — зберігаючи в таємниці його ім'я — оголошує Римський Понтифік, тимчасово не несе ніяких обов'язків Кардиналів і не користується ніякими їхніми правами. Однак після оголошення Римським Понтифіком його імені на нього покладаються ці обов'язки, і йому надаються ці права, причому право старшинства належить йому з того дня, коли було оголошено про його призначення без проголошення імені.»

Кардинали «in pectore» у понтифікат Івана Павла II[ред.ред. код]

  • За 27 років понтифікату Іоанн Павло II звів у кардинальський сан «in pectore» чотирьох осіб. Імена трьох були пізніше названі.
  • Першим кардиналом «in pectore» за Івана Павла II став архієпископ Шанхайський Ігнатій Гун Піньмей, який 30 років провів у китайській в'язниці. Папа римський зробив його кардиналом у 1979 році, але оприлюднив його ім'я тільки в 1991.
  • В 1998 році таємними кардиналами стали Маріан Яворський, архієпископ Львівський (латинського обряду), і Яніс Пуятс архієпископ Ризький. Їхні імена стали відомі громадськості лише 28 січня 2001 року.
  • Ім'я останнього кардинала «in pectore» поки залишається таємницею. Відомо тільки, що своє призначенням він отримав під час останньої за життя Івана Павла II консисторії у жовтні 2003 року. Іоанн Павло II не оголосив його імені ні при житті, ні в заповіті, оприлюдненій після його смерті, так що, ким би не була ця людина, його кардинальський сан втратив чинність з кончиною папи 2 квітня 2005 р . (Згідно з однією з версій, це був близький друг папи, керівник його канцелярії поляк Станіслав Дзівіш. У будь-якому випадку 24 березня 2006 року наступник Івана Павла Бенедикт XVI зробив Дзівіша кардиналом відкрито. За іншою версією, це один з російських католицьких єпископів — Йосип Верт, єпископ німецького походження, чия кафедра знаходиться в Новосибірську.) Колишній єпископ РПЦ Діомід (Дзюбан) неодноразово стверджував, що таємним кардиналом є патріарх Кирил.[1][2]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]