Intel 80286

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Intel 80286
Mikroprocesor Intel 80286.jpeg
Мікропроцесор Intel 80286
Роки виробництва: з 1 лютого 1982 р. до початку 1990-х років
Виробник(и):
Макс. частота CPU: 8 mHz – 10 mHz
Набір команд: 16-bit

Мікропроцесор Intel 80286 є другим поколінням 16-розрядних мікропроцесорів.

Загальні характеристики[ред.ред. код]

Розширення[ред.ред. код]

  • тактова частота від 8 до 10 Мгц, продуктивність у 2-3 рази вища, ніж у і8086;
  • адресує до 16 Мбайт фізичної пам'яті, з можливістю виділення кожній програмі віртуальної пам'яті розміром до 1 Гбайта;
  • реалізовано конвеєрне виконання команд;
  • реалізовано багатозадачний режим роботи.

Найістотнішою відмінністю від Intel 8086 є механізм керування адресацією пам'яті, що забезпечує 4-рівневу систему захисту і підтримання віртуальної пам'яті, та спеціальні засоби призначені для підтримання механізму перемикання задач.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Тактова частота (МГц): залежить від маркування: 80286-6 — 6 МГц, 80286-8 — 8 МГц, 80286-10 — 10 МГц, 80286-12 — 12,5 МГц
  • Розрядність регістрів: 16 біт
  • Розрядність шини даних: 16 біт
  • Розрядність шини адреси: 24 біт
  • Об'єм адресованої пам'яті: 16 Мбайт
  • Об'єм віртуальної пам'яті: 1 Гбайт
  • Кількість транзисторів: 134 000
  • Техпроцес (нм): 1500 (1,5 мкм)
  • Площа кристала: 49 мм²
  • Напруга : +5 В
  • Роз'єм: 68-pin
  • Корпус: 68-контактний керамічний LCC (R80286), пластиковий LCC (N80286), керамічний PGA (CG80286 або A80286)

Мікропроцесор Intel 80286[ред.ред. код]

Фірма Intel в 1983 р. оголосила про випуск мікропроцесора і80286. Цей пристрій зберігає сумісність з мікропроцесором 8086 так як і мікропроцесор 80186, але значно відрізняється від нього по своїх можливостях завдяки наявності додаткових засобів. В мікропроцесорі 80286 немає внутрішніх генератора синхронізації, логіки вибору мікросхем, каналів DMA, таймерів і контролера переривань. Замість цього є засоби керування пам'яттю і віртуальною пам'яттю.

Фірма IBM гарантувала широке розповсюдження мікропроцесора 8088, застосувавши його в своєму першому комп'ютері IBM PC. Вона ж забезпечила популярність мікропроцесора 80286, використавши останній у досконалішому персональному комп'ютері IBM PC/АТ. Мікропроцесор має розширену систему команд, яка містить усі команди і8086 (крім «напівлегальної» команди POP CS), кілька нових команд загального призначення та команди керування захистом.

Опис[ред.ред. код]

Мікропроцесор Intel 80286 має 16-бітну шину даних і 24 розрядну адресну шину з котрої в реальному режимі використовуються лише 20 розрядів. Мікропроцесор має розширену систему команд, яка містить усі команди і8086 (крім "напівлегальної" команди POP CS), кілька нових команд загального призначення та команди керування захистом. Процесори i80286 випускали в 68-вивідних корпусах PLCC і PGA. Їх інтерфейс відрізняється від і8086 використанням роздільних шин адрес і даних, конвеєрної адресації, а також складом та призначенням керуючих сигналів, передбачено можливість використання математичного співпроцесора і80287. Шина адреси дозволяє адресувати 16 Мбайт фізичної пам’яті в захищеному режимі і 1 Мбайт із області молодших адресів — у реальному режимі. Із цього правила для реального режиму є два винятки:

лінії А[20:23] після сигналу RESET на час вибірки коду перебувають в одиничному стані до першої інструкції міжсегментного переходу;

лінія А20 може приймати одиничні значення, коли поєднання значень сегментного регістра і ефективної адреси призводить до переходу через межу 0FFFFFh (максимально можливі значення фізичної адреси в реальному режимі 10FFFEh). Для забезпечення повної програмної сумісності з і8086 застосовують програмно-керований вентиль, що примусово обнулює лінію А20 системної шини адреси.

Режими роботи[ред.ред. код]

Процесор і80286 може працювати в двох режимах роботи: реальному, котрий є повністю сумісним з і8086, та захищеному. У реальному режимі можлива адресація до 1 Мбайта фізичної пам'яті. За складом і призначенням у реальному режимі регістри i80286 в основному, збігаються з регістрами i8086. Зміни стосуються призначення бітів регістра ознак і можливістю переключення у захищений режим. У процесі виконання програми МП використовує 6-байтну чергу команд. Відзначимо, що завдяки архітектурі скорочено час виконання команд, тому підпрограми часової затримки на цьому МП працюють швидше ніж на і8086. У захищеному режимі мікропроцесор дозволяє адресувати до 16 Мбайтів фізичної пам'яті, на які для кожної задачі з використанням механізму сегментної адресації та зовнішніх регістрів сторінок можуть відображатися до 1 Гбайта віртуальної пам'яті. Переключення у захищений режим здійснюють однією командою (з попередньо підготовленими таблицями дескрипторів). Зворотне переключення у реальний режим можливе тільки через апаратне скидання мікропроцесора, що вимагає відносно значного часу.

Регістри[ред.ред. код]

Регістри Мікропроцесора Intel 80286

У процесорі i80286 є програмно доступних регістрів, з них мають таку саму назву як і в i8086, а решта полегшує використання багатозадачних операційних систем. Вміст цих регістрів можна прочитати, або змінити певними командами. Мікропроцесор містить також і «невидимі регістри», які зберігають різну інформацію для роботи процесора та пришвидшують його роботу.

Регістри можна об'єднати в групи за схожістю виконуваних ними функцій. У першу групу, названу групою регістрів загального призначення, входять регістри AX, BX, CX, DX. Вони призначені в основному для збереження даних. Регістри BX і DX можна додатково використовувати як адресні: регістр BX — як адреса зміщення байта чи слова в оперативній пам'яті, регістр DX — як адреса порту вводу-виводу. Кожен з цих регістрів має свої особливості. Наприклад, регістр AX завжди є одним з операндів команди множення, регістр CX використовується у якості лічильника у команді LOOP, DX — як розширення регістра AX у командах множення і ділення. Ці регістри є 16-розрядними, і складаються з двох однобайтових регістрів кожен: AX — з AH і AL, BX — з BH і BL і т. д.

Наступну групу утворюють шістнадцятирозрядні регістри SP, BP, SI, DI. Їх називають групою адресних й індексних регістрів. Вони можуть використовуватися в якості адресних або індексних регістрів при обробці масивів даних, а також у якості шестнадцятирозрядних регістрів загального призначення (крім SP).

Шістнадцятирозрядні регістри CS, DS, SS, ES утворюють групу сегментних регістрів. У мікропроцесорі i80286 доступ до даних і коду програми в пам'яті здійснюється через сегменти розміром максимум 64 кбайт. Регістр CS визначає початок сегмента кода; регістр DS — початок сегмента даних; регістр SS — початок сегмента стека, регістр ES — початок сегмента додаткових даних.

Посилання[ред.ред. код]