Kiss

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Kiss
логотип
фотографія
Kiss, Hellfest 2013. Зліва направо: Джин Сіммонс, Пол Стенлі, Ерік Сінгер і Томмі Тайер.
Основна інформація
Жанр Хард-рок[1]
Глем-рок[1][2]
Хеві-метал[1][3][4][5]
Глем-метал[6][7]
Арена-рок[8]
Поп-рок[6][9]
Роки 1973 — дотепер
Країна США США
Звідки Нью-Йорк
Мова Англійська
Склад Пол Стенлі, Джин Сіммонс, Томмі Тайер, Ерік Сінгер

Kiss — американський рок-гурт, утворений 1973 року у Нью-Йорку колишніми учасниками гурту Wicked Lester — Полом Стенлі (Paul Stanley), справжнє ім'я Стенлі Айсен (Stanley Eisen), 20.01.1952, Нью-Йорк, США-вокал, гітара та Джином Сіммонсом (Gene Simmons), справжє ім'я Джин Клейн (Gene Klein), 25.08.1949, Хайфа, Ізраїль — бас, вокал. До складу гурту також ввійшли ангажовані за допомогою оголошення у тижневику «Rolling Stone» Пітер Крісс (Peter Criss), справжнє ім'я Пітер Крісскула (Peter Crisscoula), 20.12.1945, Нью-Йорк, США — ударні, вокал та у «Village Voice» Ейс Фрелі (Асе Frehley), справжнє ім'я Пол Фрелі (Paul Frehley), 27.04.1951, Нью-Йорк, США — гітара, вокал.

Історія[ред.ред. код]

1971–1975: Ранні роки[ред.ред. код]

Kiss бере коріння від Wicked Lester, Нью-Йоркського рок-н-рол та глем-рок-гурту, створеного Джином Сіммонсом та Полом Стенлі. Wicked Lester, змішували різні музичні стилі, так і не добилися успіху. Вони записали один альбом, який був поставлений на полицю Epic Records, і проводили концертні виступи. Відчуваючи необхідність нового напряму для музичної кар'єри, Сіммонс та Стенлі покинули Wicked Lester 1972 року і почали формувати новий гурт[10][11][12].

В кінці 1972 року Джин Сіммонс і Пол Стенлі знайшли оголошення в журналі Rolling Stone, яке написав Пітер Крісс (народжений 20 грудня 1945 в Брукліні, Нью-Йорк), бувалий ударник клубної сцени Нью-Йорка, який був вихідцем з групи Chelsea. Крісса прослухали та прийняли в оновлений склад Wicked Lester. Тріо сфокусувалося на більш жорсткому стилі рок, ніж той, який грали Wicked Lester. Натхненні театральністю New York Dolls, вони також почали експериментувати з іміджем, носячи грим і різні костюми[13]. У листопаді 1972 гурт брав участь у прослуховуванні, влаштованому їм директором Epic Records Доном Елісом, в надії укласти договір на співпрацю. Хоча постановка пройшла добре, Елісу не сподобався імідж групи та стиль їх музики. Він фактично їх зненавидів, і коли вже збирався йти — його обригай брат Крисса.[14][15]

У грудні 1972 до групи приєднався гітарист Ейс Фрейлі (народжений як Пол Деніел Фрейлі 27 квітня 1951 в Бронксі, Нью-Йорк). Згідно з книгою Kiss & Tell, написаною найкращими друзями Фрейлі, Gordon G.G. Gebert та Bob McAdams (який акомпанував Ейсу на прослуховуванні), ексцентричний Фрейлі вразив гурт на першому прослуховуванні, хоча він і прийшов взутий в два різних черевика (один червоний, другий помаранчевий) та почав лише розігріватися на гітарі, в той час як група слухала якогось іншого гітариста. Через пару тижнів Фрейлі приєднався до Wicked Lester, пізніше колектив був перейменований в Kiss.

Стенлі придумав назву тоді, коли вони разом з Сіммонсом та Крісс їхали в Нью-Йорк в поїзді. Крісс згадав, що він брав участь раніше в групі Lips, тоді Стенлі запитав «Як щодо KISS?» (Джин Сіммонс згадує про це на відео Exposed). Фрейлі створив текстовий логотип (де зробив літери «SS» виглядаючими як блискавки), коли він пішов малювати слово Kiss поверх плаката Kiss біля клубу, в якому вони збиралися грати[16]. Пізніше випадково виявилася візуальна схожість цих букв-блискавок з руною Зіг, яку під час Другої світової використовували у своїй символіці СС війська нацистів. У Німеччині дані символи вживати заборонено, тому, щоб уникнути непорозумінь, більшість альбомів групи, що вийшли після 1979 в Німеччині, мали спеціальну редакцію обкладинки, в якій літери «SS» виглядали як дзеркальне відображення «ZZ». Чутки, які звинувачували Kiss в нацизмі, були вкрай безглуздими, оскільки Джин Сіммонс — уродженець Ізраїлю, а Пол Стенлі має єврейське коріння, таким чином, два постійних учасника гурту — євреї.

Згідно з іншими чутками, назва групи є акронімом від назви Knights In Satan's Service (рос. Лицарі на службі у Сатани) або абревіатурою від Keep It Simple Stupid, що насправді є акронімом програмістів та з'явилося значно пізніше, так що до Kiss як рок-групі ніколи не приписувалося.[17] Жоден з цих чуток не має ніякої фактичної основи, і група послідовно відхилила їх.

Ідея макіяжу належала Полу Стенлі та Джину Сіммонсу. Вона була прийнята позитивно і, використовуючи театральний грим, кожний учасник придумав собі свій унікальний макіяж. Явний вплив на макіяж мали захоплення учасників зразок коміксів, фільмів жахів тощо Джин Сіммонс став фарбуватися в «Демона», Пітер Крісс — в «Кота», Ейс Фрейлі — в «Космічного туза» (Space Ace), а Пол Стенлі спочатку став «Зоряним Дитя» (Star Child), потім змінив імідж на «Бандита» (Bandit), але практично одразу повернувся до первісного варіанта. Макіяж кожного з учасників у перші роки зазнав численних змін. Мабуть, найбільше змінився макіяж Пітера Крисса, а найменш — макіяж Ейса Фрейлі, який, придумавши свій образ, більше його не міняв.

Перший виступ Kiss відбулося 30 січня 1973, для трьох глядачів в клубі Popcorn Club (незабаром перейменованому в Coventry) в Квінз. У березні того ж року група записала своє перше демо на 5 пісень з продюсером Едді Крамером. Колишній ТВ-директор, Білл Окойн, бачив групу на кількох концертах влітку 1973 року, запропонував їм свої послуги менеджера в жовтні. Kiss погодилися з умовами, запропонованими їм ойконім, і підписали контракт на запис протягом двох тижнів. 1 листопада 1973 Kiss підписали перший контракт з відомим поп-виконавцем та главою Buddha Records Нілом Богартом про співпрацю з його новим лейблом Emerald City Records (який незабаром перейменували в Universal Music Group).[18]

Група прийшла в Нью-Йоркську студію Bell Sound Studios 10 жовтня 1973 для запису їх першого альбому. 31 грудня група отримала офіційну можливість виступити в Academy of Music (Нью-Йорк), на розігріві у Blue Öyster Cult. На цьому концерті Сіммонс випадково підпалив своє волосся (які були укладені спреєм на спирту) коли в перший раз виконував свій згодом популярний трюк «Вогняне дихання», в якому він набирав гас в рот і випускав струмінь вогню[19].

Kiss в 1974 році. Зліва направо: Білл Окойн, Пітер Крісс, Джин Сіммонс, Пол Стенлі, Ейс Фрейлі, Джойс і Ніл Богарт

Перший тур Kiss розпочався 5 лютого 1974 в Едмонтоні, Альберта, Канада, на Northern Alberta Jubilee Auditorium. Дебютний однойменний альбом групи Kiss був випущений 18 лютого. У той же день група вперше з'явилася на телебаченні, виконавши композиції «Nothin' to Lose», «Firehouse» і «Black Diamond» на каналі ABC в програмі Dick Clark's In Concert (випущеної в ефір 29 березня). 29 квітня група виконала «Firehouse» на шоу The Mike Douglas Show. ця трансляція включала перше інтерв'ю Джина Сіммонса для телебачення й суперечка з Майком Дугласом, в якому Сіммонс показав себе «втіленням зла», змушуючи нервово сміятися збентежену аудиторію. Запрошена гостя гумористка Totie Fields зазначила, що було б смішно, якби під всією цією косметикою він виявився всього-навсього «Красивим єврейським хлопчиком». Сіммонс відбив це зауваження фразою: «Ви повинні лише знати». На що вона відповіла: «Так, я знаю. Ви не зможете приховати гак» — натяк на ніс Сіммонса[20].

Популярність[ред.ред. код]

Велика популярність виступів гурту вживу стала причиною різкого злету продажу платівок Kiss, що принесло 1975 року альбому «Alive» місце у першій американській десятці. Виданий наступного року лонгплей «Destroyer» здобув подібний успіх, здобувши статус «платинового», та приніс гурту перший сингл в американському Тор-10 (мова про баладу «Beth»), а Пітеру Кріссу — престижну нагороду як автору цієї незвичної балади. Чергові лонгплеї «Rock & Roll Over» (11-е місце у США та статус «платинової платівки»), «Love Gun» (4-е місце у США) та концертний «Alive II» (7-е місце у США) підтвердили лідируючу позицію гурту на музичному ринку, хоча все ж бракувало всім цим роботам насправді хітових творів.

1977 року у престижному опитуванні «Геллапа» Kiss були визнані найпопулярнішим гуртом у США. Пречудово продавались різні речі «у стилі» Kiss, наприклад, макіяжні набори, маски та механічні більярди. Видавництво «Marvel Comics» навіть видало дві книжки-комікси, у яких представило учасників гурту як супер-героїв, а фірма «NBC-TV» 1978 року запропонувала повнометражний мультфільм у дусі «сайнс-фікшн» «Kiss Meets The Phantom Of The Park». Членів фан-клубу під назвою «Kiss Army» вже можна було рахувати шестизначними цифрами, а найбільшого піку їх популярність досягла 1978 року, коли у жовтні чотири учасники Kiss видали сольні альбоми, які з'явились на музичному ринку одного і того ж дня, чого в історії не траплялось як до, так і після цього.

Однак, найбільшим успіхом насолоджувався Джин Сіммонс, який до праці над альбомом запросив Шер, Донну Саммер, Боба Сігера та Дженіс Йен. Його альбом досяг 22 місця в американському чарті плюс хіт-сингл «Radioactive» — у британському. Інші роботи піднялись лише в американський Тор-50 (Айс Фрелі мав ще хіт-сингл «New York Groove»).

Зміни складу[ред.ред. код]

Після появи 1979 року чергового «платинового» альбому «Dynasty», до якого ввійшов світовий хіт «І Was Made For Loving You», у гурті почались перші персональні зміни. У травні 1980 року Kiss залишив Пітер Крісс, на місце якого було запрошено сесійного музиканта Ентона Фіга (Anton Fig), що раніше з'явився на сольному альбомі Фрелі. Проте Фіг лише відіграв свої партії ударних на альбомі «Unmasked» і на його місці під час світового турне, яке робило промоцію цьому лонгплею, з'явився Ерік Kapp (Epic Carr), 12.07.1950, Нью-Йорк, США — 17.11.1991, Нью-Йорк, США.

Першим лонгплеєм, який записали разом з Карром, виявився так званий концепт-альбом «Music From The Elder». Матеріал на цьому альбомі радикально відрізнявся від типу музики, яку традиційно грали Kiss, і пропонував, наприклад, кілька балад, записаних за участю оркестру та хору. Однак, на жаль, ця відважна спроба вийти на новий творчий рівень не знайшла належного відгуку у фанатів Kiss і платівка не здобула навіть статусу «золотої».

Фрелі, який дедалі більше розчаровувався тим музичним напрямком, у якому застряг гурт, 1982 року вирішив залишити його і утворити власну формацію Frehley's Comet. Його місце зайняв Вінсент Кусано (Vincent Cusano), відомий пізніше як Вінні Вінсент (Vinnie Vincent), який вперше з'явився на альбомі «Killers». Проте, хоч це і був альбом-збірка, до нього ввійшли чотири твори, що раніше не видавались. Також у роботі над цим альбомом брав участь Боб Кулік (Bob Kulick), який і раніше співпрацював з гуртом. Того ж 1982 року з'явився черговий лонгплей «Creatures Of The Night», цього разу з цілком новим матеріалом, але записаним ще за участю Фрелі. Та популярність гурту почала падати і це вимагало якихось кроків. 18 вересня 1983 року під час виступу на «MTV» музиканти змили свій легендарний макіяж, який приховував їхні справжні обличчя майже десять років. Популярність гурту різко піднялись, що доводила чимала популярність альбому «Lick It Up», який після чотирирічної перерви знову приніс групі «платину».

Перед записом наступної платівки Вінсента змінив Марк Сент-Джон (Mark St.John), справжнє ім'я Марк Нортон (Mark Norton). З його участю було зроблено успішний лонгплей «Animalize», однак співпраця Сент-Джона з Kiss внаслідок його хвороби виявилась короткою. 1984 року, спочатку тимчасово, а з 1985 року вже постійно це місце зайняв брат Боба Куліка — Брюс Кулік (Bruce Kulick), 12.12.1953. Чергові платівки Kiss — «Asylum» 1985 року та видана двома роками пізніше «Crazy Nights» — здобули чималий комерційний успіх разом з титулом «платинові». До другої також увійшов найбільший британський хіт гурту «Crazy, Crazy Nights», який 1987 року піднявся до четвертого місця. Незабаром після успіху цього синглу хітами також стали «Reason To Live» та «Turn On The Night». 1988 року на музичному ринку з'явився лише компіляційний альбом «Smashes, Thrashes & Hits», але вже наступного року настала черга чергової студійної роботи — альбому «Hot In The Shade», до якого ввійшов найбільший з часів «Beth» хіт гурту — «Forever» (1990 року він піднявся до четвертого місця).

Смерть Карра[ред.ред. код]

Праця над черговим лонгплеєм під опікою свого старого продюсера Боба Езріна була припинена через хворобу (рак) Еріка Карра, яка остаточно знищила музиканта 24 листопада 1991 року - він помер в один день із Фредді Меркюрі. Ще перед його смертю гурт за допомогою тимчасово заангажованого перкусиста, екс-Alice Cooper та Badlands, Еріка Сінгера (Eric Singer) (з часом він став повноправним наступником Карра), записав власну версію старого хіта Рода Арджента «God Gave Rock'n'Roll To You II», яка ввійшла до звукової доріжки фільму «Bill & Ted's Bogus Journey». Незважаючи на втрату приятеля, музиканти Kiss все ж доробили альбом «Revenge», який присвятили Карру. Лонгплей, потрапивши до американського Тор-10, здобув статус «золотого».

1993 року, щоб відзначити двадцятирічний ювілей заснування та продажу за цей час сімдесяти мільйонів платівок, гурт Kiss видав альбом «Alive III», до якого ввійшли записи з їх останнього турне Америкою.

Возз'єднання[ред.ред. код]

Влітку 1995 року після багатьох чуток про воз'єднання, Kiss в оригінальному складі — Джин Сіммонс, Пол Стенлі, Ейс Фрелі та Пітер Крісс — виступили разом на «MTV», зігравши акустичний концерт. 1996 року вирушила у велике світове турне, згадавши про свій старий макіяж та чудові спецефекти. У жовтні 1997 року з'явився черговий альбом гурту під назвою «Carnival Of Souls», який був записаний ще 1995 року за участю Куліка та Сінгера.

Дискографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в nolifetilmetal.com - Kiss
  2. 70sglamrock.com - Kiss
  3. heavymetal.about.com - Lista gruppi Traditional heavy metal
  4. Kiss inclusi nella "Heavy Metal Hall of Fame"
  5. Robert Walser. Running with the Devil: power, gender, and madness in heavy metal music. Wesleyan, 1993, ISBN 0-8195-6260-2. p. 10
  6. а б Greatest hair/pop metal bands - Kiss
  7. «Glam metal-Urban Dictionary» (англійською). urbandictionary.com. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-02-14. 
  8. allmusic.com - Arena rock
  9. bobaloorox.com - Kiss citati come hair metal band
  10. Gooch and Suhs, KISS Alive Forever, pp. 14.
  11. Gill, Focus, pp. 68-71.
  12. Leaf and Sharp, Behind the Mask, pp. 20-21.
  13. Leaf and Sharp, Behind the Mask, pp. 33, 57-58.
  14. Gooch and Suhs, KISS Alive Forever, p. 15.
  15. Gill, Julian. «KISS Chronology/Timeline». Процитовано 2007-01-20. 
  16. Gebert and McAdams, KISS & Tell, p. 41, 42.
  17. Simmons, Gene (2001). KISS and Make-up. Crown. ISBN 0-609-60855-X.
  18. Leaf and Sharp, Behind the Mask, pp. 145–146.
  19. Gooch and Suhs, KISS Alive Forever, p. 27.
  20. Kissology Volume One: 1974–1977 (DVD). VH1 Classic.