Lafarge

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lafarge
Тип Публічна компанія
Гасло Construire des villes meilleures (фр.), Building better cities (анг.), «Будуємо кращі міста» (укр.)
Заснування 1833
Засновник(и) Жозеф-Оґюст Павен де Лафарж
Штаб-квартира Франція Франція Париж
Ключові особи Бертран Коломб, голова ради директорів
Брюно Лафон, президент
Галузь Промисловість будівельних матеріалів
Сайт lafarge.com

Група «Lafarge» (французькою читається [laˈfaʁʒ], «Лафарж») — світовий лідер у виробництві будівельних матеріалів. Виробничі потужності групи виробляють здебільшого цемент, щебінь та бетон. У листопаді 2011 р. «Lafarge» продав виробництво гіпсу в Європі та Латинській Америці групі «Etex»[1].

Компанія «Lafarge» є першою у світі з виробництва цементу, другою - з щебіню та бетону.

Історія компанії розпочалася у 1833 р. у містечку Ле-Тей, департамент Ардеш у Франція, коли її засновник Жозеф-Оґюст Павен де Лафарж почав розробку вапняку та виробництво вапна[2]. У 1864 р. компанія поставила 110.000 тонн вапняку [3] для будівництва Суецького каналу. Вже до 30-х років XX сторіччя компанія стала найбільшим виробником цементу у Франції, а наприкінці сторіччя — й у світі. У 1956 р. «Lafarge» побудував свій перший цементний завод у Ричмонді, Канада. У 1959 р. компанія розпочала свою експансію до Бразилії. У 1981 р. «Lafarge» купила компанію «General Portland Inc.», ставши одним з лідерів цементного ринку Північної Америки. У 1989 р. було придбано компанію «Cementia». У 1994 р. «Lafarge» розпочинає експансію на ринок Китаю. 1997 р. було придбано «Redland plc», одного з найбільших виробників щебеню та бетону у світі. У 1998 р. розпочато експансію в Індії. У 2001 р. було придбано компанію «Blue Circle Industries» (шостий у світі виробник цементу), після чого «Lafarge» вирвалася на провідні позиції на планеті. 2006 р. «Lafarge» став власником 100% акцій «Lafarge North America Inc». У січні 2008 р. компанія поглинула єгипетську цементну компанію «Orascom Cement Group»[4], а у 2008 р. купила індийський бізнес компанії «Larsen & Turbo Ready Mix-Concrete» («RMC») за 349 млн доларів[5].

У 2007 р. було продано покрівельний бізнес групи (англ. Roofing Division), а 2011 р. — гіпсовий бізнес.

Наприкінці 2011 р. у групі працювало 68 тис. працівників у 64 країнах[6][7]. У 2011 р. товарообіг групи «Lafarge» сягнув 15,264 млрд. € (збільшення показника на 3% за рік), «operating income» (різниця між товарообігом та операційними витратами) впав за рік на 9% до рівня 2,179 млрд €, «net income» (товарообіг - операційні витрати + неопераційний дохід - чисті процентні витрати - податки) впав за рік на 28% до рівня 593 млн €, показник «net earnings per share» («net income» у перерахунку на одну акцію) впав на 28% до 2,07 €, дивіденди склали 0,50 € на одну акцію[6].

Капіталізація групи на 31 грудня 2010 р. склала 13,4 млрд €, загальна кількість випущених акцій на той самий період — 286,453,779 шт. На кінець 2011 р. загальна вартість активів групи склала 40,719 млрд €[7]. Компанія котирується на паризькій біржі «NYSE Euronext Paris» з 1923 р.[7] та бере участь у формуванні найважливішого фондового індексу Франції CAC 40[8]. Тікер компанії на біржі «Euronext» — LG[9] з вагою 1,45%, тікер на Нью-Йоркській фондовій біржі — LR[10].

На 1 березня 2012 р. вартість однієї акції компанії «Lafarge» на паризькій біржі «Euronext» склала 35,58 €[11].

У 2010 та 2011 р.р. компанія «Lafarge» обійняла одну з найвищіх сходинок (топ-10 з 500 компаній) в рейтингу оприлюднення інформації про заміри та викиди парникових газів (англ. Carbon Disclosure Project), а також (завдяки своїм зусиллям, спрямованим на зважений розвиток) увійшла до індексу корпоративної стійкості Доу-Джонса.

У структурі «Lafarge» є центри дослідження будівельних матеріалів, що дозволяє компанії робити інновації пріоритетним напрямком своєї роботи, працювати над екологічно раціональним будівництвом і архітектурною креативністю.

Найбільшими акціонерами компанії є «Ґруп Брюссель Ламбер» (фр. Groupe Bruxelles Lambert) (21,1%) та «Ен.Ен.Ес Холдинґ» (англ. NNS Holding) (13,9%), решта акцій знаходиться у вільному обігу[12].

Виконавчий комітет групи «Lafarge» (горішній ряд — Жан-Жак Ґотьє, Томас Фаррелл, Крістіан Еро, Жан-Карлос Анґуло; долішній ряд — Ерік Ольсен, Жерар Куперфарб, Брюно Лафон, Александра Рокка, Жан Десазар-де-Монґайяр, Ґійом Ру) у 2011 р.
Рада директорів групи «Lafarge» (горішній ряд — Мішель Рольє, Мішель Бон, Бертран Колломб, Бодуен Про, Філіпп Шаррьє, Жером Ґіро, Ян Ґальєн, Поль Демаре (мол.), середній ряд — Філіпп Доман, Веронік Вейлль, Нассеф Савіріс, Хуан Ґалльярдо, долішній ряд — Елен Плуа, Тьєррі де-Рюддер, Брюно Лафон, Колетт Левінер, Оскар Фанхуль) у 2011 р.
Завод «Lafarge» у Ле-Тей у 1909 р.

Стратегія групи «Lafarge»[ред.ред. код]

Продукція компанії — цемент у лантухах по 25 кг.
Цемент «Lafarge» у лантухах, торгівельна марка «Zidarski Cement», Словаччина
Бетономішалка «Lafarge»

Метою (англ. goal) групи є збільшення капіталізації компанії (англ. to create shareholder value)[3]. Крім того за мету ставиться визнання групи[3]:

  • акціонерами — такою, що найкраще створює додану вартість (англ. the best creator of value),
  • клієнтами — такою, що надає найкращі продукти та послуги (англ. the best supplier of products and services),
  • співробітниками — такою, що є найкращим працедавцем (англ. the best employer),
  • місцевими громадами — такою, що є найкращим для них місцевим партнером (англ. the best partner for the communities in the regions where Lafarge operate).

Стратегією групи[13] є зміцнення позицій «Lafarge» як світового лідера у галузі будівельних матеріалів (англ. strengthening group's position as world leader in building materials) — тобто збільшення частки ринку (англ. market share), збільшення кількості інновацій (англ. innovation), покращення іміджу в очах клієнтів (англ. recognition by customers), розширення географічної присутності (англ. geographical portfolio) та збільшення прибутковості (англ. profitability). Невід'ємною частиною стратегії групи є також сталий розвиток компанії.

У 2011 р. два стратегічні пріоритети включають:

  • розвиток виробництва цементу (англ. cement), в першу чергу в країнах, що розвиваються,
  • інновації (англ. innovation), особливо розвиток інноваційних будівельних систем, що відповідають новим тенденціям екологічно-раціонального будівництва (англ. sustainable building). У стратегії 2011 р. будівництво доступного житла (англ. affordable housing) не є у списку пріоритетів[3].

Одним з пріорітетів є розвиток системи збуту іноваційних будівельних матеріалів, систем та послуг, що їх пропонує «Lafarge». Ці матеріали та послуги мають відповідати вимогам клієнтів компанії у тім, що стосується екологічного будівництва та захисту довкілля (англ. sustainable construction), естетичної складової (англ. aesthetics) та вартості (англ. cost)[3].

Екологічне будівництво — головна складова стратегії групи (англ. core to the Group’s strategy). Воно включає в себе[3]:

  • захист довкілля (англ. preservation of the environment), дієву боротьбу зі змінами клімату (англ. combating climate change) (зменшення видобутку копалин (англ. limited raw materials extraction), зменшення викидів (англ. emissions reduction) вуглекислого газу[14]) та підтримання біорізноманіття природи (англ. biodiversity promotion).
  • захист здоров'я та розвиток системи медичних послуг (англ. health protection and medical care) працівникам та місцевим громадам.
  • участь групи у розвитку соціальної сфери (англ. the Group’s social involvement) (прикладом є допомога у подоланні наслідків природнії катастроф).

У 2010 р. також наголошувалося на трьох тактичних (операційних) пріоритетах:

  • збереження здоров'я та підвищення безпеки (англ. health and safety) співробітників компанії та підрядників — найголовнішим пріоритетом «Lafarge» є повністю безаварійне виробництво (англ. accident-free).
  • зниження витрат (англ. cost-cutting), що вже стало частиною корпоративної культури «Lafarge».
  • підвищення фахового рівня співробітників компанії (англ. people development), чотирма ключовими аспектами якого є постійний пошук талантів (англ. filling talent pipeline), розвиток співробітників (англ. developing talents), ефективне використання етнічної різноманітності та різного менталітету співробітників (англ. leveraging diversity), а також підвищення ефективності структурних підрозділів компанії (англ. optimizing the effectiveness of organization).

У 2011 р. було розставлено нові акценти. Відтепер три тактичні (операційні) пріоритети є такими[3]:

  • захист здоров'я та безпеки працівників — співробітників групи та субпідрідних організацій, на місцях виробництва та під час перевезень матеріалів. Між 2008 та 2011 р.р. кількість інцидентів з зупинкою виробництва (англ. workplace lost time-incidents) знизилася на 57%.
  • зниження витрат (англ. cost-reduction): після того, як у 2011 р. було зекономлено 250 млн €, ухвалено рішення досягти рівня економії у 500 млн €, з них 400 млн € у 2012 р.
  • підвищення фахового рівня співробітників компанії (англ. people development), чотирма ключовими аспектами якого є постійний пошук талантів (англ. filling talent pipeline), розвиток співробітників (англ. developing talents), ефективне використання етнічної різноманітності та різного менталітету співробітників (англ. leveraging diversity), а також підвищення ефективності структурних підрозділів компанії (англ. optimizing the effectiveness of organization).

Стале зростання у країнах, що розвиваються[ред.ред. код]

Villeneuve-lès-Maguelone, Hérault 05.jpg

Розвиток інфраструктури та будівництва житла зумовлені урбанізацією та збільшенням населення країн, що розвиваються. Незважаючи на економічну та фінансову кризу, глобальний попит на цемент зріс приблизно на 9% у 2010 р., особливо у найбільших країнах «третього світу». З 1992 до 2011 р. обсяги виробництва цементу у світі зростали приблизно на 5% — у цьому році у світі вироблялося 3,540 млрд тонн цементу. У 2011 р. попит на цемент у світі зріс на 8%, рушійною силою цього зростання стало збільшення виробництва цементу в Китаї, Індії, Бразилії та в Африці південніше від Сахари[3]. Для «Lafarge» інвестиції у виробництво цементу є пріоритетним, оскільки компанія має географічно збалансований портфель активів. Крім того у 2008 р. групою було придбано компанію «Orascom Cement».

Країни, що розвиваються, дають 71% усіх поточних операційних доходів (англ. operating income) групи у 2011 році (та 74% усіх поточних операційних доходів у тому, що стосується виробництва цементу). Саме в цих країнах будуються нові виробнничі потужності групи.

Інновації у сфері екологічного будівництва[ред.ред. код]

Група «Lafarge» пропонує клієнтам такі товари, які є щораз продуктивнішими (англ. bigger performance), простими у використанні (англ. ease of use), вимагають менше часу для застосування (англ. reduced application time) та утилізації (англ. recycling).

Екологічно чисте будівництво (англ. sustainable development) є однією з рушійних сил розвитку групи. «Lafarge» робить акцент на охороні довкілля (англ. preservation of the environment), боротьбі зі змінами клімату (англ. combat against climate change), охороні здоров'я (англ. health protection) і корпоративну соціальну відповідальність (англ. corporate social responsibility).

«Lafarge» підтримує такі технології у будівництві, що є безпечними для людини та довкілля (англ. building methods respectful of man's future and his environment). Для цього група вибудовує стратегічні альянси на ринку будівництва, робить акцент на інноваційних технологіях для скорочення викидів вуглекислого газу під час виробництва своєї продукції та під час самого будівництва, підвищує енергоефективність виробничих процесів та будівель, побудованих з застосуванням рішень від «Lafarge», знижує витрати на будівництво.

Пріорітети у галузі досліджень[ред.ред. код]

Частиною стратегії розвитку «Lafarge» є такі пріоритетні завдання, які ставляться перед дослідницьким центром компанії (що є частиною підходу групи під назвою «Efficient Building»): будівництво, що має бути приступним кожному (англ. building for everyone, підбираються технології для швидшого і дешевшого будівництва для того, щоб задовільнити зростаючий попит на будівництво житла та інфраструктури), енергоефективність будівель (англ. energy efficiency of buildings), захист довкілля (англ. environment preserving)[15].

Пріорітети для групи «Lafarge» в Україні[ред.ред. код]

Основною метою компанії є розвиток і становлення нерудного ринку Україні, а також просування продукції українських кар'єрів за кордон[16].

Одним з найважливіших пріоритетів «Lafarge» традиційно є охорона праці та техніка безпеки, а також екологія і соціальна відповідальність.

Зусилля спрямовуються на те, щоб максимально ефективно використовувати енергію та природні ресурси, звести до мінімуму викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище, зберегти ландшафтне та біологічне різноманіття даної місцевості. Гірничодобувна галузь вимагає жорсткого екологічного контролю та ефективного використання очисних систем. Для очищення повітря існують системи аспірації та засоби пиловсмоктування. Фахівці підприємств постійно працюють над оптимізацією та ефективністю аспіраційних систем. У роботі застосовуються технічні рішення, спрямовані на автоматизацію виробничих процесів, мінімізацію викидів СО2 та інших хімічних речовин у навколишнє середовище, зменшення пилоутворення не тільки в атмосфері, а й на робочих місцях, зменшення використання кількості вибухових речовин і заміну тротилових вибухівок на водоемульсійні.

Особливості структури групи «Lafarge»[ред.ред. код]

Плакат «Дні відкритих дверей - 2012» (чеськ. Dny otevřených dveří-2012), «Lafarge Чехія»[17].
Корпоративний журнал «Magazino», «Lafarge» Греція, №37 (зима 2011 р.).] [18] (гр.), (англ.).

Комісії зацікавлених сторін[ред.ред. код]

«Lafarge» створила 2 спеціальні комісії (англ. stakeholder panels, фр. panels de parties prenantes) для незалежного оцінювання діяльності групи у сфері екології. Комісія, що її було створено у 2003 р., дає рекомендації щодо Звіту про сталий розвиток компанії (англ. Sustainability Report, фр. Rapport de développement durable). Консультативна група з питань біорізноманіття (англ. advisory panel on biodiversity, фр. panel consultatif sur la biodiversité), створена у 2006 р., допомагає групі у розробці стратегії її біорізноманіття[19].

Членами основної комісії є:

  • Ерік Брассар (фр. Eric Brassart) («Європейська асоціація заводських рад»)
  • Маріон Хеллманн (нім. Marion Hellmann) («Міжнародна профспілка робітників будівельної та деревообробної промисловості»)
  • Жан-Поль Жанрено (фр. Jean-Paul Jeanrenaud) («Всесвітній фонд природи»)
  • Філіпп Левек (фр. Philippe Lévêque) («Об'єднання для сприяння та допомоги в усьому світі» — «CARE»)
  • Каріна Литвак (англ. Karina Litvack) (компанія з управління активами «F&C Asset Management Plc»)
  • Аластейр МакІнтош (скотс. Alastair McIntosh) («Центр екології людини»)
  • Френк Роуз (англ. Frank Rose) (незалежний журналіст та письменник)
  • Лівія Тіроне (порт. Livia Tirone) (португальський архітектор)
  • Корніс ван дер Луґт (нід. Cornis van der Lugt) («Програма ООН з довкілля»)
  • Шейла Хама (англ. Sheila Khama) («Африканський центр з економічних змін»)

Членами консультативної групи з питань біорізноманіття є:

Рада директорів[ред.ред. код]

Рада директорів «Lafarge» складається з 17 членів. Вона призначається «Річними зборами акціонерів» (англ. Annual Shareholders' Meeting) на 4 роки. На 3 листопада Рада директорів складалася з:

  • директора, голови правління та головного виконавчого директора (англ. Director, Chairman and Chief Executive Officer) Брюно Лафона (фр. Bruno Lafont).
  • незалежного виконавчого директора, віце-президента правління (англ. Independent Director non-executive Vice-Chairman of the Board) Оскара Фанхула (ісп. Oscar Fanjul)
  • директорів (англ. directors): Бертрана Колломба Bertrand Collomb (Honory Chairman), Paul Desmarais (fils), Jérôme Guiraud, Thierry de Rudder, Nassef Sawiris, Véronique Weill, Ian Gallienne.
  • незалежних директорів (англ. Independent directors): Michel Bon, Philippe Charrier, Philippe Dauman, Juan Gallardo, Colette Lewiner, Hélène Ploix, Baudouin Prot, Michel Rollier.
  • колишніх членів правління: Guilherme Frering, Raphaël de Lafarge, Michael Blakenham, Jean-Pierre Boisivon, Alain Joly, Bernard Kasriel, Jacques Lefèvre, Eric de Waubert de Genlis, Michel Pébereau, Pierre de Lafarge, Gérald Frère.

Акціонери[ред.ред. код]

На 2 квітня 2010 р. за інформацією «COFISEM» серед акціонерів групи були:

  • іноземні інституційні інвестори — 35,4 %
  • «Ґруп Брюссель Ламбер» (фр. Groupe Bruxelles Lambert) — 21,1 %
  • французькі інституційні інвестори — 19,3 %
  • «Ен.Ен.Ес. Холдинґ» (англ. NNS Holding) — 13,9 %
  • «Додж і Кокс» (англ. Dodge & Cox) — 4.52 %
  • викуплені акції — 0.2 %

Нова організаційна структура[ред.ред. код]

У 2011 р. у групі було виділено напрямки бізнесу (англ. Divisions), в кожній країні такі напрямки бізнесу розвивалися окремо[3].

У 2012 р. «Lafarge» організував свою структуру за географічним принципом (у кожній країні — один генеральний директор, функцірнальні директори об'єднувалися у виконавчі комітети (англ. Executive Committee), створювалися відділи контролю якості (англ. Performance function) та інновацій (англ. Innovation function).

Виконавчий комітет включає:

  • голову та виконавчого директора (англ. Chairman and Chief Executive Officer)
  • виконавчого віце-президента з інновацій (англ. Executive Vice-President (EVP) Innovation)
  • виконавчого віце-президента з контролю якості (англ. EVP Performance)
  • трьох виконавчих віце-президентів з нагляду за бізнес-одиницями (англ. EVPs Operations responsible for supervising business units)
  • виконавчого віце-президента зі стратегії, розвитку та зв'язків з громадскістю (англ. EVP Strategy, Development and Public Affairs)
  • виконавчого віце-президента з фінансів (англ. EVP Finance)
  • виконавчого віце-президента з питань адміністрування та управління кадрами (англ. EVP Organization and Human Resources)
  • старшого віце-президента з питань комунікації в групі (англ. Senior VicePresident Group Communications).

Наприкінці 2011 р. до Виконавчого комітету групи увійшли Жан-Жак Ґотьє (фр. Jean-Jacques Gauthier), Томас Фаррелл (англ. Thomas Farrell), Крістіан Еро (фр. Christian Herrault), Жан-Карлос Анґуло (фр. Jean-Carlos Angulo), Ерік Ольсен (фр. Eric Olsen), Жерар Куперфарб (фр. Gérard Kuperfarb), Брюно Лафон (фр. Bruno Lafont), Александра Рокка (фр. Alexandra Rocca), Жан Десазар-де-Монґайяр (фр. Jean Desazars de Montgailhard), Ґійом Ру (фр. Guillaume Roux).

Наприкінці 2011 р. до Ради директорів групи увійшли Мішель Рольє (фр. Michel Rollier), Мішель Бон (фр. Michel Bon), Бертран Колломб (фр. Bertrand Collomb), Бодуен Про (фр. Baudouin Prot), Філіпп Шаррьє (фр. Philippe Charrier), Жером Ґіро (фр. Jérôme Guiraud), Ян Ґальєн (фр. Ian Gallienne), Поль Демаре (мол.) (фр. Paul Desmarais,  Jr.), Філіпп Доман (фр. Philippe  Dauman), Веронік Вейлль (фр. Véronique Weill), Нассеф Савіріс (араб. ناصف ساويرس‎), Хуан Ґалльярдо (ісп. Juan Gallardo), Елен Плуа (фр. Hélène Ploix), Тьєррі де Рюддер (фр. Thierry de Rudder), Брюно Лафон (фр. Bruno Lafont), Колетт Левінер (фр. , Colette Lewiner), Оскар Фанхуль (ісп. Oscar Fanjul).

Місце групи «Lafarge» серед інших виробників будівельних матеріалів[ред.ред. код]

Найбільшими конкурентами «Lafarge» є «HeidelbergCement», «Holcim».

Історія групи «Lafarge»[ред.ред. код]

Завод «Lafarge» у Кормей-ан-Парізі, зупинений у 1990 р. У наступні роки його було розібрано для того, щоб повернути місцевості природній вигляд.
Цементний завод «Lafarge» у Конті, Франція, фото 2009 р.
Гіпсовий кар'єр «Lafarge» у Мазані, Франція, фото 2009 р.

XIX сторіччя[ред.ред. код]

Історія групи «Lafarge» розпочалася у 1833 р., коли Жозеф-Оґюст Павен де Лафарж (фр. Joseph-Auguste Pavin de Lafarge) успадкував компанію «Павен де Лафарж» (фр. Pavin de Lafarge), що її було засновано у 1749 р. і яка належала його родині. Печі для обпалення вапна знаходилися у французькому департаменті Ардеш поблизу вапнякового кар'єру (білий глинистий вапняк, що давав високогідравлічне вапно) біля річки Рона на горі Сен-Віктор (фр. mont Saint-Victor) між муніципалітетами Ле-Тей та Вів'є[20].

У 1848 р. назва компанії змінилася на «Lafarge Frères» (укр. «Брати Лафарж») після того, як керівниками компанії стали сини Жозефа-Оґюста Едуард і Леон[20].

У 1864 р. «Lafarge» виграв тендер на постачання 200 тис. тонн гідравлічного вапняку для будівництва Суецького каналу. Хоча 20 печей компанії на час виграшу тендеру виробляли лише 50 тис. тонн вапняку на рік, компанія швидко збільшила виробництво для того, щоб поставити продукцію без затримок. Канал було урочисто відкрито 17 листопада 1869 р.[20]

У 1866 р. «Lafarge» почав виробництво портландцементу в Алжирі, що вважається датою вихода компанії у Середземномор'я[20].

У 1887 р. у Ле-Тей було відкрито першу у світі дослідницьку лабораторію з вивчення цементу. У цій лабораторії в 1908 р. Жюлем Б'єдом (фр. Jules Bied) було виготовлено алюмінатний цемент (англ. aluminous cement) під маркою «Ciment Fondu», а у 1933 р. Етьєн Ранґад (фр. Etienne Rengade) розв'язав проблему гідролізу[20].

У 1889 та 1900 р.р. «Lafarge» отримав золоті медалі на «Всесвітніх виставках» у Парижі за свою соціальну політику стосовно робітників компанії (будівництво їдалень, шпиталів, шкіл, дитячих садків)[20].

У 1899 р. було розроблено «техніку гасіння в обертовому барабані» (англ. revolving roller extinction technique), інноваційний процес для створення білого вапна, морського вапна і екстра-білого цементу. Першими будівлями, зроблених з використанням цих продуктів «Lafarge», стали Нью-Йоркська фондова біржа (тесаний камінь та шови з білого цементу), причал у Венеції, порт Алжира та Корінфський канал[21].

XX сторіччя[ред.ред. код]

У 1908 р. Жюлем Б'єдом було створено «Ciment Fondu ®», стійкий до зовнішніх впливів і високих температур цемент, отриманий шляхом змішування вапняку і бокситів. Цей цемент швидко набув відмінної репутації завдяки своїм численним чудовим властивостям, зокрема, швидким твердінням і стійкості до корозії та високих температур. Цей вид цементу застосовували у паризькому метро, на нафтових платформах, в обладнанні для провідних світових виробників сталі, для стартового майданчика ракет «Ariane» на космодромі Куру у Французькій Ґвінеї тощо. «Ciment Fondu ®» є базовим компонентом для ряду інноваційних продуктів, включаючи спеціальні розчини та вогнетривкі бетони[20].

У 1921 р. було отримано перший патент на білий цемент (у цьому матеріалі під час виробничого процесу глина замінюється на каолін, який містить низьку кількість оксиду заліза). Білий цемент має такі самі властивостями, як і звичайний сірий цемент, але є естетичнішим. Білий цемент використовується досі, наприклад, архітектор Сантьяґо Калатрава використовував його у Франції у 1994 р. для будівництва станції швидкісних потягів Ліон-Сент-Екзюпері. У 1932 р., за 10 років після створення білого цементу, було створено новий продукт «Superblanc». Ле Корбюзьє вибрав цей цемент у 1936 р. для створення фасадів міністерств освіти і охорони здоров'я у Ріо-де-Жанейро, Бразилія[20].

У 1930 р. групою було вперше проведено рекультивацію кар'єру у Дравей. Наразі «Lafarge» планує рекультивацію кожного майданчику до початку видобутку. Екологічна експертиза перед початком діяльності визначає усі заходи, які будуть необхідні для захисту довкілля, біологічного різноманіття та місцевого населення. Майже 90% майданчиків видобутку нерудних матеріалів мають рекультиваційні плани, які забезпечують їм друге життя[20].

У 1931 р. групою було придбано компанію «Gypses et Plâtres de France» з Південної Франції, яка була власником низки гіпсових кар'єрів. Це придбання позначило вступ «Lafarge» на перспективний ринок гіпсу. Пізніше «Lafarge» став третім за величиною виробником гіпсу у світі[20].

У 1947 р. штаб-квартира компанії була перенесена з Вів'є в департаменті Ардеш до Парижа. На той час «Lafarge» став провідним виробником цементу у Франції та Північній Африці[20].

У 1956 р. було побудовано перший завод «Lafarge» з виробництва цементу в Північній Америці, у м. Річмонд в Західній Канаді. Створення «Lafarge Cement of North America» («LCNA»). У 1960 р. «Lafarge» придбав дві компанії з виробництва бетону, «Deeks-McBride» та «Anglo-Canadian», організувши виробництво бетону з власними автобетонозмішувачами. У 1965 р. було розпочато будівництво цементного заводу в Сан-Констані у Квебеку. До кінця 60-х років XX ст., «Lafarge» став третім найбільшим виробником цементу в Канаді, з річною виробничою потужністю 900 тис. тонн[20].

У 1959 р. «Lafarge» придбав частку в бразильській компанії «Cominci» та побудував свій перший завод з виробництва цементу в Бразилії у містечку Матозіньюс. Цей завод був першим з виробництва знаменитої маркі цементу «Чемпіон» (порт. Campeão). Особливий логотип та упаковка продукту були створені на честь бразильської футбольної команди, яка щойно виграла Кубок світу[20].

У 1970 р. було здійснено злиття «Lafarge Cement of North America» («LCNA»), заснованого у 1956 р., і найбільшого цементного виробника Канади «Canada Cement Company», що його було засновано у 1909 р. Нову компанію було названо «Canada Cement Lafarge Ltd.» («CCL»). «CCL» став найбільшим виробником цементу в Канаді, маючи 11 заводів[20].

У 1971 р. було укладено угоду з французьким міністерством у справах навколишнього середовища щодо зниження викидів пилу. З 1971 р. «Lafarge» робить активні кроки щодо зниження викидів пилу від цементних заводів. Група робить більше, ніж просто дотримується правил експлуатації обладнання і процесів, які використовуються на заводах, на кшталт витяжних фільтрів, — обладнання постійно вдосконалюється завдяки використанню нових технологій. Програма «Sustainability Ambitions 2012 roadmap», розпочата у 2007 р., ставить за мету скоротити викиди пилу на 30% до 2012 року на всіх заводах компанії в усьому світі[20].

У 1972 р. після першої нафтової кризи, групу було реорганізовано і було створено «Lafarge Holding Company». Нові методи управління і ефективніші виробничі процеси дозволили групі продовжити своє зростання. Науково-дослідна команда «Lafarge» розробила добавки для зменшення потреби використовувати воду, також відомі як «суперпластифікатори», що роблять бетонну суміш рухомішою без додавання додаткової води. Тридцять років потому ця інноваційна технологія буде використовуватися для створення технології «Agilia», бетону, що сам вирівнюється і сам розтікається[20].

У 1974 р. вперше було використано відходи сільськогосподарської промисловості (рисове лушпиння, відходи кавового виробництва) для зменшення вартості виробництва будматеріалів. Таких підхід знижує використання викопних видів палива, розширює джерела енергії, а утилізація відходів вигідна для суспільства. Це також знижує викиди CO2 — це особливо важливо, враховуючи, що цементна промисловість відповідає за 5% від глобальних викидів вуглекислого газу[20].

У 1977 р. було опубліковано принципи дій компанії (англ. Group's Principles of Action). Олів'є Лесерф, голова групи з 1974 до 1989 р., заявив: «Ми намагаємося керувати, служачи, а не домінувати. Справжня леґітимність лідера полягає в його здатності служити». Принципи дій являли собою набір загальнолюдських цінностей і зобов'язань, загальні для всіх співробітників. Вони включали в себе:

  • мету (англ. vision): стати безперечним лідером на ринку,
  • зобов'язання щодо зацікавлених сторін (англ. commitments to stakeholders): споживачів, акціонерів, місцевих громад,
  • шлях «Lafarge» (англ. the Lafarge Way) — кодекс поведінки для успішної роботи кожного співробітника[20].

У 1980 р. новостворена «Lafarge Coppée Group», народжена від злиття «Lafarge» і «Coppée», стає провідним виробником цементу в Північній Америці. Кількість співробітників групи збільшилася з 12 тис. до 17 тис[20].

З придбанням «General Portland Inc.», третього найбільшого виробника цементу у світі, у 1981 р. «Lafarge» стала одним з найбільших виробників цементу в Північній Америці. У цьому ж році на ринок було виведено бетони з високими виробничими властивостями («HPC» — англ. high performance concrete) з винятковим рівнем міцності[20].

У 1985 р. вперше інвестував у регіон на південь від Сахари, розпочавши будівництво у Камеруні. З часом, група розширилася в Кенії (1989 р.), Південній Африці (1998 р.), Уганді, Беніні (1999 р.), Зімбабве, Танзанії, Малаві, Нігерії та Замбії (2001 р.). Наразі «Lafarge» присутній у 10 країнах на південь від Сахари[20].

У 1989 р. «Lafarge» придбав швейцарську компанію «Cementia», що принесло ряд престижних брендів у портфель групи: «Asland» (№1 в Іспанії),«Perlmooser» (№1 в Австрії, компанія з 100-річною історією), «Bamburi» (№1 у Кенії), «Semen Andalas» в Індонезії, три цементні заводи у США[20].

У 1990 р. «Lafarge» підписав угоду з «Zement Karsdorfer». Цей цементний актив у Східній Німеччині був найпотужнішим за продуктивністю в Європі, йому належала майже половина кількості цементу виробленого у Франції. Продовження розширення групи в Східній Європі. Дослідницька команда «Lafarge» була змінена, його науково-дослідний центр було створено на острові Л'Іль-д'Або (фр. L'Isle-d'Abeau) поблизу Ліона у Франції. Ця лабораторія стала провідною у світі у тім, що стосується будівельних матеріалів. Цей осередок високих технологій об'єднує техніків і дослідників з усього світу. Сотні патентів, заснованих на їхніх роботах, були зареєстровані по всьому світу[20].

У 1994 група придбала свій перший завод з виробництва цементу в Хуабеї у Китаї. Це була перша з багатьох інвестицій в країні. Гіпсовий бізнес почав розвиватися в 1996 р., спільне підприємство з австралійською компанією «Boral» було створене у 2000 р. У 2002 році в провінції Сичуань було побудовано завод цементу у місті Дучан'ян (кит. 都江堰, англ. Dujiangyan). Другу виробничу лінію було введено в 2005 р. з впровадженням передових технологій та екологічних стандартів. У 2002 р. група придбала 70% акцій цементного заводу в найбільшому місті світу Чунціні, провінція Сичуань у КНР[20].

У 1995 р. «Lafarge» реалізував свої перші програми з переробки відходів виробництва для їхнього використання в якості альтернативи стандартним видами сировини та палива на всіх промислових об'єктах, де це технічно можливо. Як член-засновник «WBCSD» — «Всесвітньої ради підприємців з екологічного будівництва» (англ. World Business Cuncel for Sustainable Development), «Lafarge» заохочує будівництво будівель, дотримуючись принципів поваги до людей і довкілля. Група опублікувала свою екологічну політику і взяла на себе зобов'язання щодо збереження місць видобутку. «Lafarge» запустив свій перший план з розміщення акцій серед співробітників компанії (англ. employee stock option plan), який дозволив співробітникам мати частку в фінансовому успіху групи і заохочував почуття спільності[20].

У 1997 р. було придбано британську групу «Redland», що зміцнило позиції «Lafarge» у сфері нерудних матеріалів і бетону. «Lafarge» опинився в групі лідерів у галузі будівельних матеріалів у Північній Америці, незабаром став працювати в секторі покрівельних покриттів[20].

«Lafarge» створив напрямок щебеню та бетону (англ. Aggregates & Concrete Business), значно поліпшив свої позиції у сфері виробництва бетону, нерудних і дорожніх матеріалів, зокрема у Франції, Великій Британії, США і Канаді[20].

Новий бізнес покрівельних матеріалів «Lafarge» (англ. Roofing Business) став №1 на світовому ринку, зокрема в Північній та Південній Америці (США, Мексика, Бразилія, Аргентина), в Азії (Японія, Китай, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Таїланд, Індія) та у Південній Африці[20].

У 1998 р., продовжуючи свою стратегію зростання в Азії, «Lafarge» придбала два заводи гіпсокартону у Південній Кореї, недалеко від міста Пусан. Южнокрейскій ринок гіпсокартону є другим за величиною в регіоні і пропонує відмінні можливості для подальшого зростання. «Lafarge» також увійшов на індійський ринок цементу, купивши цементний підрозділ «TISCO» («Tata Iron & Steel Company Ltd»), і став провідним виробником в Індії[20].

XXI сторіччя[ред.ред. код]

У 2000 р. «Lafarge» і «Всесвітній фонд дикої природи», найбільша організація з охорони природи у світі, підписали 5-річну угоду в рамках партнерської програми «Conservation Partner». Група «Lafarge» була вперше включена до індексу корпоративної стійкості Доу-Джонса, глобального індексу, що враховує компанії, які є «найпросунутіші» з точки зору екології. В той самий рік відбулося злиття відділень нерудних матеріалів «Lafarge» і «Warren Paving & Materials Group» — таким чином «Lafarge» став одним з провідних виробників нерудних матеріалів на північноамериканському ринку. «Lafarge» і «Boral» підписали угоду про спільне підприємство для їхнього бізнесу гіпсу в Азії. Було запущено два нові продукти з дуже високою доданою вартістю («Ductal» — бетон з ультра-високими виробничими властивостями, та «Agilia» — вкрай рухливий бетон, що саморозтікається та самовирівнюється[20].

У 2001 р. було придбано «Blue Circle». Група стала провідним виробником цементу у світі і зміцнила свої позиції на ринках, що розвиваються. В рамках свого новаторського партнерства з «Всесвітнім фондом дикої природи», група розробила амбітну мету щодо скорочення викидів CO2 на 20% в 2010 році в порівнянні з рівнем 1990 року. «Lafarge» отримав нагороду як приватна компанія, що забезпечує найефективніші природоохоронні заходи. «Lafarge» представила свою методологію реструктуризації на заводі в Марокко. Програма включала переїзд на нове місце роботи в компанії у регіоні, гранти та навчання для створення малого бізнесу, або достроковий вихід на пенсію до 55 років[20].

У 2002 р. було підписано рамкову угоду про зміцнення співпраці між «Lafarge» та французьким «Національним центром наукових досліджень» (фр. «CNRS», «Centre national de la recherche scientifique»). Метою загальних дослідних проектів стало глибше розуміння гідравлічних в'яжучих речовин і впровадження основних інновацій в сферу будівельних матеріалів[20].

У 2002 р. «Lafarge»'ем було створено лінію гіпсокартону на замовлення «PLAtec». Цю продукцію було використано, зокрема, в інтер'єрі штаб-квартири «Virgin» у Франції та для комплексу урядових будівель в департаменті Воклюз за дизайном Ренцо Піано[20].

У 2003 р. «Lafarge» підписав 5-річний договір про співпрацю з «Care», неурядовою організацією для боротьби зі СНІДом. Договір стосувався освіти, профілактики, боротьби з дискримінацією жертв хвороби, анонімне обстеження та анти-вірусні програми лікування[20].

У 2003 р. група створила комісію зацікавлених сторін (англ. stakeholder panel), щоб отримати «зовнішній погляд» на свою діяльність і стратегію. 9 членів комісії було відібрано з урахуванням їх знань і практичного досвіду[20].

У 2003 р. група приєдналася до інших гравців великого бізнесу для дотримання 10 основних принципів, що стосуються прав людини, трудових норм, охорони навколишнього середовища та боротьби з корупцією[20].

У 2004 р. група розвиває свій бізнес в країнах, що розвиваються, будуючи нові заводи в Азії (Тайланд, Індія, Камбоджа тощо), консолідуючи свої позиції в Кореї, розширюючи свої цементні потужності в Північній Африці та Східній Європі тощо[20].

У 2004 р. було виведено на ринок перший гіпсокартон з 4 конічними краями під торговою маркою «Signa»[20].

Після цунамі в грудні 2004 року «Lafarge» організовує надання надзвичайної допомоги співробітникам і членам їх сімей[20].

У 2004 р. «Lafarge» об'єднав зусилля з відомим «Національним будівельним музеєм» у Вашингтоні, США, щоб організувати виставку, присвячену бетону[20].

У 2004 р. «Lafarge» приєднався до «Transparency International», організації для боротьби з корупцією[20].

У 2005 р. через спільне підприємство «Lafarge» подвоїв свої виробничі потужності у Китаї і став третім найбільшим виробником цементу в країні. Він також інвестував 300 млн € в розширення виробничих потужностей свого гіпсового бізнесу[20].

У 2005 р. на ринок виведено ассортимент декоративних бетонів «Artevia»[20].

2005 р. «Lafarge» входить до 100 найефективніших транснаціональних корпорацій з точки зору сталого розвитку. Група підписує угоди щодо соціальної відповідальності та міжнародних суспільних відносин з трьома міжнародними профспілками[20].

У 2005 р. три проекти групи, що їх було реалізовано в країнах, які розвиваються, отримали статус «Механізму чистого розвитку» (англ. Clean Development Mechanism), що дозволило впроваджувати проекти зі скорочення обсягів викиду парникових газів у країнах, для яких не було встановлено обсягів викиду за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату[20].

У 2005 р. було підписано глобальну рамкову угоду з «Habitat for Humanity International» (програма ООН стосовно населених пунктів) щодо будівництва дешевого житла на 5 континентах[20].

У 2005 р. «Lafarge» співпрацював з престижними університетами для організації архітектурного симпозіуму в Шанхаї (англ. Shanghai Architectural Symposium)[20].

У 2006 р. група прискорила своє зростання. Брюно Лафон був призначений генеральним директором групи. Розпочато здійснення стратегічного плану «Excellence 2008», яким передбачалося поліпшення показників промислових підприємств, зміцнення позицій у країнах, які розвиваються і додаткові дії для підтримання екологічного будівництва. «Lafarge» викупив акції міноритарних акціонерів у своєму північноамериканському бізнесі та став лідером у Північній Америці в усіх напрямках своєї діяльності[20].

У 2006 р. було випущено на ринок технологіний цемент без пилу під торгівельною маркою «Sensium»[20].

У 2006 р. Жаком Феррьє (фр. Jacques Ferrier) у партнерстві з «Lafarge» було розроблено концепцію екологічної вежі, побудованої з інноваційних матеріалів «Hypergreen»[20].

У 2006 р. у партнерстві з двома престижними інженерними школами «Lafarge» створив кафедру матеріалів для екологічного будівництва.

У 2006 р. «Lafarge» став партнером виставки «Бетон — оце так дивина!», що її було організовано «Музеєм мистецтв і ремесел» у Парижі.

У 2007 р. «Lafarge» поступився своїми активами у підрозділі покрівельних матеріалах (англ. Roofing Business) інвестиційному фондові «PAI partners», щоб зосередитися на своїй основній діяльності[20].

У 2007 р. в ухваленій програмі «Sustainability Ambitions 2012» було поставлено амбітні цілі щодо поліпшення здоров'я працівників, вирішення проблем зміни клімату та захисту біосфери[20].

У 2007 р. на ринок було запущено два нові види бетону «Extensia» і «Chronolia» — їхнє застосування економить час і скорочує застосування ручної праці[20].

У 2007 р. група розширила свій дослідницький центр, додавши новий експериментальний завод бетону, що дозволив дослідникам перевіряти результати лабораторних досліджень у режимі реального часу і в промислових масштабах[20].

У 2008 р. було придбано «Orascom Cement», який володів цементними заводами на Близькому Сході та в басейні Середземного моря. «Orascom Cement» займав ключові позиції на перспективних ринках Єгипту, Алжиру, Об'єднаних Арабських Еміратів та Іраку. «Orascom Cement» також виявився компанією, де було підібрано талановиті кадри, що володіють унікальним досвідом роботи на таких ринках[20].

У 2009 р. «Lafarge» продовжував зростати у країнах, що розвиваються — в Еквадорі, Нігерії, Іраку тощо. Було запущено нову ґенерацію ізоляційних бетонів під маркою «Thermedia».

У 2010 р. «Lafarge» підсилює свою інноваційну стратегію та впроваджує проект під назвою «Aether» (укр. етер), спрямований на скорочення CO2 під час виробництва цементу - на честь 20-річного ювілею свого Технологічного Центру.

У 2010 р. група стала партнером французького павільйону на «Shanghai World Expo 2010».

У 2010 р. «Lafarge» посилив свою присутність у Бразилії після купівлі пакету акцій «Cimpor Votorantim» і став одним з трьох основних виробників цементу в країні.

У 2010 р. «Lafarge» і «Strabag», найбільша будівельна компанія в Центральній і Східній Європі, створили холдинг, що розташовується в Австрії.

У 2011 р. «Lafarge» та «Anglo American» оголосили про створення найбільшого виробника будівельних матеріалів у Великій Британії.

У 2011 р. група продала потужності з виробництва цементу та бетону у південно-східних районах США колумбійській групі «Cementos Argos». Також було оголошено про продаж гіасового бізнесу у Європі, Південній Америці, Австралії та Азії.

У 2011 р. «Lafarge» представив проект нової організації групи, що має бути гнучкішою, ніж раніше, більш сфокусованою на ринках та своїх клієнтах.

Було оголошено про план скоротити викиди CO2 на 33% у перерахунку на тонну виробленого цементу до кінця 2020 р.

У 2011 р. «Lafarge» запустив на ринок нове покоління проникаючих бетонів під торговою маркою «Hydromedia».

«Lafarge» є лідером світової цементної промисловості з виробничими потужностями у 51 країні.

Виробництво нерудних матеріалів і бетону в даний час організоване у 29 країнах зробило значний стрибок у 1997 р. з придбанням «Redland plc», одного з провідних виробників нерудних матеріалів і бетону.

«Lafarge» у світі[ред.ред. код]

Мапа присутності «Lafarge» (виробничі потужності та представництва) станом на 31 грудня 2011 р.[3].
Кадр з TV-ролика «Цемент "Чемпіон"», Бразилія[22].

Головний офіс Групи «Lafarge» розташований у Парижі.

Номер у реєстрі «Комерційного суду Парижа» (фр. Tribunal de commerce de Paris) — «542 105 572 RCS Paris».

Наразі Lafarge є світовим лідером у галузі будівельних матеріалів. Вона налічує 65 000 працівників у 64 країнах. У 2012 році обсяги продажів Компанії склали 15,8 млрд. євро.

Займаючи провідні позиції в усіх напрямах своєї діяльності – виробництві цементу, щебеню та бетону, Група робить вклад у будівництво міст по всьому світу завдяки інноваційним рішенням, що дозволяють робити житло доступнішим, забудову компактнішою, споруди довговічнішими, будівлі красивішими, а інфраструктуру досконалішою.

Володіючи провідним у світі центром дослідження будівельних матеріалів, Lafarge закладає інновацію в основу своїх пріоритетів, що допомагає Компанії впроваджувати екологічно раціональне будівництво та архітектурну креативність. З 2010 року група Lafarge входить до Індексу Доу Джонса, першого світового критерію стійкості, завдяки ефективним діям у напрямі сталого розвитку.

Додаткову інформацію можна отримати на офіційному веб-сайті Компанії www.lafarge.com

«Lafarge» в Україні[ред.ред. код]

«Lafarge» в Україні представлена бізнес-напрямом "Щебінь" і є одним з провідних виробників та постачальників нерудних матеріалів на будівельному ринку України з 2004 року.

До її складу входять такі підприємства:

1. ТОВ «Клесівський кар’єр нерудних копалин «Технобуд» (у складі якого діють два структурних підрозділи – Кощіївська та Іспаська філії),

2. ТОВ «Технобуд» (Рівненська обл., Сарненський р-н., смт. Клесів ),

3. ТОВ «Сіпан» (Київська обл., Фастівський р-н., с. Кощіївка),

4. ТОВ «Буковинські Будівельні Матеріали» (Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Іспас).

Загальна виробнича потужність підприємств «Лафарж Щебінь Україна» становить понад 7 млн. тонн сировини на рік.

У 2012 році підприємства реалізували 4 545 719 тонн виготовленої продукції.

Найбільша частка готової продукції збувається споживачам Росії, Польщі, України, Білорусі залізничним і автомобільний транспортом.

Головний офіс «Lafarge» в Україні розташований у Києві.

Додаткову інформацію можна отримати на офіційному веб-сайті компанії www.lafarge.ua

Цікаві факти та останні новини[ред.ред. код]

Цікаві факти
QR-код промо-акцій «Lafarge» 2011 та 2012 років під назвою «Big Boys Toys»[23].

У Західній Європі «Lafarge» активно застосовує нові методи маркетингової комунікації з клієнтами. У 2011 р. було розроблено апплет для iPhone, за допомоги якого можна підрахувати кількість будівельних матеріалів, виходячи з певних вихідних даних тощо[24]. З 17 вересня 2008 р. активно використовується канал на «Youtube»[25]. Також використовуються такі онлайнові медіа, як-от: «Facebook», «Twitter», «Daily Motion»[26]. У Великій Британії на упаковки з продукцією «Lafarge» ставляться QR-коди[27]. У 2011 та 2012 роках проводилася промо-акція для сегменту B2B під назвою «Big Boys Toys»[28]. У Великій Британії у маркетингових комунікаціях активно використовуються електронні розсилки власникам дистрибуційних мереж (як приклад наводиться «response rate» 35% у порівнянні зі стандартними 5% - 15% та «click-throughs» на рівні 45% у порівнянні з 1% - 10% в середньому у галузі).

Новини
Листівка «Lafarge Росія» з інформацією про новий цемент під брендом «Лафарж Мастер»[29].

19 березня 2012 р. російський підрозділ «Lafarge» був відзначений «Премією HR-бренд 2011» у номінації «Світ». Ця премія, що її було засновано групою компаній «HeadHunter» присуджується за найуспішнішу роботу над репутацією компанії як роботодавця. Премію було присуджено за програму компанії «Lafarge» «Відповідальність + Безпека = ЖИТТЯ», завдяки якій за останні шість років кількість нещасних випадків на російських підприємствах групи скоротилася у 14 разів[30]. Українську компанію ВАТ «Миколаївцемент», що входить до групи, було відзначено дипломом за просування практики охорони здоров’я і безпеки в рамках II Національного конкурсу кейсів з корпоративної соціальної відповідальності у 2009 р. Підприємство представляло свій бізнес-кейс на тему «Безпечна робота – здорове життя», оскільки безпека праці й охорона здоров’я людей є головним пріоритетом ВАТ «Миколаївцемент»[31].

20 березня 2012 р. «Lafarge» відкрив новий «Дослідницький центр будівельних матеріалів» (англ. Construction Development Lab / CDL) в індійському місті Мумбай. У цьому центрі проектуватимуться будівельні рішення, адаптовані до потреб індійського ринку. Індія може стати третім за величиною будівельним ринком у світі до 2018 року[32]. Серед інновацій цього дослідницького центру є будівництво житла зі шламу (англ. mud house) з недорогими в'яжучими речовинами з включенням частинок особливо малого розміру (англ. Nano low cost binder), використання нерухливого гравію для дорожнього покриття (англ. stabilized gravel for road surface), розробка будівельних блоків (англ. masonry block systems) для заміни стін з традиційної цегли, розробка панелей з пористого бетону (англ. pervious concrete) для міського середовища.

20 березня 2012 р. індійське відділення «Lafarge» оголосило переможців у конкурсі найкращих винаходів у екологічному будівництві «Lafarge Invention Awards 2011». Конкурс розпочався восени 2011 р., коли індійських студентів, інженерів, архітекторів і вчених було запрошено на інформаційні семінари[33].

22 березня було відзначено Всесвітній день водних ресурсів. У 2009 р. «Lafarge» підписав договір про співробітництво з Всесвітнім фондом природи щодо захисту водних ресурсів планети. За три роки «Lafarge» закінчив нанесення на карти водних ресурсів на території своєх кар'єрів (англ. water availability mapping of Lafarge's sites). Так само було закінчено і надано у загальне користування 16 досліджень, які стосуються повторного використання кар'єрів (англ. recycling), відновлення природнього різноманіття (англ. recovery), зниження споживання енергії (англ. reduction of consumption) тощо. У 2010 р. системи для повторного використання води було встановлено на 80% цементних заводів, 72% потужностей для виробництва бетону та щебеню, 69% потужностей для виробництва гіпсу. Було поліпшено моніторинг показників роботи кар'єрів, запроваджено розширену звітність. Охорона водних ресурсів стала частиною корпоративної культури підприємства — декілька нагород у цементній галузі (англ. Cement Awards) за останні роки було присуджене за ощадливе використання водних ресурсів. Куратором програми з боку «Lafarge» є Жорж Шаїн (фр. Georges Chahine), директор програми охорони водних ресурсів (англ. Lafarge's Water program director), з боку Всесвітнього фонду природи — Стюарт Орр (англ. Stuart Orr), координатор програм прісної води (англ. Freshwater Manager for WWF International)[34][35].

10 років тому, у квітні 2002 року «Lafarge» відкрив пішохідний міст «Seonyu» у столиці Південної Кореї Сеулі. Цей пішохідний міст, який пов'язує місто з островом Сеонью, є першою спорудою у світі, побудованою з бетону з вставкою фібро-волокна під назвою «Ductal». Міст було побудовано за проектом архітектора Руді Річчіотті (італ. Rudy Ricciotti), він складається з арки довжиною 120 метрів, товщина пішохідної частини — лише 3 см[36].

12 квітня 2012 р. — компанія «Lafarge» у Росії запускає новий бренд якісного цементу для загальних будівельних робіт «Лафарж-Мастер». Це перший продукт з нової продуктової лінійки цементу в лантухах, запуск якої заплановано на 2012 рік[37].

4 травня 2012 р. буде оголошено фінансові результати першого кварталу 2012 р. групи «Lafarge»[38].

Новини будівельного бізнесу[ред.ред. код]

27 березня 2012 р. — група «Базовий Елемент» («Базел») Олега Дерипаски завершила реорганізацію будівельного бізнесу. Завдяки реорганізації обсяг виручки будівельного сектору перевищить 90 млрд російських карбованців за підсумками 2012 р. Метою реорганізації є забезпечити лідерство у сфері виробництва будівельних матеріалів у Росії, вивести групу до трійки найбільших девелоперів в сегменті цивільного будівництва і зробити її одним з провідних гравців в інфраструктурному будівництві. Функція стратегічного управління активами будівельного сектору буде покладено на головну компанію ВАТ «Главстрой». Вона об'єднала чотири дивізіони: житлово-цивільне будівництво, виробництво будівельних матеріалів і конструкцій, проектування цивільних і промислових об'єктів (корпорація «Главмосстрой»); девелопмент (ВАТ «Главстрой-девелопмент»); інфраструктурне будівництво (ПСК «Трансбуд»); виробництво цементу ( ТОВ «БазелЦемент»)[39].

27 березня-30 березня 2012 р. у виставковому центі «КиївЕкспоПлаза» відбувся Міжнародний форум «Interbudexpo». Це центральна галузева подія для всіх представників будівельного ринку, це — місце, де збираються професіонали у сферах будівництва, архітектури, проектування, дизайну тощо. Організатор форуму — ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок». Проходить за підтримки Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Було проведено такі заходи:

  • семінар на тему «Вимоги безпеки та категорії складності об’єктів будівництва. Категорії складності об’єктів»
  • Міжнародна конференція з ландшафтного дизайну
  • Перша республіканська конференція «Ринок дверей України»
  • Український форум приватних забудовників «Комплексний підхід до будівництва сучасного приватного будинку», тема: «Доступний будинок за мінімальні гроші»
  • конференція «Будівельний бізнес в інтернеті: коли просування сприяє продажам?»
  • семінар на тему «Будівельні вироби. Будівлі комплексного зведення. Технічні вимоги, процедура, перспективи»
  • семінар «Виробництво та сертифікація будівельних матеріалів»
  • семінар «Комплексні зведення будівель та конструктивних систем»
  • круглий стіл на тему «Ринковий нагляд і сертифікація будівельних матеріалів»

26 квітня-27 квітня 2012 р. у Львові відбудеться «Весняний Діловий Форум 2012». Ключовою темою цьогорічного Форуму буде пошук шляхів та механізмів залучення інвестицій у пріоритетні галузі України та Львова. У Форумі бере участь генеральний директор «Lafarge» в Україні Ґюнтер Сметана[40].

Зовнішні ресурси[ред.ред. код]

Дослідження

  • Аналіз ринку піску, щебеню, гравію. Україна. 2011 рік.[41]
  • Аналіз ринку будівельних і ремонтних послуг. Україна. 2011 рік.[42]
  • Аналіз ринку бетону та залізобетону. Україна. 2011 рік.[43]
  • Аналіз ринку конструкцій з цементу і бетону. Україна. 2011 рік.[43] (рос.)
  • Аналіз ринку цементу. Україна. 2011 рік.[43] (рос.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Промислова група «Etex» стає лідером у галузі «сухого» будівництва. (рос.)
  2. Історія — група «Lafarge». (рос.)
  3. а б в г д е ж и к л Річний звіт за 2011 р. (англ.)
  4. «Lafarge» купує «Orascom Cement» за 10 млрд €. (англ.)
  5. «Lafarge» входить в індійський бізнес «RMC», купуючи «Larsen & Turbo». (англ.)
  6. а б Пресовий реліз компанії від 17 лютого 2012 р. (англ.)
  7. а б в Річний звіт за 2011 р. (англ.)
  8. Дані про акції компанії «Lafarge». (англ.)
  9. «Lafarge» на «Euronext». (англ.)
  10. «Lafarge» на «НЙФБ». (англ.)
  11. Котирування акцій «Lafarge» на біржі. (англ.)
  12. «Потрібно бути росіянами в Росії та китайцями - у Китаї», - Брюно Лафон, голова ради директорів і генеральний директор «Lafarge». (рос.)
  13. Стратегія групи «Lafarge». (англ.)
  14. «Aether Cement»: новий тип цементу, при вииробництві якого виділяється порівняно мало вуглекислого газу. (англ.)
  15. Усе про «R&D». (англ.)
  16. «Lafarge Щебінь Україна» - виробництво та продаж гранітного щебеню різних фракцій в Україні. (укр.), (рос.), (англ.)
  17. Плакат «Дні відкритих дверей», «Lafarge Чехія». (чеськ.)
  18. Корпоративний журнал «Magazino», «Lafarge» Греція, №37 (зима 2011 р.).
  19. Комісії зацікавлених сторін. (англ.), (фр.)
  20. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж Історія компанії «Lafarge» на індійському сайті групи. (англ.)
  21. Про історію «Lafarge» на сайті «Prostroymat.ru». (рос.)
  22. TV-ролик «Цемент "Чемпіон"», Бразилія. (порт.)
  23. Промо-акція «Lafarge» під назвою «Big Boys Toys». (англ.)
  24. Інформація про апплет для iPhone на «Youtube». (англ.)
  25. Канал «Lafarge» на «Youtube». (англ.)
  26. Про соціальні медіа на сайті «lafarge.com». (англ.)
  27. Менеджер з комунікації «Lafarge» пояснює, що означають «соціальні медіа» у світі цементу. (англ.)
  28. Умови промо-акції «Lafarge» під назвою «Big Boys Toys». (англ.)
  29. Листівка «Lafarge Росія» з інформацією про новий цемент під брендом «Лафарж Мастер». (рос.)
  30. Компанію «Lafarge Росія» відзначено «Премією HR-бренд 2011». (рос.)
  31. «Lafarge» підсумувала традиційний місяць з безпеки праці та охорони здоров’я. (укр.)
  32. Відкриття нового Дослідницького центру будівельних матеріалів в Індії. (англ.)
  33. «Lafarge Invention Awards 2011»: Думаймо нестандартно! (англ.)
  34. Всесвітній день водних ресурсів. (англ.)
  35. Зберігаймо воду!. (англ.)
  36. Перша споруда у Південній Кореї, побудована з «бетону майбутнього» «Ductal». (англ.)
  37. На російський ринок виходить «Лафарж-Мастер» - новий бренд тарованого цементу. (рос.)
  38. Заплановані події. (англ.)
  39. Олег Дерипаска реорганізував будівельний бізнес. (рос.)
  40. «Весняний Діловий Форум 2012» у Львові у 2012 р. (укр.)
  41. Аналіз ринку піску, щебеню, гравію. Україна. 2011 рік. (рос.)
  42. Аналіз ринку будівельних і ремонтних послуг. Україна. 2011 рік. (рос.)
  43. а б в Аналіз ринку піску, щебеню, гравію. Україна. 2011 рік. (рос.)