Layla

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Layla»
Обкладинка синглу
Сингл Derek and the Dominos
з альбому 'Layla and Other Assorted Love Songs'
Випущений березень 1971
Формат вінілова грамплатівка
Записаний серпеньвересень 1970
Criteria Studios (Маямі, Флорида)
Жанр блюз-рок
Композитор Ерік Клептон, Джим Гордон
Тривалість 7:02—7:11[1]
Лейбл Atco
Продюсер Том Дауд
Місця в чартах
*№51 (The Billboard Hot 100) (1972)
Професійні огляди
*All Music Guide посил.
Музичний приклад

«Layla» (укр. «Ле́йла») — пісня рок-гурту Derek and the Dominos, записана в 1970 році для альбому Layla and Other Assorted Love Songs. «Layla» вважається однією з найвизначніших пісень про кохання в рок-музиці[2], відома віртуозними гітарними програшами у виконанні Еріка Клептона і Дуейна Оллмена в першій частині пісні і контрастною фортепіанною партією без слів, написану Джимом Гордоном у другій. Ці контрастні частини були написані окремо Клептоном і Гордоном.

Приводом для написання пісні була любов Клептона до Патті Бойд, дружини його друга Джорджа Гаррісона. Перший реліз «Layla» не мав успіху[3], але потім пісня сподобалась не лише публіці, але і критикам. Її нерідко називали однією з найкращих рок-пісень усіх часів. Дві різні версії пісні мали успіх в чартах: 1972 року (№51 в хіт-параді The Billboard Hot 100) і двадцять років по тому — акустична з альбому Unplugged. 2004 року пісня посіла 27 позицію у списку 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone. 1993 року акустична версія була нагороджена Премієї Греммі за за найкращу рок-пісню.

Передісторія[ред.ред. код]

Джордж Гаррісон познайомився з Патті Бойд під час фільмування стрічки «Вечір важкого дня» і одружився з нею в 1966 році. В той час Клептон і Гаррісон були близькими друзями. Так, Ерік Клептон брав участь в работі над піснею Гаррісона «While My Guitar Gently Weeps» із знаменитого альбому White Album, а Гаррісон зіграв на гітарі в пісні «Badge» гурту Cream (де грав на той момент Клептон) для альбому Goodbye під псевдонімом Л'Анджело Містеріозо. Після розпаду гурту Blind Faith, Клептон закохався в Патті[4].

Назва пісні була навіяна східною легендою «Лейла і Меджнун»[5], уславлену перським поетом XII століття Нізамі Гянджеві. Вона основана на реальних подіях, і розповідає про молодого чоловіка на ім'я Гаїс аль-Мулаввах, який жив в VII столітті на території сучасної Саудівської Аравії. Лейлу, видали заміж, а Гаїс (прозваний «меджнуном», перс. مجنون‎ — одержимий, божевільний) пішов від свого племені в пустелю і жив самітно, складаючи пісні на честь Лейли. Лейла переїхала з чоловіком до Іраку, де згодом занедужала і померла. Через декілька років був знайдений мертвим і Гаїс. Цю повість Клептону розповів його друг Ієн Даллас[4], який в той час приймав ісламську віру, і музиканта зворушила ця історія[6].

Стосунки Гаррісона з Бойд через декілька років зайшли в кут. В 1977 році вони розлучились. За словами Гаррісона до того часу «стосунки з Патті вже скінчилися», тому весілля Клептона і Бойд не викликало у нього протесту: «Він одружився з нею, … і справжня проблема з'явилася у Еріка: його страшенно лютило, що я на нього зовсім не сердився!»

Гаррісон разом з Рінго Старром і Полом Маккартні прийшоів на весілля Клептона і Бойд, яке відбулась в 1979 році. Впродовж своїх стосунків із Бойд, Ерік написав і присвятив ще одну любовну баладу неї «Wonderful Tonight». Втім сімейне життя Клептона і Бойд не було щасливим: в 1989 році вони розлучились.

Запис і музична структура[ред.ред. код]

Після розпаду гурту Cream Клептон взяв участь в декількох музичних проектах, в тому числі у власному недовгочасному гурті Blind Faith, а також виступав з дуетом чоловіка і дружини Delaney & Bonnie. Навесні 1970 року Клептон дізнався, що Delaney & Bonnie залишили музиканти-акомпаніатори: басист Карл Редл, барабанщик Джим Гордон, і клавішник Боббі Вітлок. Скориставшись нагодою, Клептон запропонував їм стати учасниками нового гурту, який отримав назву Derek and the Dominos[7].

У другій половині 1970 року до гурту приєднався Дуейн Оллмен, гітарист The Allman Brothers Band. Клептон и Оллмен високо цінували творчість один одного; Клептон до того часу встиг на запрошення Тома Дауда виступити із The Allman Brothers Band[8]. Оллмен і Клептон легко знаходили спільну мову і невдовзі стали гарними друзями.

Дауд до того часу був відомий багатьма музичними роботами, в тому числі із Клептоном у складі Cream (Клептон одного разу назвав Дауда «ідеальною людиною для запису»). Робота над даним альбомом стала ще одним із його досягнень. В біографічному документальному фільмі про Дауда, який називався «Том Дауд і мова музики», показано як він змікшував оригінальні мастер-стрічки з «Layla»[9].

Перші 5 тактів гітарної партії з пісні «Layla»

«Layla» була написана Клептоном як балада, але після того як Оллмен написав характерний риф для композиції, вона стала рок-піснею[10]. Через деякий час Клептон повернувся до студії вночі. Там він застав Гордона, який грав власну мелодію на фортепіано. Клкптону сподобалась мелодія, і він переконав Гордона включити її до пісні[7]. Друга частина «Layla» була записана через три тижні після того як була завершена перша: Гордон зіграв свою партію на фортепіано, Клептон на акустиній гітарі, а Оллмен на слайд-гітарі[10]. Як тільки Дауд поєднав дві частини композиції[10], «Layla» була завершена.

«Layla» складається із двох частин, кожна характеризується своїм ритміко-мелодичним елементом, що повторюється, або рифом. Перша частина, записана в тональності ре мінор для приспівів і мі мажор для куплетів[11], зосереджена навколо «фірмового» рифу — гітарної мелодії, зіграної із застосуванням hammer-on'ів, pull-off'ів та паверкордів. Вважається, що риф, був написаний Дуейном Оллменом на основі вокальної мелодії пісні Альберта Кінга «As the Years Go Passing By» з альбому 1967 року Born Under a Bad Sign[12]. Перша секція також містить записане за допомогою накладання гітарне соло, певною мірою дует між слайд-гітарою Оллмена і вібрато бенда Клептона. Розміщуючи свій слайд в пунктах за кінцем накладки гітари, Оллмен міг грати більш високі ноти, ніж без неї. Том Дауд називав їх «нотами, які відсутні на інструменті!»[8].

Другу частину, написану Джимом Гордоном, зазвичай називають «фортепіанною кодою»[13]. Спочатку вона була зіграна в до мажорі, проте під час мікшування швидкість стрічки коди була збільшена. Отримана тональність знаходиться десь між до і до-дієзом. Клавішна інтерлюдія в кінці пісні доповнена акустичною гітарою і является також супроводом до outro-соло. Та ж мелодія виконується на слайд-гітарі Оллмена, але на одну октаву вище. Джим Гордон на відміну від Клептона і Оллмена, просто грає мелодію, не імпровізуючи. Клавішні — фактично головний інструмент під час коди, а соло виступає в якості ритму[10].

Сам Ерік Клептон так одного разу сказав про цю пісню[14]:

« «Layla» — складна, це пісня, яку не так лекго виконувати вживу. Потрібен дуже сильний колектив музикантів, щоб всі складові були на місці, але коли все є… Наприклад, її складно виконувати в квартеті, тому що є партії в яких потрібно співати і виконувати цілком протилежні речі, що практично неможливо. Втім якщо з вами великий колектив, як у мене в турне, тоді виконати щось на кшталт «Layla» буде легко — і я дуже цим пишаюсь. Мені дуже подобається слухати цю пісні. Начебто вона не моя. Начебто я слухаю когось, хто мене дуже подобається. Я любив гурт Derek and The Dominos і в той ж час я начебто сам в ній і не був його учасником. Я просто фанат Derek and The Dominos. Іноді моя власна музика може бути такою. Якщо вона зіграла своє призначення бути хорошою музикою, то я вже не асоціюю себя з нею. Начебто це хтось інший. І тоді такі пісні легко виконувати[15]
Оригінальний текст (англ.)

'Layla' is a difficult one, because it’s a difficult song to perform live. You have to have a good complement of musicians to get all of the ingredients going but, when you’ve got that… It’s difficult to do as a quartet, for instance, because there are some parts you have to play and sing completely opposing lines, which is almost impossible to do. If you’ve got a big band, which I will have on the tour, then it will be easy to do something like 'Layla' — and I’m very proud of it. I love to hear it. It’s almost like it’s not me. It’s like I’m listening to someone that I really like. Derek and The Dominos was a band I really liked—and it’s almost like I wasn’t in that band. It’s just a band that I’m a fan of. Sometimes, my own music can be like that. When it’s served its purpose to being good music, I don’t associate myself with it anymore. It’s like someone else. It’s easy to do those songs then.

 »

Патті Бойд про цю пісні сказала:

« Він такий чудовий музикант, що здатен вкласти свої емоції в музику в таку форму, що слухачі зможуть відчувати їх інстинктивно. Це проходить прямо крізь тебе[16].
Оригінальний текст (англ.)

I think that he was amazingly raw at the time… He's such an incredible musician that he's able to put his emotions into music in such a way that the audience can feel it instinctively. It goes right through you.

 »

Подальша доля пісні[ред.ред. код]

Альбом Layla and Other Assorted Love Songs після своєї появи на прилавках продавався погано і зрештою не потрапив до чарту у Великобританії[3]. Це було, почасти, зумовлено тим, що ім'я Клептона було згадане лише на внутрішній стороні альбому, а ззовні він виглядав як подвійний альбом невідомого гурту[3]. Не пощастило і заголовній пісні: радіостанції відмовлялися ставити в ефір семихвилинну композицію. В результаті її для випуску на синглі довелось вкоротити до 2:43. Сингл «Layla» був випущений у березні 1971 (лейбл Atco) і посів 51-у позицію хіт-параді The Billboard Hot 100.

Втім, коли «Layla» в 1972 році увішла до збірки The History of Eric Clapton і потім була випущена як сингл, він досяг 7-ї позиції Великобританії і #10-ї в США. Оцінки критиків з тих пір були цілком позитивними. Дейв Марш, в «The Rolling Stone Illustrated History of Rock and Roll», написав, що,

знайдеться небагато моментів в репертуарі записаного року, де співак або автор досягли такого глибокого занурення в себе, шо прослуховування їх неначе спостереження вбивства чи самогубства… для меня, «Layla» є найзначнішою із них.[3]
Оригінальний текст (англ.)

there are few moments in the repertoire of recorded rock where a singer or writer has reached so deeply into himself that the effect of hearing them is akin to witnessing a murder or a suicide… to me 'Layla' is the greatest of them.

Марш помістив «Layla» на #156-у місці у своєму списку Серце року та соулу: 1001 найкращий сингл усіх часів[17].

1982 року «Layla» була ще раз випущена в якості синглу у Великобританії і мала ще більший успіх ніж у 1972 році, посівши 4-у сходинку в хіт-параді.

Наприкінці 1980-х—на початку 1990-х років, пісня стала культовою; вона почала потрапляти до списків «найкращих пісень усіх часів»: наприклад 27 місце серед 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone; і 16-те місце у списку 100 найкращих рок-н-рольних пісень за версією каналу VH1. Відомий гітарний риф з неї був показаний в Британії в рекламі для автомобілів Vauxhall, а клавішна кода звучала в фільмі Мартіна Скорсезе «Славетні хлопці».

Кавер-версії[ред.ред. код]

1981 року мелодію «Layla» виконав Лондонський симфонічний оркестр, записавши композицію на студії EMI Studio One, Еббі-роуд, в Лондоні[18]. Схожа версія була виконана і Королевським філармонічним оркестром[19].

20 вересня 1983 року на благодійному концерті під назвою «ARMS Charity Concert» на користь хворих розсіяним склерозом в Королевському Альберте Голлі в Лондоні, відбувся джем за участю Еріка Клептона, Джеффа Бека і Джиммі Пейджа, виконавших пісні «Layla» і «Tulsa Time»; Клептон, Бек і Пейдж відомі і тим, що змінювали один одного в The Yardbirds в 1960-х роках.

Кавер-версій «Layla» іншими виконавцями було записано небагато, серед них:

1992 року Ерык Клептон представив нову блюзову версію пісні «Layla».

2003 року гурт The Allman Brothers став виконувати цю пісні на концертах. Воррен Гейнес співав, Грегг Оллмен грав клавішну партію, а Дерек Тракс — гітарну партію Дуейна.

19 травня 2007 року на безкоштовному концерті під назвою «Дорога в Остін», Боббі Вітлок виконав власні електричні версії пісень «Layla» і «Why Does Love Got to Be So Sad» за участю гітаристів Еріка Джонсона і Девіда Гріссома[20]. Ця версія «Layla» увійшла до альбому Вітлока і Коко Кармель Lovers (2008).

Unplugged-версія[ред.ред. код]

1992 року Клептона запросили зіграти концерт для MTV Unplugged. В альбом, під назвою Unplugged, записаний на цьому концерті, увійшло багато блюзових стандартів і нова пісня «Tears in Heaven». На альбомі була і нова версія пісні «Layla». Пісня в новому аранжуванні стала повільнішою, її риф був змінений, а клавішна кода усунена[2]. В цілому ця версія спокійніша і ближча до традиційного блюзу, ніж оригінальна.

Нова версія «Layla» була випущена в якості синглу і досягла 12-ї позиції в американських чартах, а через деякий час виграла Премію Греммі в 1992 році в категорії найкраща рок-пісня, потіснивши «Smells Like Teen Spirit» гурту Nirvana. Пізніше цю перемогу включать до списку 10 найбільших неочікуваних поразок в історії Греммі за версією журналу Entertainment Weekly[21].

В концерті «MTV Unplugged» взяли участь музиканти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тривалість пісні в різних виданнях може дещо варіюватися
  2. а б Erlewine, Stephen Thomas. «Song Review.» Перевірено 28 грудня, 2009 (англ.)
  3. а б в г Paul Gambaccini et al. Derek and the Dominoes (sic) — Layla and Other Assorted Love Songs. Перевірено 28 грудня, 2009 (англ.)
  4. а б Clapton, Eric. Clapton: The Autobiography. 2007: Broadway Books, New York. (англ.)
  5. Л. Н. Лейла и Меджнун // Литературная энциклопедия: В 11 т. — М., 1929—1939.
  6. Patterson, Jean. "Crazy About «Layla»:Eric Clapton Song Inspired by Nizami, 12th century Azerbaijani Poet". 1998, Azerbaijan International. (англ.)
  7. а б Williamson, Nigel. Derek and The Dominos — Layla & Other Assorted… (англ.)
  8. а б Moormann, Mark. Tom Dowd and the Language of Music. 2003, Language of Music Films. (англ.)
  9. Halsey, Derek. Tom Dowd: The Legendary Producer Dies on October 27, 2002 (англ.)
  10. а б в г «100 Greatest Guitar Solos: 14.) Layla (Eric Clapton, Duane Allman)». Guitar World. 2008-10-28. Архів оригіналу за 2013-07-05. Процитовано 2009-09-15.  (англ.)
  11. Perrin, Jeff. The Best of Eric Clapton — Signature Licks / A Step-by-Step Breakdown of His Playing Technique. Hal Leonard, 1996. (англ.)
  12. Klaassen, Gerd. Layla and Other Assorted Love Songs (англ.)
  13. Sold on Song Top 100: Layla. (англ.)
  14. Hrano, Mike. Eric Clapton- The Mike Hrano Interview (англ.)
  15. Переклад і текст пісні «Layla» (рос.)
  16. Leopold, Todd. Harrison, Clapton, and their muse. CNN, 3 лютого 2005. (англ.)
  17. Marsh, Dave (1999). The heart of rock & soul: the 1001 greatest singles ever made. DaCapo Press. с. 109–10. ISBN 9780306809019.  (англ.)
  18. London symphony orchestra — Layla (1981) на Youtube (англ.)
  19. The Royal Philharmonic Orchestra — Layla на Youtube (англ.)
  20. Road To Austin Review (англ.)
  21. Michael Endelman (2007). «"Grammy's 10 Biggest Upsets"» (http). EW.com. Архів оригіналу за 2012-01-30. Процитовано 2007-02-13.  (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Ray Coleman, Clapton! (Warner Books, 1985) pp. 179–192
  • Jan Reid, Layla and Other Assorted Love Songs by Derek and the Dominos (Rock of Ages, 2007)

Посилання[ред.ред. код]