Legionella pneumophila

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Legionella pneumophila
Legionella pneumophila, ТЕМ
Legionella pneumophila, ТЕМ
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Протеобактерії (Proteobacteria)
Клас: Гамма-протеобактерії (γ Proteobacteria)
Ряд: Legionellales
Родина: Legionellaceae
Рід: Legionella
Вид: Legionella pneumophila
Біноміальна назва
Legionella pneumophila
Brenner et al. 1979
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 446

Legionella pneumophila — грам-негативна рухома паличкоподібна бактерія роду Legionella, основний збудник легіонельозу (або «хвороби легіонерів»), що отримала свою назву внаслідок спалаху захворювання в 1976 році серед відвідувачів конвенції Американського легіону, що проводилася у Філадельфії. Збудник віднесений до II групи патогенності.

Біологічні властивості[ред.ред. код]

Морфологія[ред.ред. код]

Legionella pneumophila — рухомі (мають один джгутик) прямі або злегка викривлені паличкоподібні бактерії розміром 3 х 0,5-0,7 мікрон. Грам-негативні, спор і капсул не утворюють. На препаратах розташовуються одіночно і невеликими скупченнями.

Культуральні властивості[ред.ред. код]

Колонії L. pneumophila на BCYE-α агарі, відмічені стрілками

Ця бактерія — факультативний анаероб, зазвичай вирощується на курячих ембріонах, культурах клітин людини[1] і збагачених живильних середовищах (казеїново-вугільний агар КВА, казєїново-дріжджовий агар, агар BCYE-α). Необхідними для росту компонентами є цистеїн і залізо. Не росте на простих живильних середовищах. Оптимальна температура для росту — 35-37 С, на штучних живильних середовищах розвивається поволі. Колонії округлі, опуклі з легкою опалесценцією. Утворює β-лактамазу, каталазу, викликає гідроліз гіппурата.

Екологія[ред.ред. код]

L. pneumophila мешкає в теплих прісних водоймищах та є факультативним внутріклітинним паразитом деяких найпростіших[2][3]. У інфузорій роду Tetrahymena при захопленні клітин L. pneumophila не відбувається переварення цих клітин, живі L. pneumophila виділяються в навколишнє середовище у вигляді пакетів[4]. У клітинах найпростішого Hartmanella vermiformes лізосома з клітинами L. pneumophila оточується шорстким ендоплазматичним ретикулюмом[5]. При розмноженні поза межами клітини хазяїна, важливу роль в житті L. pneumophila має як планктонна стадія, так і формування біоплівок[6][7]. Бактерія пристосувалася існувати в системах водопостачання, в особливості тих, що підігріваються[8][9], наприклад в системах кондиціонування повітря. L. pneumophila виживає в подібних біотопах багато в чому завдяки здібності до утворення біоплівок[10], а також здатності виживати після термообробки і споживати залишки інших мікроорганізмів, убитих нагріванням[11]. Бактерія також є факультативним внутріклітинним паразитом людини, викликаючи легіонельоз.

Геном[ред.ред. код]

Геном L. pneumophila представлений кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК. Відомо принаймні три штама з істотними відмінностями в геномі: у L. pneumophila штаму Paris геном складається з 3635495 пар основ і містить 3224 гени[12], у L. pneumophila штаму Lens геном довжиною 3405519 пар основ і містить 3004 генів, [13], а у штаму Philadelphia 1 геном довжиною 3397754 пар основ і містить загалом 2942 генів. Таким чином, геном L. pneumophila відносно пластичний, що може змінювати можливості цього організму до внутріклітинного паразитичного існування[14].

Патогенність[ред.ред. код]

Докладніше: Легіонельоз
Клітини L. pneumophila розмножуються в культурі фібробластів легені людини

L. pneumophila патогенна для людини, у багатоьх випадках при зараженні вона викликає легіонельоз — сапронозну бактеріальну інфекцію людини. Механізм передачи — повітряний. Джерелом зараження є побутові водонагрівальні прилади, системи кондиціонування повітря, тоді як заражена людина контагіозністю не володіє[15][16]. L. pneumophila розмножується всередині макрофагів, уникаючи лізису при фагоцитозі[17]. Також ця бактерія інгібірує супероксиддісмутази моноцитів[18], фаголізосоми людини, наповнені L. pneumophila, зливаються з шЕР[19], крім того, зменшується антигенпрезентуюча активність заражених клітин[20]. Крім того, L. pneumophila індукує апоптоз і активацію каспаз[21], та індукує синтез інтерлейкіну-8 епітеліоцитами легенів людини[22]. Фактором патогенності також є здібність до синтезу цитотоксичних глюкозилтрансфераз Lgt[23]. До легионеллезу схильні особи із зниженим імунітетом, є спостереження про зв'язок схильності до легіонельозу із зниженою функцією активації комплемента[24].

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292252
  2. http://aem.asm.org/cgi/content/full/64/9/3127
  3. http://ist.inserm.fr/basisateliers/atel135/abu.pdf
  4. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292602
  5. http://aem.asm.org/cgi/content/abstract/70/11/6826
  6. Jörg Mampel et al.' Planktonic Replication Is Essential for Biofilm Formation… // AFM, 72 (2006) (4) С. 2885-2895.
  7. Hindré et al.' Transcriptional profiling of Legionella pneumophila biofilm cells and the influence… // Microbiology, 154 (2008) С. 30-41.
  8. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3977311
  9. http://aem.asm.org/cgi/content/full/71/10/5805
  10. http://mic.sgmjournals.org/cgi/content/abstract/147/11/3121
  11. http://aem.asm.org/cgi/content/full/72/6/4323
  12. http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp03
  13. http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp02
  14. Cazalet C. et al.' Evidence in the Legionella pneumophila genome for exploitation of host cell functions and high genome plasticity // Nat Genet., 36 (2004) (11) С. 1165-73. — PMID:15467720.
  15. «Легионеллез: эпидемиология». Medbio.ru. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  16. «Legionella pneumophila Infection». South Australia Department of Health. 
  17. «Легионеллез: патогенез». Medbio.ru. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  18. http://www.jleukbio.org/cgi/content/abstract/55/3/310
  19. http://www.jcb.org/cgi/content/abstract/158/3/415
  20. http://www.med.yale.edu/micropath/Roy_Lab/NeildImmunity.pdf
  21. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2390540
  22. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2213657
  23. http://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2293231&blobtype=pdf
  24. D. P. Eisen et al.' Low mannose-binding lectin complement activation function is associated with predisposition to Legionnaires' disease // Clin Exp Immunol., 149 (2007) (1) С. 97–102. — PMID:17425652.


Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.