Legionella pneumophila

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Legionella pneumophila
Legionella pneumophila, ТЕМ
Legionella pneumophila, ТЕМ
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Протеобактерії (Proteobacteria)
Клас: Гамма-протеобактерії (γ Proteobacteria)
Ряд: Legionellales
Родина: Legionellaceae
Рід: Legionella
Вид: Legionella pneumophila
Біноміальна назва
Legionella pneumophila
Brenner et al. 1979
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 446

Legionella pneumophila — грам-негативна рухома паличкоподібна бактерія роду Legionella, основний збудник легіонельозу (або «хвороби легіонерів»), що отримала свою назву внаслідок спалаху захворювання в 1976 році серед відвідувачів конвенції Американського легіону, що проводилася у Філадельфії. Збудник віднесений до II групи патогенності.

Біологічні властивості[ред.ред. код]

Морфологія[ред.ред. код]

Legionella pneumophila — рухомі (мають один джгутик) прямі або злегка викривлені паличкоподібні бактерії розміром 3 х 0,5-0,7 мікрон. Грам-негативні, спор і капсул не утворюють. На препаратах розташовуються поодиноко або у невеликих скупченнях.

Культуральні властивості[ред.ред. код]

Колонії L. pneumophila на BCYE-α агарі, відмічені стрілками

Ця бактерія — факультативний анаероб, зазвичай вирощується на курячих ембріонах, культурах клітин людини[1] і збагачених живильних середовищах (казеїново-вугільний агар КВА, казєїново-дріжджовий агар, агар BCYE-α). Необхідними для росту компонентами є цистеїн і залізо. Не росте на простих живильних середовищах. Оптимальна температура для росту — 35-37 С, на штучних живильних середовищах розвивається поволі. Колонії округлі, опуклі з легкою опалесценцією. Утворює β-лактамазу, каталазу, викликає гідроліз гіппурата.

Екологія[ред.ред. код]

L. pneumophila мешкає в теплих прісних водоймищах та є факультативним внутріклітинним паразитом деяких найпростіших[2][3]. У інфузорій роду Tetrahymena при захопленні клітин L. pneumophila не відбувається переварення цих клітин, живі L. pneumophila виділяються в навколишнє середовище у вигляді пакетів[4]. У клітинах найпростішого Hartmanella vermiformes лізосома з клітинами L. pneumophila оточується шорстким ендоплазматичним ретикулюмом[5]. При розмноженні поза межами клітини хазяїна, важливу роль в житті L. pneumophila має як планктонна стадія, так і формування біоплівок[6][7]. Бактерія пристосувалася існувати в системах водопостачання, в особливості тих, що підігріваються[8][9], наприклад в системах кондиціонування повітря. L. pneumophila виживає в подібних біотопах багато в чому завдяки здібності до утворення біоплівок[10], а також здатності виживати після термообробки і споживати залишки інших мікроорганізмів, убитих нагріванням[11]. Бактерія також є факультативним внутріклітинним паразитом людини, викликаючи легіонельоз.

Геном[ред.ред. код]

Геном L. pneumophila представлений кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК. Відомо принаймні три штама з істотними відмінностями в геномі: у L. pneumophila штаму Paris геном складається з 3635495 пар основ і містить 3224 гени[12], у L. pneumophila штаму Lens геном довжиною 3405519 пар основ і містить 3004 генів, [13], а у штаму Philadelphia 1 геном довжиною 3397754 пар основ і містить загалом 2942 генів. Таким чином, геном L. pneumophila відносно пластичний, що може змінювати можливості цього організму до внутріклітинного паразитичного існування[14].

Патогенність[ред.ред. код]

Докладніше: Легіонельоз
Клітини L. pneumophila розмножуються в культурі фібробластів легені людини

L. pneumophila патогенна для людини, у багатоьх випадках при зараженні вона викликає легіонельоз — сапронозну бактеріальну інфекцію людини. Механізм передачи — повітряний. Джерелом зараження є побутові водонагрівальні прилади, системи кондиціонування повітря, тоді як заражена людина контагіозністю не володіє[15][16]. L. pneumophila розмножується всередині макрофагів, уникаючи лізису при фагоцитозі[17]. Також ця бактерія інгібірує супероксиддісмутази моноцитів[18], фаголізосоми людини, наповнені L. pneumophila, зливаються з шЕР[19], крім того, зменшується антигенпрезентуюча активність заражених клітин[20]. Крім того, L. pneumophila індукує апоптоз і активацію каспаз[21], та індукує синтез інтерлейкіну-8 епітеліоцитами легенів людини[22]. Фактором патогенності також є здібність до синтезу цитотоксичних глюкозилтрансфераз Lgt[23]. До легионеллезу схильні особи із зниженим імунітетом, є спостереження про зв'язок схильності до легіонельозу із зниженою функцією активації комплемента[24].

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292252
  2. http://aem.asm.org/cgi/content/full/64/9/3127
  3. http://ist.inserm.fr/basisateliers/atel135/abu.pdf
  4. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292602
  5. http://aem.asm.org/cgi/content/abstract/70/11/6826
  6. Jörg Mampel et al. (2006). «Planktonic Replication Is Essential for Biofilm Formation…». AFM 72 (4). с. 2885–2895. 
  7. Hindré et al. (2008). «Transcriptional profiling of Legionella pneumophila biofilm cells and the influence…». Microbiology 154. с. 30–41. 
  8. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3977311
  9. http://aem.asm.org/cgi/content/full/71/10/5805
  10. http://mic.sgmjournals.org/cgi/content/abstract/147/11/3121
  11. http://aem.asm.org/cgi/content/full/72/6/4323
  12. http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp03
  13. http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp02
  14. Cazalet C. et al. (2004). «Evidence in the Legionella pneumophila genome for exploitation of host cell functions and high genome plasticity». Nat Genet. 36 (11). с. 1165–73. PMID 15467720. 
  15. «Легионеллез: эпидемиология». Medbio.ru. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  16. «Legionella pneumophila Infection». South Australia Department of Health. 
  17. «Легионеллез: патогенез». Medbio.ru. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  18. http://www.jleukbio.org/cgi/content/abstract/55/3/310
  19. http://www.jcb.org/cgi/content/abstract/158/3/415
  20. http://www.med.yale.edu/micropath/Roy_Lab/NeildImmunity.pdf
  21. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2390540
  22. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2213657
  23. http://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2293231&blobtype=pdf
  24. D. P. Eisen et al. (2007). «Low mannose-binding lectin complement activation function is associated with predisposition to Legionnaires' disease». Clin Exp Immunol. 149 (1). с. 97–102. PMID 17425652. 


Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.