Lockheed F-104 Starfighter

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lockheed F-104 Starfighter
F-104
Lockheed F-104 Starfighter
Призначення: винищувач 
Перший політ: 30 грудня 1954 
Прийнятий на озброєння: 1958 
Знятий з озброєння: 1999 
Історія виробництва
Всього збудовано: 2578 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Крейсерська швидкість: 2000 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 2556 км/г
Бойовий радіус: 1368 км
Дальність польоту: 2414 км
Практична стеля: 17700 м
Швидкопідйомність: 164 м/с
Розміри
Довжина: 16,698 м
Розмах крил: 6.68 м
Площа крил: 18.22 м²
Маса
Споряджений: 10165 кг
Силова установка
Двигуни: 1 ТРДФ General Electric J79-GE-7 
Тяга (потужність): 1 x 4536 кгс 
Озброєння
Гарматне озброєння: 1 х 20мм, М61А-1 Vulcan 
Кількість точок підвіски:
Маса підвісних елементів: 907 кг
Підвісне озброєння 2 КР AIM-9;
на кінцях крил можна підвішувати звичайні та ядерну бомбу;
КР класу повітря-повітря AIM-9 Сайдуіндер та повітря-поверхня AGM-12B Булпап;
НАР, керовані бомби, бомбові касети, міни, баки з напалмом 

Локхід F-104 Старфайтер (англ. Lockheed F-104 Starfighter; англ. «Starfighter» = «Зоряний воїн», або «Боєць з зорями») — одно- або двомісний винищувач, винищувач-перехоплювач, винищувач-бомбардувальник. Конструктивні елементи літака були використані при створенні розвідувального літака Lockheed U-2.

Загальна інформація[ред.ред. код]

NF-104, набирає висоту з увімкненим ЖРД
Taiwan Air Force F-104J

F-104 був розроблений в конструкторському бюро Skunk Works фірми Локхід з врахуванням досвіду війни в Кореї. Високі швидкісні характеристики були основними під час розробки цього літака, який потім часто називали ракетою з людиною всередині. Робота над проектом літака розпочалася в 1951 році. Контракт на виробництво перших двох прототипів був підписаний в 1953 і перший з них піднявся в повітря 7 лютого 1954, всього через 11 місяців.

F-104 був першим літаком, швидкість якого вдвічі перевищувала швидкість звуку, а також першим літаком, який в один і той же час встановив рекорди швидкості і висоти польоту. 7 травня 1958 майор Говард Джонсон (англ. Howard C. Johnson) піднявся на цій машині на висоту 27 830 м, а 16 травня капітан Уолтер Ірвін (Walter W. Irwin) досяг швидкості 2259,3 км / год. 14 грудня 1959 F-104с побив світовий рекорд висоти 31534 м (103389 футів) і став першим в історії літаком, який піднявся вище 100 тис. футів.

F-104 був розроблений фірмою Локхід з урахуванням досвіду війни в Кореї. Високі льотні характеристики були покладені в основу під час розробки цього літака, який згодом часто називали ракетою з людиною всередині. Робота над проектом літака почалися в 1951 році. Контракт на виробництво перших двох прототипів був підписаний в 1953 і перший з них піднявся в повітря 7 лютого 1954, лише через 11 місяців. Перші бойові машини стали надходити у ВПС США з січня 1958 і носили позначення F-104A. Ця модифікація не була по-справжньому всепогодної і тому широко поширення не отримала. У ВПС США тільки дві ескадрильї були укомплектовані F-104A. Крім того, ці літаки поставлялися в ВВС ФРН, Тайваню і Пакистану, і взяли участь в індо-пакистанських конфліктах 1965 і 1971 років.

Короткі крила F-104 стали його відмінною рисою, їх максимальна товщина була всього 10,16 см і вони мали такі гострі кромки, що під час паркування F-104 на крила надягали спеціальні захисні чохли, щоб захистити від травм членів аеродромної команди.

F-104G, який піднявся в небо в жовтні 1960, був практично повністю переробленою версією, розробленої спеціально для Німецьких ВВС, і виконував роль винищувача-бомбардувальника. Вважається, що саме ця модель F-104 була найвдалішою.

Цей літак використовувався ширше у військово-повітряних силах інших країн, ніж у самих США - ВПС США використовували тільки третю частину від загального числа побудованих літаків. Решта машин перебували на службі у військово-повітряних силах Канади, Німеччини, Італії, Японії, Бельгії, Данії, Греції, Норвегії, Іспанії, Тайваню, Йорданії, Пакистану і Туреччини. У США останні F-104 служили у Національній гвардії і були зняті з бойового чергування в 1975 році. В 1997-98 Італійські ВВС модернізували F-104, що знаходяться у них на озброєнні.

Аварійність[ред.ред. код]

F-104 отримав сумну популярність завдяки високому рівню аварійності і навіть отримав сумне прізвисько «Widowmaker» («Вдовороб») через велику кількість катастроф. Найгіршу репутацію «Старфайтер» придбав у ВПС ФРН: всього на озброєння західнонімецьких військово-повітряних сил надійшло 916 літаків (третина всіх побудованих), з яких приблизно 292 (тобто ~ 30%) були втрачені в льотних подіях; загинуло 116 пілотів.

В гірший період показник аварійності становив 139 льотних пригод на 100 000 годин. Найбільше число пригод припало на перші роки експлуатації, в подальшому прийняті керівництвом ВПС заходи привели до зниження їх числа в кінці 1960-х років, але і в 1970-і щорічно розбивалося близько десятка літаків. Тема катастроф «Старфайтер» мала великий резонанс у німецьких засобах масової інформації і вийшла на політичний рівень (ходила навіть жарт про те, як отримати «Старфайтер»: досить купити ферму і чекати, коли він на неї впаде).

Насправді рівень аварійності німецьких машин, хоча і дуже високий, не був якимось винятковим. Слід зазначити, що ВПС ФРН втратили в льотних пригодах 36% своїх F-84F «Тандерстрік» [4], однак цей факт залишився порівняно маловідомим.

Абсолютна цифра розбилися літаків була дійсно рекордною, але за рівнем відносної аварійності перше місце займали ВВС Канади, які втратили приблизно 46% свого парку F-104. Примітно, що ВПС Іспанії, експлуатували близько 20 F-104 протягом семи років з нальотом близько 17 000 годин, не втратили ні єдиної машини.

У катастрофах «Старфайтер» загинули: в липні 1958 — ас Корейської війни Айвен Кінчелоу (Iven Carl Kincheloe, Jr.), В грудні 1967 — перший чорношкірий астронавт Роберт Лоуренс (Robert Henry Lawrence, Jr.). Жертвою «Старфайтер» ледь не став відомий льотчик-випробувач Чак Йегер. У зіткненні з F-104 було втрачено один з двох експериментальних «трьохмахових» бомбардувальників XB-70 «Валькірія».

Бойове застосування[ред.ред. код]

У бойових діях F-104 брав обмежену участь.

Винищувачі ВПС США двічі направлялися в Південний В'єтнам, де використовувалися для прикриття літаків дальнього радіолокаційного виявлення EC-121, безпосередньої підтримки військ та розвідки (у тому числі над Лаосом). Боїв з северовьетнамскими винищувачами не було, але один літак, ненавмисно опинився в повітряному просторі Китаю, був збитий китайським МіГ-19.

F-104 ВПС Туреччини брали участь у збройному конфлікті на Кіпрі в 1974, а також в операціях проти курдських повстанців. F-104 ВПС Тайваню під час тренувальних польотів кілька разів зустрічалися з китайськими винищувачами, в результаті чого щонайменше два китайських МіГ-19 були збиті.

Див.також[ред.ред. код]

Локгідський скандал

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]